РОЗДІЛ XXII. ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ СПОРТИВНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ У ШКІЛЬНОМУ ВІЦІ

Етапи спортивної спеціалізації

Заняття фізичною культурою в школі не обмежуються лише уроками. Одним з найбільш ефективних способів підвищення функціональних можливостей та спортивної робото-спроможності дітей є спеціалізовані заняття спортом. Але, будучи ефективним засобом фізичного вдосконалення, спортивна спеціалізація вимагає суворого обліку обсягу й інтенсивності фізичного навантаження в залежності від віку, статі, рівня фізичної підготовки дітей.

Процес багаторічного спортивного тренування може бути розділений на 4 етапи: попередньої підготовки, початкової спортивної спеціалізації, поглибленого тренування та спортивного вдосконалення. Етап попередньої підготовки починається з часу надходження дитини до школи, тобто з 7-8 років. Початкова спортивна спеціалізація обмежується, як правило, двома-трьома роками навчання у ДЮСШ. Збільшення тренувальних навантажень на етапі спортивної спеціалізації викликає швидке зростання спортивних результатів. У міру зростання спортивної майстерності паралелізм між величиною навантаження і спортивними результатами змінюється більш складними залежностями між ними. Темпи приросту результатів починають відставати від збільшення навантажень. До цього часу має бути приурочений початок етапу поглибленої спеціалізованого тренування. Значну допомогу у визначенні термінів початку цього етапу можуть надати статистичні дані про середній вік, в якому спортсмени досягають високих спортивних результатів (табл. 16).

Таблиця 16. Зразкові вікові межі основних етапів спортивної спеціалізації (в роках)

Вид спортивної спеціалізації	Вік прийом у ДЮСШ	Зона перших великих успіхів		Зона оптимальних можливостей		Зона підтримки високих спортивних результатів
		Ч	Ж	Ч	Ж	Ч	Ж
Легка атлетика	11 — 12
Біг на 100 м	11—12	19—21	17-19	22-24	20—22	25—26	23—25
» на 800 м	11—12	21—22	19—21	23-25	22—24	26-27	25—26
» на 10 км	11-12	22-23	—	24—26	—	27—29	—
Прижки у висоту	11—12	19-20	17—18	21—24	19—22	25—26	23—24
Метаня списа	11 — 12	21-23	20—22	24—26	23—24	27—28	25—26
Плавання	7—9	14—10	12—15	17—21	16—18	22—29	19—20
Спортивна гімнастика	7-9	18-20	13—15	21—24	16—18	25—26	19—20 '
Баскетбол	10-12	19—21	16-18	22—25	19—24	26—28	25—26
Лижні гонки	9-11	20-22	18—20	25-28	21—25	29—30	26—27
Ковзанярський спорт	10-11	18-19	17-18	20-24	19-23	25—28	24—25

Так, у жіночій спортивній гімнастиці зона перших великих успіхів лежить в межах від 13 до 15 років; поглиблене спеціалізоване тренування повинно починатися не пізніше, ніж у 9-10 років. Фактично його планують ще раніше, з 8-9 років, враховуючи, що процес «омолодження» гімнастики триває.

На етапі поглибленого спеціалізованого тренування фізичні навантаження досягають найвищих значень. У зв'язку з виступами на змаганнях підвищується психологічна напруженість тренування. Засоби розвитку спеціальних фізичних якостей і зміст психологічної підготовки істотно змінюються в залежності від спортивної спеціалізації юного спортсмена.

Можна умовно виділити наступні групи видів спорту: а) розвиваючі переважно витривалість, б) розвиваючі переважно спритність і точність рухів. Особливу групу складають види спорту, що забезпечують комплексний розвиток фізичних якостей.

У видах спорту з переважною спрямованістю на розвиток швидкісно-силових якостей (спринтерський біг, стрибки, метання) на етапі поглибленого тренування широко використовуються неспецифічні засоби розвитку швидкісно-силових якостей (швидкісно-силові вправи, стрибки; вправи з обтяженнями). Швидкісно-силові вправи на цьому етапі повинні займати близько 50% від загального обсягу вправ.

У видах спорту, що розвивають переважно витривалість (біг на середні і довгі дистанції, лижі, ковзани), основними засобами тренування є специфічні форми локомоцій (біг, ходьба на лижах), що виконуються на пульсовому режимі 150-170 уд/хв, тривалістю від 30 - 40хв до 1,5-2год

Для видів спорту, що вимагають комплексного розвитку фізичних якостей (спортивні ігри, єдиноборства), на етапі поглибленого тренування характерні методи, що забезпечують всебічну фізичну, технічну і тактичну підготовку спортсмена в умовах, близьких до змагань. Диференційований підхід до вдосконалення якостей рухової діяльності спортсменів різних груп спорту створює умови для досягнення максимальних спортивних результатів в оптимальні терміни.

