
- •Вікові особливості спеціалізації в легкоатлетичному спорті
- •Особливості спеціалізованих занять плаванням у шкільному віці
- •Вікові особливості занять лижним спортом
- •Вікові особливості занять ковзанярським спортом
- •Вікові основи спеціалізації у спортивній гімнастиці
- •Вікові основи занять спортивними іграми
- •Морфофізіологічні критерії відбору
- •Висновок
РОЗДІЛ XXII. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПОРТИВНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ У ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ
Етапи спортивної спеціалізації
Заняття фізичною культурою в школі не обмежуються лише уроками. Одним з найбільш ефективних способів підвищення функціональних можливостей та спортивної робото-спроможності дітей є спеціалізовані заняття спортом. Але, будучи ефективним засобом фізичного вдосконалення, спортивна спеціалізація вимагає суворого обліку обсягу й інтенсивності фізичного навантаження в залежності від віку, статі, рівня фізичної підготовки дітей.
Процес багаторічного спортивного тренування може бути розділений на 4 етапи: попередньої підготовки, початкової спортивної спеціалізації, поглибленого тренування та спортивного вдосконалення. Етап попередньої підготовки починається з часу надходження дитини до школи, тобто з 7-8 років. Початкова спортивна спеціалізація обмежується, як правило, двома-трьома роками навчання у ДЮСШ. Збільшення тренувальних навантажень на етапі спортивної спеціалізації викликає швидке зростання спортивних результатів. У міру зростання спортивної майстерності паралелізм між величиною навантаження і спортивними результатами змінюється більш складними залежностями між ними. Темпи приросту результатів починають відставати від збільшення навантажень. До цього часу має бути приурочений початок етапу поглибленої спеціалізованого тренування. Значну допомогу у визначенні термінів початку цього етапу можуть надати статистичні дані про середній вік, в якому спортсмени досягають високих спортивних результатів (табл. 16).
Таблиця 16. Зразкові вікові межі основних етапів спортивної спеціалізації (в роках)
Вид спортивної спеціалізації |
Вік прийом у ДЮСШ |
Зона перших великих успіхів |
Зона оптимальних можливостей |
Зона підтримки високих спортивних результатів |
|||
Ч |
Ж |
Ч |
Ж |
Ч |
Ж |
||
Легка атлетика |
11 — 12 |
|
|
|
|
|
|
Біг на 100 м |
11—12 |
19—21 |
17-19 |
22-24 |
20—22 |
25—26 |
23—25 |
» на 800 м |
11—12 |
21—22 |
19—21 |
23-25 |
22—24 |
26-27 |
25—26 |
» на 10 км |
11-12 |
22-23 |
— |
24—26 |
— |
27—29 |
— |
Прижки у висоту |
11—12 |
19-20 |
17—18 |
21—24 |
19—22 |
25—26 |
23—24 |
Метаня списа |
11 — 12 |
21-23 |
20—22 |
24—26 |
23—24 |
27—28 |
25—26 |
Плавання |
7—9 |
14—10 |
12—15 |
17—21 |
16—18 |
22—29 |
19—20 |
Спортивна гімнастика |
7-9 |
18-20 |
13—15 |
21—24 |
16—18 |
25—26 |
19—20 ' |
Баскетбол |
10-12 |
19—21 |
16-18 |
22—25 |
19—24 |
26—28 |
25—26 |
Лижні гонки |
9-11 |
20-22 |
18—20 |
25-28 |
21—25 |
29—30 |
26—27 |
Ковзанярський спорт |
10-11 |
18-19 |
17-18 |
20-24 |
19-23 |
25—28 |
24—25 |
Так, у жіночій спортивній гімнастиці зона перших великих успіхів лежить в межах від 13 до 15 років; поглиблене спеціалізоване тренування повинно починатися не пізніше, ніж у 9-10 років. Фактично його планують ще раніше, з 8-9 років, враховуючи, що процес «омолодження» гімнастики триває.
