Вікові особливості занять лижним спортом

Змагальні та тренувальні навантаження юних лижників плануються з урахуванням перспективи підготовки кваліфікованих спортсменів через 6-8 років після початку спортивної спеціалізації. При цьому тренування з переважною спрямованістю на розвиток якостей швидкісної витривалості приурочуються до віку 17-18 років, а максимальні навантаження застосовуються з 19-22 років.

Раннє залучення дітей до занять лижним спортом практикується в Скандинавських країнах. Вже для 5-6-річних дітей в Норвегії влаштовують лижні змагання на дистанціях до 200 м. Діти 7-8 років змагаються на дистанціях 400 м, а 10 років - на 600 м. У віці 12 років дозволено участь у змаганнях на дистанціях до 3 км, а в 13-15 років-до 5 км.

Зіставлення зазначених вікових норм змагальних навантажень з нормативами вітчизняної загальноосвітньої школи показує, що шкільні нормативи у нас трохи нижче. Тільки до 15-16 років нашим школярам дозволяється пробігати змагальні дистанції до 5 км. На вище розглянутих вікових нормах стоять і вимоги комплексу ГПО. Підлітки 14-15 років виконують норми по лижах на рівні вимог, що пред'являються до 12-річним школярам у Норвегії.

Змістом тренування дітей 9-10 років є переважно вправи загально-розвиваючого характеру. Але вже в цьому віці допускається подолання відрізків дистанцій від 500 до 1500 м в підготовчому періоді. До початку змагального періоду обсяг навантаження збільшується до 1500-3000 м в одному тренуванні. Діти 9-10 років задовільно переносять бігові навантаження до 30 км на тиждень, а пересування на лижах - до 35 км на тиждень.

Основними засобами тренування 11-13-літніх лижників є загальна фізична підготовка і ходьба на лижах з прискореннями на коротких відрізках (50-80 м). Обсяг однократного тренувального навантаження становить в 11 - 12-річному віці 4-5 км. До 13-14 років він збільшується до 10-12 км, а кількість тренувань - до 4-5 на тиждень. Підлітки 15-16 років проводять щоденні тренування. Однак обсяги навантаження ростуть незначно. Головна увага приділяється розвитку швидкісно-силових якостей і загальної витривалості. Засобами розвитку швидкості в цьому віці є повторні подолання відрізків від 150 до 200 м на рівнині, біг на підйомах від 50 до 150 м з максимальною або субмаксимальною швидкістю.

Застосування засобів розвитку спеціальної витривалості у лижників до 18 років носить обмежений характер. Ці обмеження знаходять обґрунтування в особливостях фізіологічного впливу лижних гонок на серцево-судинну систему. Інтенсивні фізичні навантаження можуть викликати перенапруження серця в умовах його неповної фізіологічної зрілості, тобто приблизно до досягнення спортсменом віку 20 років. Пошкодження серця, що з великими фізичними навантаженнями, у спортсменів старше 20 років малоймовірно.

З 18-19 років різко збільшується загальний обсяг навантажень: якщо у 17-річних лижників обсяг навантаження в тижневому циклі становить 55-60 км, то у 18-20-літніх-100 км, а у 21-22-літніх лижників-130 - 150 км. В окремих тренуваннях обсяг навантаження збільшується до 35-40 км. Значне місце в тренуваннях приділяється вихованню загальної витривалості. Для цієї мети використовується рівномірний метод тренування.

Мало-інтенсивна тривала робота створює сприятливі можливості для вдосконалення функцій серцево-судинної і дихальної систем, покращує процеси аеробного обміну. При рівномірному методі тренування пульсовий режим не перевищує 150-160 уд/хв.

Інтенсивні тренування (на пульсі 180 уд/хв) проводяться в рамках інтервального методу. Таке навантаження становить не більше 10% загального обсягу, але надає потужний вплив на кисневу продуктивність організму. Споживання кисню в цих умовах наближається до своїх максимальних значень. Ефективним, з точки зору підвищення кисневої продуктивності, є і пульсової режим 160-170 уд / хв. При цьому споживання кисню досягає 80-85% від максимального. Аеробні можливості організму суттєво зростають.

Рухова діяльність лижника пов'язана з залученням в роботу великих м'язових груп. Вегетативні функції при цьому інтенсифікуються, а функціональні можливості основних систем життєзабезпечення підвищуються. У лижників відзначаються найбільш високі показники кисневої продуктивності. Максимальне споживання кисню становить у них 5-5,5 см3/хв. В окремих лижників ці величини досягають 6-6,5 дм3/хв.

У зв'язку з практичним вичерпанням резервів підвищення фізичної працездатності лижників за рахунок подальшого збільшення обсягів тренувального навантаження, зусилля фахівців спрямовані на пошук оптимальних поєднань різних за фізіологічним впливом навантажень, з виразною тенденцією до інтенсифікації тренування.