Вікові особливості спеціалізації в легкоатлетичному спорті

Етап попередньої підготовки легкоатлета слід починати з 9-10-річного віку. Це дає можливість до 13-14 років створити фізіологічні передумови для цілеспрямованого, з використанням різноманітних засобів фізичного виховання, впливу на розвиток фізичних якостей, необхідних легкоатлетові.

Вже до 10-річного віку у дітей частота бігових кроків досягає величин дорослих спортсменів-розрядників. Без спеціального розвитку швидкості частота бігових кроків у подальшому падає і до 16-річного віку стає мінімальною. При спеціалізованих засобах розвитку швидкості найбільш високий абсолютний темп рухів наголошується у підлітків 12-13 років.

При побудові системи багаторічної підготовки легкоатлетів-бігунів на спринтерські дистанції слід передбачати цілеспрямований розвиток якостей швидкості, спритності, гнучкості. На етапі попередньої підготовки у бігунів-спринтерів необхідно забезпечити всебічну фізичну підготовку, навчити основам техніки бігу та інших видів легкої атлетики.

Обсяг бігового навантаження у юних легкоатлетів на етапі попередньої підготовки складає 1000-1400 км на рік у юнаків та 900-1200 км у дівчат. На етапі спортивного вдосконалення він збільшується до 3500-4000 км. У лижників на цьому етапі річний обсяг навантаження досягає 5000-6000 км (табл. 17).

Таблиця 17. Сумарні обсяги тренувальних навантажень юних спортсменів на різних етапах підготовки (за М. Я. Набатниковою та ін.. 1979)

Вид спорту	Загальний обсяг навантаження на етапах (км)
	Попередня підготовка		Початкова спеціалізація			Поглиблене тренування		Спортивне вдосконалення
	Ю	Д	Ю	Д		Ю	Д	Ю		Д
Біг на середні дистанції	1000—	900—	1800—	1400—		2800—	2400—	3200*		2600
	1400	1200	2200	1800		3400	2800	4000**		3400
Лижні гонки	1500—	1300—	3000-	2600—		4700—	4100—	6000		1300
	2200	1900	3400	3000		5600	4900
Гребля на байдарках	1200—	1000—	2500-	2200—		3900—	3400—	5000		4400
	1700	1500	2800	2500		4600	4000
Гребля на каное	1100—	—	2300-	—		3600-	—	4600		—
	1600		2600			4200
Спортивний біг на ковзанах	1100—	900—	2200—	1800—		3500—	3000—	4500		3800?
	1000	1300	2400	2200		4200	3500
Плавання	500-	500—	1000—	1000—		1700-	1700—	2200		2200
	800	800	1200	1200		1900	1900
Примітка	* — бігуни на 800 м.				** — бігуни на 1500 м.

Розвиток швидкості на етапі попередньої підготовки досягається рухливими та спортивними іграми, багаторазовим подоланням коротких відрізків (5-7 разів по 30 м) з низького старту і з ходу. Швидкісно-силові якості розвиваються стрибковими вправами, стрибками у довжину.

На етапі початкової спортивної спеціалізації (14-16 років) юному спринтеру необхідно забезпечити всебічну фізичну підготовку, навчити техніці бігу на дистанції, прищепити стійкий інтерес до обраного виду спортивної спеціалізації. Засобами розвитку швидкісних якостей служать спортивні ігри, багаторазові (до 6-8 разів) подолання відрізків по 30-40 м, 3-4-кратне подолання дистанцій 60-80 м, а також 2-3-кратне подолання 100-150-метрових дистанцій.

З 17-18 років починається етап поглибленого тренування спринтера. Основний зміст цього етапу - вдосконалення техніки бігу і спеціальних якостей спринтера. Значна увага приділяється застосуванню змагального методу. Зразкові засоби, що використовуються для розвитку швидкісних якостей,- біг 8-10 разів по 30-40 м, 3-4 рази по 80-100 м, 2-3 рази по 150-200 м. Для розвитку швидкісно-силових якостей використовуються стрибки, спеціально-підготовчі вправи; для розвитку м'язової сили - вправи з обтяженнями, складовими 50-75% від маси тіла.

Попередня підготовка у видах легкої атлетики, пов'язаної з проявом витривалості (біг на середні і довгі дистанції), повинна починатися в групах 11-12-річних дітей. Обсяг загальної фізичної підготовки займає в цьому віці від 90 до 100% в підготовчому і 80-90% у змагальному періоді. Підготовки юних бігунів на середні дистанції повинна проводитися з таким розрахунком, щоб дівчата до 18-20 років, а юнаки до 20-22 років могли досягти високих спортивних результатів.