На етапі поглибленого спеціалізованого тренування фізичні навантаження досягають найвищих значень. У зв'язку з виступами на змаганнях підвищується психологічна напруженість тренування. Засоби розвитку спеціальних фізичних якостей і зміст психологічної підготовки істотно змінюються в залежності від спортивної спеціалізації юного спортсмена.
Можна умовно виділити наступні групи видів спорту: а) розвиваючі переважно витривалість, б) розвиваючі переважно спритність і точність рухів. Особливу групу складають види спорту, що забезпечують комплексний розвиток фізичних якостей.
У видах спорту з переважною спрямованістю на розвиток швидкісно-силових якостей (спринтерський біг, стрибки, метання) на етапі поглибленого тренування широко використовуються неспецифічні засоби розвитку швидкісно-силових якостей (швидкісно-силові вправи, стрибки; вправи з обтяженнями). Швидкісно-силові вправи на цьому етапі повинні займати близько 50% від загального обсягу вправ.
У видах спорту, що розвивають переважно витривалість (біг на середні і довгі дистанції, лижі, ковзани), основними засобами тренування є специфічні форми локомоцій (біг, ходьба на лижах), що виконуються на пульсовому режимі 150-170 уд/хв, тривалістю від 30 - 40хв до 1,5-2год
Для видів спорту, що вимагають комплексного розвитку фізичних якостей (спортивні ігри, єдиноборства), на етапі поглибленого тренування характерні методи, що забезпечують всебічну фізичну, технічну і тактичну підготовку спортсмена в умовах, близьких до змагань. Диференційований підхід до вдосконалення якостей рухової діяльності спортсменів різних груп спорту створює умови для досягнення максимальних спортивних результатів в оптимальні терміни.
Вікові особливості спеціалізації в легкоатлетичному спорті
Етап попередньої підготовки легкоатлета слід починати з 9-10-річного віку. Це дає можливість до 13-14 років створити фізіологічні передумови для цілеспрямованого, з використанням різноманітних засобів фізичного виховання, впливу на розвиток фізичних якостей, необхідних легкоатлетові.
Вже до 10-річного віку у дітей частота бігових кроків досягає величин дорослих спортсменів-розрядників. Без спеціального розвитку швидкості частота бігових кроків у подальшому падає і до 16-річного віку стає мінімальною. При спеціалізованих засобах розвитку швидкості найбільш високий абсолютний темп рухів наголошується у підлітків 12-13 років.
При побудові системи багаторічної підготовки легкоатлетів-бігунів на спринтерські дистанції слід передбачати цілеспрямований розвиток якостей швидкості, спритності, гнучкості. На етапі попередньої підготовки у бігунів-спринтерів необхідно забезпечити всебічну фізичну підготовку, навчити основам техніки бігу та інших видів легкої атлетики.
Обсяг бігового навантаження у юних легкоатлетів на етапі попередньої підготовки складає 1000-1400 км на рік у юнаків та 900-1200 км у дівчат. На етапі спортивного вдосконалення він збільшується до 3500-4000 км. У лижників на цьому етапі річний обсяг навантаження досягає 5000-6000 км (табл. 17).
