ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ’ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ

РОБОТИ З ІНВАЛІДАМИ……………………………………………………..…6

1. Історія розвитку соціальної роботи з інвалідами………………………6

2. Зміст понять «соціальна робота»,

«громадська організація», «інвалід»,«суб’єкт соціальної роботи»,

«об’єкт соціальної роботи»……...…………………………………………….13

3. Принципи та методи дослідження громадських

організацій в соціальній роботі…………………………………….………….20

РОЗДІЛ 2. ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ ДОСЛІДЖЕННЯ

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЯК СУБ’ЄКТІВ

СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ……………………………………………………….27

2.1. Правові основи діяльності громадських

організацій в Україні…………………………………………………………....27

2.2. Роль громадських організацій в практичній

соціальній роботі з інвалідами в країнах Європи…………………………….33

РОЗДІЛ 3. ПРАКСЕОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ ДІЯЛЬНОСТІ

ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ З ІНВАЛІДАМИ………………………..38

3.1. Роль громадських організацій в практичній

соціальній роботі з інвалідами в Україні на

прикладі Запорізької області………………………......................................38

3.2. Детермінанти оптимізації діяльності громадських

організацій як суб’єктів соціальної роботи з інвалідами……………………..46

ВИСНОВОК……………………………………………………………………...52

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………56

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Інвалідність є соціальним явищем, уникнути якого не може жодне суспільство. У всьому світі майже кожна десята людина зазнає тих чи інших обмежень, з них майже 470 млн. людей працездатного віку. Ці дані засвідчують масштабність та глобальний характер проблеми інвалідності. 

Показники інвалідності населення є важливим індикатором, який характеризує стан здоров'я нації та певною мірою може відображати рівень розвитку системи охорони здоров'я та ефективність реалізації соціальної політики держави.

В Україні давно реалізується соціальна політика та підтримка інвалідів. В нормативному та законодавчому полі України затверджено ряд законів, які мають на меті соціальний захист, обслуговування та підтримку інвалідів. Це закони України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та інші.

Також про увагу на державному рівні до питання соціального забезпечення інвалідів в нашій країні свідчать, розробки в системі інклюзивної освіти.

Поширення в Україні процесу інклюзивного навчання дітей з обмеженими можливостями фізичного або психічного здоров’я є не лише відображенням часу, але й представляє собою ще один крок до забезпечення повної реалізації прав людей з особливими потребами на якісну освіту, духовний розвиток, активне включення в соціум.

Збільшення кількості народження дітей із порушеннями в розвитку не лише проблема українського, але глобального масштабу. Рівень підтримки, гуманізм та терпимість у ставленні до дітей з особливими потребами, можливість надати їм доступну та якісну освіту – показники ступеня розвитку суспільства, в якому вони живуть. Отримання такими дітьми якісної загальної та професійної освіти є одним з основних і невід'ємних умов їх успішної соціалізації, забезпечення повноцінної участі в житті суспільства, ефективної самореалізації в різних видах професійної і соціальної діяльності. 

Основною метою державної соціальної політики щодо інвалідів в Україні має бути забезпечення рівних можливостей та реалізація конституційних прав цією категорією громадян, створення сприятливих правових, політичних, соціально-економічних, медичних, психологічних, організаційних умов і гарантій для забезпечення людського розвитку та інтеграції у суспільне життя.

Але в той же час, питання соціального захисту та забезпечення інвалідів залишається невирішеним, що свідчить про недостатність діяльності в цій сфері тільки державних організацій.

Саме тому, необхідно включати в роботу з інвалідами і організації недержавного сектору. Якщо розглянути недержавні громадські організації в інших країнах, то саме вони реалізують більшу частину соціальних програм з інвалідами. В той час, як в Україні діяльність громадських організацій з інвалідами носить локальний та вибірковий характер, реалізується періодично.

Об’єкт дослідження – інваліди.

Предмет дослідження – діяльність громадських організацій в соціальній роботі з інвалідами.

Мета дослідження – виявити сучасний стан та перспективи розвитку громадських організацій в соціальній роботі з інвалідами.

Завдання дослідження:

0. Проаналізувати історію розвитку соціальної роботи з інвалідами;

1. Виявити сутнісні характеристики основних понять дослідження: «соціальна робота», «громадська організація», «інвалід», «суб’єкт соціальної роботи», «об’єкт соціальної роботи»

2. Ознайомитись з основними методами та принципами роботи громадських організацій з інвалідами

3. Визначити роль громадських організацій в практичній соціальній роботі з інвалідами в Україні

4. Порівняти роботу громадських організацій з інвалідами в Україні та за кордоном

5. Проаналізувати правові основи громадських організацій в роботі з інвалідами

6. Сформулювати детермінанти оптимізації громадських організацій як суб’єктів соціальної роботи з інвалідами

Гіпотеза дослідження: добре спланована і узгоджена взаємодія громадських організацій з державними соціальними службами по роботі з інвалідами буде сприяти покращенню соціальної роботи з цією групою населення, соціального становища та розвитку особистості інваліда.