Вікові особливості занять ковзанярським спортом

Середній вік рекордсменів та чемпіонів світу в ковзанярському спорті становить 20-24 роки, а спортивний стаж переможців коливається між 5-8 роками. Складність техніки ковзанярського спорту, високі вимоги до фізичної та загальної функціональної підготовки спортсмена диктують необхідність починати спеціалізовані тренувальні заняття у віці до 14 років.

Спеціалізація юного спортсмена в 13-14-літньому віці є фізіологічно обґрунтованою тільки в тому випадку, якщо підліток пройшов попередню різнобічну підготовку починаючи з 9-10-річного віку. Рання спортивна спеціалізація ковзанярів, форсований розвиток фізичних якостей в обраному виді є однією з головних причин різкого спаду спортивних результатів при переході з юнацьких в дорослі команди спортсменів. Відсутність необхідної різнобічності не дозволяє їм виконувати ті обсяги спеціальної підготовки, які гарантують успіх у великому спорті.

Ефективними засобами всебічного розвитку ковзанярів у віці 9-11 років є ігри та ігрові вправи. Крім різнобічного впливу ігор характеризуються високим емоційним запалом, викликають стійкий інтерес дітей до ковзанярського спорту. У тренуваннях 12-13-річних дітей основну увагу приділяють їх загальній фізичній підготовці, а з 13 до 17 років проходить етап спеціального тренування.

До 17-18-річного віку навантаження юних спортсменів наближаються за обсягом та інтенсивністю до тренувань дорослих спортсменів. Фізіологічними передумовами раціонального планування тренувальних навантажень є вікові особливості адаптації до фізичних навантажень, а також ступінь вираженості основних факторів, що впливають на спортивну працездатність ковзанярів.

Аналіз факторів, що впливають на працездатність ковзанярів, дає підставу вважати однією з важливих умов спортивних досягнень фізіологічну зрілість основних систем життєзабезпечення. Другим фактором є аеробна продуктивність: спортивні результати мають високу кореляцію з кисневим режимом організму. Позитивний кореляційний зв'язок спостерігається між спортивними результатами і силою окремих м'язових груп.

Збереження незвичайної, характерної для ковзанярів пози пов'язано не тільки з високою здатністю м'язів до статичної напруги, але і з гальмуванням випрямного рефлексу. У швидкісному бігу на ковзанах розвиток сили м'язів, необхідної для ефективного відштовхування і подолання інерції власного тіла, має вирішальний вплив на досягнення високого спортивного результату.

Спортивна працездатність ковзанярів пов'язана з рівнем аеробної продуктивності. Між спортивними результатами, з одного боку, потужністю аеробіозу, максимальним кисневим боргом і його лактатною фракцією, з іншого, відзначений тісний кореляційний зв'язок.

Аеробна продуктивність юних ковзанярів чітко підвищується з віком. Коефіцієнт кореляції між максимальним споживанням кисню і результатом у бігу на цих же дистанціях становив (за коефіцієнтом кореляції) у дітей 0,660, у підлітків 0,680 і у хлопців - 0,610. Вікові відмінності при цьому виявилися не вираженими.

З ростом тренованості у юних ковзанярів спостерігається підвищення показників, що характеризують як аеробну, так і анаеробну продуктивність організму. У темпах приросту величин максимальної аеробної продуктивності юнаки 16-17 років дещо поступаються дітям і підліткам. Збільшення кисневого боргу з розвитком тренованості більш чітко виражено у юнаків 16-17 років, ніж у дітей та підлітків. При цьому статистично значущі вікові відмінності відзначені тільки у зміні лактатної фракції кисневого боргу.

Діти та підлітки значно гірше, ніж дорослі, переносять спеціальні навантаження в ковзанярському спорті. У міру зростання спортивної майстерності поліпшується і адаптація вегетативних систем. До 16-17 років функціональні можливості ковзанярів перевищують дані дорослих нетренованих людей в 1,5 - 2 рази.