Таблиця 17. Сумарні обсяги тренувальних навантажень юних спортсменів на різних етапах підготовки (за М. Я. Набатниковою та ін.. 1979)
Вид спорту |
Загальний обсяг навантаження на етапах (км) |
|||||||||
Попередня підготовка |
Початкова спеціалізація |
Поглиблене тренування |
Спортивне вдосконалення |
|||||||
Ю |
Д |
Ю |
Д |
Ю |
Д |
Ю |
Д |
|||
Біг на середні дистанції |
1000— |
900— |
1800— |
1400— |
2800— |
2400— |
3200* |
2600 |
||
|
1400 |
1200 |
2200 |
1800 |
3400 |
2800 |
4000** |
3400 |
||
Лижні гонки |
1500— |
1300— |
3000- |
2600— |
4700— |
4100— |
6000 |
1300 |
||
|
2200 |
1900 |
3400 |
3000 |
5600 |
4900 |
|
|
||
Гребля на байдарках |
1200— |
1000— |
2500- |
2200— |
3900— |
3400— |
5000 |
4400 |
||
1700 |
1500 |
2800 |
2500 |
4600 |
4000 |
|
|
|||
Гребля на каное |
1100— |
— |
2300- |
— |
3600- |
— |
4600 |
— |
||
1600 |
|
2600 |
|
4200 |
|
|
|
|||
Спортивний біг на ковзанах |
1100— |
900— |
2200— |
1800— |
3500— |
3000— |
4500 |
3800? |
||
|
1000 |
1300 |
2400 |
2200 |
4200 |
3500 |
|
|
||
Плавання |
500- |
500— |
1000— |
1000— |
1700- |
1700— |
2200 |
2200 |
||
|
800 |
800 |
1200 |
1200 |
1900 |
1900 |
|
|
||
Примітка |
* — бігуни на 800 м. |
** — бігуни на 1500 м. |
|
Розвиток швидкості на етапі попередньої підготовки досягається рухливими та спортивними іграми, багаторазовим подоланням коротких відрізків (5-7 разів по 30 м) з низького старту і з ходу. Швидкісно-силові якості розвиваються стрибковими вправами, стрибками у довжину.
На етапі початкової спортивної спеціалізації (14-16 років) юному спринтеру необхідно забезпечити всебічну фізичну підготовку, навчити техніці бігу на дистанції, прищепити стійкий інтерес до обраного виду спортивної спеціалізації. Засобами розвитку швидкісних якостей служать спортивні ігри, багаторазові (до 6-8 разів) подолання відрізків по 30-40 м, 3-4-кратне подолання дистанцій 60-80 м, а також 2-3-кратне подолання 100-150-метрових дистанцій.
З 17-18 років починається етап поглибленого тренування спринтера. Основний зміст цього етапу - вдосконалення техніки бігу і спеціальних якостей спринтера. Значна увага приділяється застосуванню змагального методу. Зразкові засоби, що використовуються для розвитку швидкісних якостей,- біг 8-10 разів по 30-40 м, 3-4 рази по 80-100 м, 2-3 рази по 150-200 м. Для розвитку швидкісно-силових якостей використовуються стрибки, спеціально-підготовчі вправи; для розвитку м'язової сили - вправи з обтяженнями, складовими 50-75% від маси тіла.
Попередня підготовка у видах легкої атлетики, пов'язаної з проявом витривалості (біг на середні і довгі дистанції), повинна починатися в групах 11-12-річних дітей. Обсяг загальної фізичної підготовки займає в цьому віці від 90 до 100% в підготовчому і 80-90% у змагальному періоді. Підготовки юних бігунів на середні дистанції повинна проводитися з таким розрахунком, щоб дівчата до 18-20 років, а юнаки до 20-22 років могли досягти високих спортивних результатів.
З 15-16-річного віку починається етап початкової спортивної спеціалізації, основним змістом якого є всебічна і спеціальна фізична підготовка. Збільшується загальний обсяг бігового навантаження (до 2200 км на рік), значна увага приділяється тактико-технічній підготовці та розвитку спеціальної витривалості (до 200-220 км на рік інтенсивного бігу).
Етап поглибленого тренування з бігу на середні дистанції починається з 16-17 років. Засобами тренування на цьому етапі є біг, вправи для розвитку спеціальної витривалості і вдосконалення техніки бігу. Обсяг бігової підготовки збільшується до 3500 км на рік. Для розвитку спеціальної витривалості використовується повторний і змінний біг високої інтенсивності. Загальний його обсяг досягає 310-350 км на рік. З 16-17-річного віку юнакам дозволяється брати участь у змаганнях на дистанціях до 3000 м, дівчатам - до 800 м.
Лікарсько-фізіологічні спостереження свідчать про те, що пристосовність юнаків та дівчат до тривалих фізичних навантажень значно поступається пристосовності дорослих спортсменів. Так, повторне подолання дистанції 300 м супроводжуються у юних бігунів неадекватними гемо-динамічними зрушеннями (мал. 92).
У дорослих спортсменів відзначаються стабільні показники функції серцево-судинної системи на повторні навантаження (рис. 93).
