50. Еволюція кори великих півкуль. Будова кори у різних тварин

Корою великого мозку називають тон­кий шар сірої речовини, який містить ней­рони й клітини пейроглії і який вкриває всю поверхню півкуль великого мозку. Кора великого мозку філогенетично є най­молодшою структурою головного мозку. У процесі еволюційного розвитку кора ве­ликого мозку стає вищим відділом ЦНС і набуває властивостей органа вищого нер­вового аналізу й синтезу. Морфологічно виділяють стародавню кору (archicortex), давню кору (paleocortex) і нову кору (neocortex). ). У людини до стародавньої кори належать нюхова цибулина, нюховий горбок, передня пронизана речовина, під- мозолиста, иапівмісяцева та бічні нюхові звивини, що становить 0,6 % усієї кори. До давньої кори належать морський коник, зуб­часта звивина, поясна звивина — приблизно 2,2 % всієї кори. Крім того, 1,6 % площі кори великого мозку займає середня кора (mesocortex).

У процесі філогенезу значно зростає поверхня пової кори. Так, вона вперше з’яв-

ллється у реитилій, дещо зростає у птахів, але найбільшого розвитку досягає у ссавців. Серед ссавців найменш розвинена нова кора у їжаків — 32,4 % всієї поверхні кори, у кроля — 56, собаки — 84,2, шим­панзе — 93,3, людини — 95,6 і дельфіна — 97,8 %.

51. Функції різних ділянок кори. Архітектоніка та цитоархітектоніка кори мозку.

1. Це вищий відділ ЦНС.

2.Забезпечує довільні рухи, дає початок пірамідному шляху.

3.Кора є органом свідомого сприймання чутливих подразнень

4.Кора є анатомічною базою умовно- рефлекторної діяльності

5.Кора є органом аналізуі синтезу усіх подразнень із зовнішнього світу і внутрішніх органів

6. Кора є носієм індивідуального досвіу.

7.Кора відповідає за психічну діяльність і мову.

8.Кора забезпечує регулюючий вплив на нижче лежачі відділи нервової системи.

Архітектоніка кори великого мозку описує зовнішню поверхню його півкуль. Кожна півкуля поділяється глибокими бо­рознами па частки: лобову, тім'яну, скро­неву, потиличну, лімбічну та острівцеву (острівець). Найглибшою вважають бічну (сільвієву) борозну, яка розміщена па верхпьобічній поверхні півкуль і відокремлює скроневу частку мозку від лобової й тім’яної. Цен­тральна (роландова) борозна відокремлює лобову частку від тім’яної, яка прилягає до потиличної частки.На присередпій поверхні кожної півкулі знаходиться концентрична борозна мозо­листого тілау яка переходить потім у мор- ськоконикову борозну, що закінчується амоновим рогом. Вище борозни мозолис­того тіла і паралельно їй розміщена поясна борознау що обмежує зверху однойменну звивину. Усі ці борозни обмежують коло­ву ділянку, яка входить до складу лімбічиої системи. У межах кожної частки мозку є чис­ленні дрібніші борозни, які відокремлюють одну звивину від іншої.

Цитоархітектопіка. Кора велико­го мозку — це топкий шар сірої речови­ни завтовшки 1,3-4,5 мм у різних ділян­ках. її об’єм становить близько 600 см³. Вона містить 10⁹—10¹⁰ нейронів і майже у 10 разів більше гліоцитів (астроцитів і олігодендроцитів). Залежно від типу і розміщення нейронів у корі великого мозку розрізняють шість шарів (пластинок): мо­лекулярний, зовнішній зернистий, зовнішній пірамідний, внугрішиій зернистий, внугрішній пірамідний, багатоформний (шар веретено­подібних нейронів).