З 15-16-річного віку починається етап початкової спортивної спеціалізації, основним змістом якого є всебічна і спеціальна фізична підготовка. Збільшується загальний обсяг бігового навантаження (до 2200 км на рік), значна увага приділяється тактико-технічній підготовці та розвитку спеціальної витривалості (до 200-220 км на рік інтенсивного бігу).

Етап поглибленого тренування з бігу на середні дистанції починається з 16-17 років. Засобами тренування на цьому етапі є біг, вправи для розвитку спеціальної витривалості і вдосконалення техніки бігу. Обсяг бігової підготовки збільшується до 3500 км на рік. Для розвитку спеціальної витривалості використовується повторний і змінний біг високої інтенсивності. Загальний його обсяг досягає 310-350 км на рік. З 16-17-річного віку юнакам дозволяється брати участь у змаганнях на дистанціях до 3000 м, дівчатам - до 800 м.

Лікарсько-фізіологічні спостереження свідчать про те, що пристосовність юнаків та дівчат до тривалих фізичних навантажень значно поступається пристосовності дорослих спортсменів. Так, повторне подолання дистанції 300 м супроводжуються у юних бігунів неадекватними гемо-динамічними зрушеннями (мал. 92).

У дорослих спортсменів відзначаються стабільні показники функції серцево-судинної системи на повторні навантаження (рис. 93).

Зі збільшенням дистанції від 100 до 400 м у юних спортсменів більш значними стають і зрушення у вегетативних функціях. Найбільші величини пульсу відзначені після бігу на 300-400 м (табл. 18).

Таблиця 18. Середні величини пульсу, артеріального тиску й дихання після бігових навантажень у юних спортсменів (за Р. Е. Мотылянской)

Дистанція (м)	Число спостережень	Пульс за 1 хв	Систолічний тиск (мм рт. ст.)	Частота дихання
100	34	138	144,9	29,2
150—200	114	163	167,4	34,8
300—400	55	171	172,4	33,9
1200—3000	44	159	171,6	32,9

характер спортивної спеціалізації відбивається на величині вегетативних зрушень. У реакціях серцево-судинної системи на функціональну пробу у стаєра помітна помірність змін артеріального тиску і пульсу.

Спринтер відрізняється більшою вегетативною реактивністю, ніж стаєр (мал. 94).

При підготовці юного спортсмена-бігуна на середні і довгі дистанції необхідно орієнтуватися на сформовані уявлення про модель спортсмена високого класу. Вік фіналістів-бігунів на середні дистанції п'яти останніх олімпійських ігор становить 24,3-24,8 року. Ще більш зрілі спортсмени виходять у фінал бігу на наддовгі дистанції. Їх вік склав 26-28,7 року. Як правило, спеціалізовані заняття в цих видах спорту починаються з підліткового віку. Переважна більшість спортсменів-олімпійців вперше стартувало в 15-16 років. Однак, відомі випадки і ранніх досягнень. Д. Райан встановив світовий рекорд в бігу на 800 м (1.44.2) у віці 19 років.

Аеробні можливості бігунів на середні і довгі дистанції, як правило, дуже високі. Відомі випадки, коли МПК досягає 75-80 см3/кг. Легенева вентиляція на дистанції збільшується до 120-130 дм3/хв. Довільна максимальна вентиляція може перевищувати 200 дм3/хв. У бігунів на наддовгі дистанції нерідкі випадки гіпертрофії серця. Так, у видатного фінського бігуна Нурмі, маса серця перевищувала нормальну у три рази. У той же час у відомого американського бігуна Демар, близько 50 років виступав у змаганнях, помітної гіпертрофії серця виявлено не було. Однак коронарні судини серця виявилися у нього в 2-3 рази більші за звичайні.

Схильність дітей до тих чи інших видів стрибків або метань виявляється на 2-3-му році занять, тобто до 13-14-річнього віку. Основним завданням підлітків 13-14 років, що визначилися в спеціалізації зі стрибків, є подальше поліпшення техніки рухів, удосконалення рухових і вегетативних функцій. У 15-16-річному віці значне місце займають спеціальні засоби розвитку швидкісно-силових і силових якостей. Удосконалюється технічна основа стрибків.

У 17 - 18-річному віці зміст занять по суті не відрізняється від тренувань дорослих спортсменів. Тренувальні заняття набувають виражений спеціалізований характер. Спеціальна підготовка займає 60-70% загального часу тренування. Для розвитку сили поряд з малими та середніми обтяженнями застосовуються вправи зі штангою великої і максимальної маси. Для юнаків максимальним силовим навантаженням є піднімання штанги більше їх власної маси на 10-20 кг, для дівчат-менше власної маси на 10-15 кг.