Зі збільшенням дистанції від 100 до 400 м у юних спортсменів більш значними стають і зрушення у вегетативних функціях. Найбільші величини пульсу відзначені після бігу на 300-400 м (табл. 18).
Таблиця 18. Середні величини пульсу, артеріального тиску й дихання після бігових навантажень у юних спортсменів (за Р. Е. Мотылянской)
Дистанція (м) |
Число спостережень |
Пульс за 1 хв |
Систолічний тиск (мм рт. ст.) |
Частота дихання |
100 |
34 |
138 |
144,9 |
29,2 |
150—200 |
114 |
163 |
167,4 |
34,8 |
300—400 |
55 |
171 |
172,4 |
33,9 |
1200—3000 |
44 |
159 |
171,6 |
32,9 |
характер спортивної спеціалізації відбивається на величині вегетативних зрушень. У реакціях серцево-судинної системи на функціональну пробу у стаєра помітна помірність змін артеріального тиску і пульсу.
Спринтер відрізняється більшою вегетативною реактивністю, ніж стаєр (мал. 94).
При підготовці юного спортсмена-бігуна на середні і довгі дистанції необхідно орієнтуватися на сформовані уявлення про модель спортсмена високого класу. Вік фіналістів-бігунів на середні дистанції п'яти останніх олімпійських ігор становить 24,3-24,8 року. Ще більш зрілі спортсмени виходять у фінал бігу на наддовгі дистанції. Їх вік склав 26-28,7 року. Як правило, спеціалізовані заняття в цих видах спорту починаються з підліткового віку. Переважна більшість спортсменів-олімпійців вперше стартувало в 15-16 років. Однак, відомі випадки і ранніх досягнень. Д. Райан встановив світовий рекорд в бігу на 800 м (1.44.2) у віці 19 років.
Аеробні можливості бігунів на середні і довгі дистанції, як правило, дуже високі. Відомі випадки, коли МПК досягає 75-80 см3/кг. Легенева вентиляція на дистанції збільшується до 120-130 дм3/хв. Довільна максимальна вентиляція може перевищувати 200 дм3/хв. У бігунів на наддовгі дистанції нерідкі випадки гіпертрофії серця. Так, у видатного фінського бігуна Нурмі, маса серця перевищувала нормальну у три рази. У той же час у відомого американського бігуна Демар, близько 50 років виступав у змаганнях, помітної гіпертрофії серця виявлено не було. Однак коронарні судини серця виявилися у нього в 2-3 рази більші за звичайні.
Схильність дітей до тих чи інших видів стрибків або метань виявляється на 2-3-му році занять, тобто до 13-14-річнього віку. Основним завданням підлітків 13-14 років, що визначилися в спеціалізації зі стрибків, є подальше поліпшення техніки рухів, удосконалення рухових і вегетативних функцій. У 15-16-річному віці значне місце займають спеціальні засоби розвитку швидкісно-силових і силових якостей. Удосконалюється технічна основа стрибків.
У 17 - 18-річному віці зміст занять по суті не відрізняється від тренувань дорослих спортсменів. Тренувальні заняття набувають виражений спеціалізований характер. Спеціальна підготовка займає 60-70% загального часу тренування. Для розвитку сили поряд з малими та середніми обтяженнями застосовуються вправи зі штангою великої і максимальної маси. Для юнаків максимальним силовим навантаженням є піднімання штанги більше їх власної маси на 10-20 кг, для дівчат-менше власної маси на 10-15 кг.
Максимальні обтяження застосовуються, як правило, не частіше одного разу на тиждень. При використанні граничних обтяжень звертається увага на виконання вправ з великою швидкістю. За умови систематичних занять до 19-20-річного віку юні спортсмени можуть успішно змагатися з дорослими.
Етап початкової спортивної спеціалізації в метаннях приурочується до 13-14 років. Зміст занять з метаннями в цьому віці по суті не відрізняється від тренувань в інших видах зі швидкісно-силовою спрямованістю, тобто носить багато борний характер. У заняття включаються вправи розвиваючі силу, швидкість, витривалість, гнучкість (вправи з набивними м'ячами, біг на дистанціях 20-60 м, гімнастичні та акробатичні вправи, кросовий біг на 500-800 м). Спеціальні вправи, спрямовані на виховання якостей, необхідних метальників, займають у цьому віці не більше ⅓ з обсягу тренувальних занять.
