Пухлини вуха Доброякісні пухлини вуха

До доброякісних пухлин вуха належать папіломи, фіброми, ангіоми, хондроми, остеоми, остеобластоми, гломусні пухлини, неври номи тощо. Серед пухлиноподібних утворень слід відзначити різного роду кісти (атероми, дермоїди, первинну холестеатому тощо).

Діагностика доброякісних пухлин зовнішнього вуха не складна і, як правило, грунтується на результатах візуального та гістологічного досліджень. Новоутворення, що локалізуються в зовнішньому слухо­вому ході, у разі значного їх збільшення завжди супроводжуються по­рушенням звукопровідної функції слухового аналізатора. Остеоми зовнішнього слухового ходу рентгенологічно визначаються у вигляді тіні, що не поширюється на середнє вухо.

Первинна, або природжена, холестеатома належить до тератоїдних утворень і може виникнути в порожнині черепа, а також у будь-якій ча­стині скроневої кістки. Тривалий час клінічно вона ніяк себе не прояв­ляє. Перші симптоми можуть з'явитися в зрілому віці. Макро- та мікро-скопічно первинна холестеатома являє собою епідермальний утвір, який заповнений спресованими ороговілими масами. Його необхідно диференціювати з вторинною холестеатомою (наприклад, атикаль-ною). Клінічна маніфестація цього пухлиноподібного утвору відбу­вається в разі його інфікування, ураження VII та VIII черепних нервів або лабіринту. Рентгенологічно первинна холестеатома визначається у вигляді порожнини з чіткими округлими контурами.

Гломусні пухлини розвиваються з так званих гломусних тілець, які супроводжують розгалуження артерій, вен та нервів і є органами хеморецепції. Мікроскопічно ці пухлини повторюють структуру гломусних тілець, що локалізуються в порожнині середнього вуха, на цибулині яремної вени. Пухлина розвивається дуже повільно, ха­рактеризується інфільтративним ростом, який призводить до дест­рукції утворень середнього вуха.

Серед доброякісних пухлин внутрішнього вуха частіше зустрічається невринома VIII нерва, яка розвивається з його оболонки.

Лікування доброякісних новоутворень вуха переважно хірургічне. У разі судинного новоутворення доцільно насамперед провести склерозив-ну терапію (наприклад, уведення в пухлину спирту з формаліном), а в по­дальшому - - операцію. Проведення променевої терапії показано голов­ним чином за наявності поширених ангіом, деяких видів папілом. Кріодія та лазерний промінь є додатковими методами лікування.

Злоякісні пухлини вуха

Серед злоякісних утворень вуха в дорослих частіше діагностується плоскоклітинний ороговілий рак, у дітей — саркома, рідше зустрічаю­ться аденокарцинома, меланома.

Перебіг пухлин зовнішнього та середнього вуха, як правило, повільний, зовні вони нагадують гранулюючу, кровоточиву виразку чи поліп. Рак частіше виникає внаслідок тривалого перебігу гнійного оти­ту, а також після неодноразових припікань та видалень поліпів чи гра-нуляций. Іноді він розвивається у вусі через декілька років після ради­кальної операції, що не забезпечила повну санацію середнього вуха. Аденокарцинома — більш рідкісна пухлина середнього вуха, яка вини­кає з церумінальних залоз зовнішнього слухового ходу або слизових залоз слухової труби.

Діагностика раку зовнішнього та середнього вуха не склад­на: підозрі підлягають усякі поліпоподібні утворення, що легко крово­точать за наявності гною у вусі. Рано виникає параліч VII нерва, і пух­лина метастазує в привушну слинну залозу, шийний та позагорлові лімфовузли. Наявність вестибулярних явищ та метастазів свідчить про запущену стадію раку. Діагноз встановлюють гістологічне, а поширен­ня процесу - - рентгенологічне.

Лікування раку зовнішнього вуха може бути як за допомогою про­меневої терапії, так і хірургічне. Вибір методу залежить від морфо­логічної будови пухлини та її поширення. Можливості хірургічного методу частіше обмежені через близьке розташування життєво важли­вих органів, на які поширюється пухлинний процес. Рак середнього вуха в ранній стадії лікують комбіновано (променева та хірургічна те­рапія), а в пізній - - променева, хіміотерапія.

Прогноз у ранній стадії захворювання, коли пухлина ще не вийшла за межі зовнішнього слухового ходу та барабанної порожнини, віднос­но сприятливий. У пізній період - - несприятливий. Меланома майже завжди має несприятливий прогноз для життя.