Максимальні обтяження застосовуються, як правило, не частіше одного разу на тиждень. При використанні граничних обтяжень звертається увага на виконання вправ з великою швидкістю. За умови систематичних занять до 19-20-річного віку юні спортсмени можуть успішно змагатися з дорослими.

Етап початкової спортивної спеціалізації в метаннях приурочується до 13-14 років. Зміст занять з метаннями в цьому віці по суті не відрізняється від тренувань в інших видах зі швидкісно-силовою спрямованістю, тобто носить багато борний характер. У заняття включаються вправи розвиваючі силу, швидкість, витривалість, гнучкість (вправи з набивними м'ячами, біг на дистанціях 20-60 м, гімнастичні та акробатичні вправи, кросовий біг на 500-800 м). Спеціальні вправи, спрямовані на виховання якостей, необхідних метальників, займають у цьому віці не більше ⅓ з обсягу тренувальних занять.

Маса обтяжень для спеціальних вправ є фізіологічно обґрунтованою, якщо вона не призводить до порушення структури основних вправ. До числа таких вправ відносяться метання і штовхання набивних м'ячів масою від 0,5 до 1,5 кг у списометальників і 2-3 кг у штовхальників ядра, метання і штовхання полегшених снарядів. В 15-16-річному віці значно (до 40 - 50%) збільшується обсяг спеціальних тренувальних засобів. Для розвитку м'язової сили застосовується штанга масою від 15 до 20 кг для дівчат і 25-30 кг для юнаків - штовхачів ядра. У списометальників маса штанги становить для дівчат 10-15 кг, для юнаків-15-20 кг.

Використання великих обсягів неспецифічного навантаження для спортсменів від 10-11 до 15-16 років - один з найважливіших шляхів підготовки легкоатлетів високої (на рівні майстра спорту) спортивної кваліфікації. Тільки з 18-19 років слід використовувати весь арсенал засобів спеціальної підготовки легкоатлетів. У зміст занять легкоатлетів 7-11 років входить загальна фізична підготовка, рухливі та спортивні ігри, піші прогулянки, біг в повільному темпі, і найпростіші вправи, які розвивають швидкість. Тривалість тренувальних занять у цьому віці повинна бути не більше 1-1,5 год. кількість тренувань - не більше трьох на тиждень.

До 12-15 років частота занять збільшується до 3-4 разів на тиждень, а тривалість їх до 1,5-2 ч. Основна увага в цьому віці приділяється різнобічній легкоатлетичній підготовці. Біг у повільному і середньому темпі, кроси, стрибкові вправи, спортивні ігри, акробатика, гімнастика - ось арсенал засобів, який використовується в тренуванні.

Неспецифічні вправи, що розвивають швидкість, доцільно використовувати вже при початкових етапах занять легкою атлетикою у віці 8-10 років. Застосування спеціальних засобів удосконалення швидкісних якостей слід починати не раніше, ніж спортсмен буде показувати результати на рівні першого спортивного розряду. У видах легкої атлетики, пов'язаних переважно з розвитком витривалості, обсяги бігової підготовки в підлітковому віці в останні роки значно збільшилися.

Тенденція до збільшення обсягу бігового навантаження, що виконується в порівняно невисокому темпі, поєднується з явним «омолодженням» легкоатлетичного бігу. Так, в НДР введений олімпійський значок для дітей 6-8 років. Він включає біг на 60 м, стрибки, віджимання, підтягування і навіть біг на 200 м. Для 9-10-річних дітей передбачається біг на 300-400 м, а для 11 - 12-річних-на 400-600 м. Тренування на витривалість починається з 9-10-річного віку, а у віці 12 років діти пробігають до 35 км на тиждень. У США 5-8-річні діти змагаються у бігу від 440 до 880 ярдів.

Застосування великих обсягів повільного бігу в заняттях з дітьми і підлітками отримало у нас в останні роки переконливе експериментальне обґрунтування. Вже в 9-10-річному віці діти можуть пробігати за одне заняття до 2 км, після попереднього тренування протягом 10-11 занять. Дівчатка-підлітки 11 -13 років через 3-4 місяці спеціального тренування здатні перевищити загальноприйняті обсяги бігового навантаження (10-15 хв.) у 2-3 рази. Через 6-8 бігових тренувань обсяг навантаження може збільшуватися з 3-5 до 6-10 км.

Фізична працездатність юних легкоатлетів по тесту PWC-170 при систематичних заняттях до 18-19 років сягає показників дорослих спортсменів. Однак і в цьому віці загальний обсяг навантаження повинен поступатися навантаженням дорослих спортсменів. Це відноситься в першу чергу до видів легкої атлетики, які розвивають переважно витривалість.