Маса обтяжень для спеціальних вправ є фізіологічно обґрунтованою, якщо вона не призводить до порушення структури основних вправ. До числа таких вправ відносяться метання і штовхання набивних м'ячів масою від 0,5 до 1,5 кг у списометальників і 2-3 кг у штовхальників ядра, метання і штовхання полегшених снарядів. В 15-16-річному віці значно (до 40 - 50%) збільшується обсяг спеціальних тренувальних засобів. Для розвитку м'язової сили застосовується штанга масою від 15 до 20 кг для дівчат і 25-30 кг для юнаків - штовхачів ядра. У списометальників маса штанги становить для дівчат 10-15 кг, для юнаків-15-20 кг.
Використання великих обсягів неспецифічного навантаження для спортсменів від 10-11 до 15-16 років - один з найважливіших шляхів підготовки легкоатлетів високої (на рівні майстра спорту) спортивної кваліфікації. Тільки з 18-19 років слід використовувати весь арсенал засобів спеціальної підготовки легкоатлетів. У зміст занять легкоатлетів 7-11 років входить загальна фізична підготовка, рухливі та спортивні ігри, піші прогулянки, біг в повільному темпі, і найпростіші вправи, які розвивають швидкість. Тривалість тренувальних занять у цьому віці повинна бути не більше 1-1,5 год. кількість тренувань - не більше трьох на тиждень.
До 12-15 років частота занять збільшується до 3-4 разів на тиждень, а тривалість їх до 1,5-2 ч. Основна увага в цьому віці приділяється різнобічній легкоатлетичній підготовці. Біг у повільному і середньому темпі, кроси, стрибкові вправи, спортивні ігри, акробатика, гімнастика - ось арсенал засобів, який використовується в тренуванні.
Неспецифічні вправи, що розвивають швидкість, доцільно використовувати вже при початкових етапах занять легкою атлетикою у віці 8-10 років. Застосування спеціальних засобів удосконалення швидкісних якостей слід починати не раніше, ніж спортсмен буде показувати результати на рівні першого спортивного розряду. У видах легкої атлетики, пов'язаних переважно з розвитком витривалості, обсяги бігової підготовки в підлітковому віці в останні роки значно збільшилися.
Тенденція до збільшення обсягу бігового навантаження, що виконується в порівняно невисокому темпі, поєднується з явним «омолодженням» легкоатлетичного бігу. Так, в НДР введений олімпійський значок для дітей 6-8 років. Він включає біг на 60 м, стрибки, віджимання, підтягування і навіть біг на 200 м. Для 9-10-річних дітей передбачається біг на 300-400 м, а для 11 - 12-річних-на 400-600 м. Тренування на витривалість починається з 9-10-річного віку, а у віці 12 років діти пробігають до 35 км на тиждень. У США 5-8-річні діти змагаються у бігу від 440 до 880 ярдів.
Застосування великих обсягів повільного бігу в заняттях з дітьми і підлітками отримало у нас в останні роки переконливе експериментальне обґрунтування. Вже в 9-10-річному віці діти можуть пробігати за одне заняття до 2 км, після попереднього тренування протягом 10-11 занять. Дівчатка-підлітки 11 -13 років через 3-4 місяці спеціального тренування здатні перевищити загальноприйняті обсяги бігового навантаження (10-15 хв.) у 2-3 рази. Через 6-8 бігових тренувань обсяг навантаження може збільшуватися з 3-5 до 6-10 км.
Фізична працездатність юних легкоатлетів по тесту PWC-170 при систематичних заняттях до 18-19 років сягає показників дорослих спортсменів. Однак і в цьому віці загальний обсяг навантаження повинен поступатися навантаженням дорослих спортсменів. Це відноситься в першу чергу до видів легкої атлетики, які розвивають переважно витривалість.