21. Структураліський психоаналіз ж. Лакана.

Кардинально переглянувши теорію 3. Фрейда з позицій структурної лінгвістики і семіотіки, Лакан ототожнив несвідоме зі структурою мови (вони корелюють між собою). У базі психоаналітичної концепції Лакана лежать дві тези: 1) несвідоме структуровано, подібно до мови, 2) несвідоме є мова "Іншого". Структура людської психіки, за Лаканом, є сферою складної і суперечливої взаємодії трьох складових: Уявного, Символічного і Реального.

Уявне - це такий комплекс ілюзорних уявлень, які людина створює сама про себе, і який відіграє важливу роль її психічного захисту, або, вірніше, самозахисту. Формування уявного відбувається у дитини у віці від 6 до 18 місяців - на стадії, яку Лакан назвав "стадією дзеркала": саме в цей період дитина, що сприймала раніше власне відображення як іншу живу істоту, починає ототожнювати його з собою, впізнавати себе в дзеркалі.

Символічне - це сфера соціокультурних норм і уявлень, які індивід засвоює в основному несвідомо, "символічно", щоб мати можливість нормально існувати в суспільстві, тобто, це область загальних смислів над-Я, що задаються індивіду суспільством.

Реальне - це та сфера біологічно породжуваних і психічно сублімованих потреб та імпульсів, які не дані свідомості індивіда у будь-якій доступній для нього раціоналізованій формі.

За Лаканом суб'єкт постає як функція культури, як точка перетину різних символічних структур і точка докладання сил несвідомого. Культура не є атрибутом індивіда, а індивід виявляється "атрибутом" культури.

Практикована Структурним психоаналізом терапія націлена більшою мірою на мовне пропрацювання словесних виразів.

22. Екзистенційна аналітика Dasein

Аналіз Dasein стає тією основою, фундаментом, на якому може бути сформульоване головне питання, яке хвилює Хайдеггера. Цю підготовчу роботу філософ і називає фундаментальною онтологією. У свою чергу її головна складова - аналітика Dasein. Аналітика Dasein в "Бутті і часі" включає в себе наступні перші кроки: Dasein - особливе суще. Насамперед, буття цього сущого "​​завжди моє". Далі, в бутті цього сущого воно саме відноситься до свого буття. "Сутність" цього сущого лежить в його бути. Або інакше - "сутність" Dasein заключена в його екзистенції. Йдеться, за Гайдеггером, про спосіб бути, яке є специфічно саме для Dasein.

Хайдеггер іменує екзистенцією здатність тут-буття, Dasein, особливим чином "встановлюватися" по відношенню до буття - бути відкритим до непотаємності буття. Тим самим Dasein знаходить, згідно Хайдеггеру, переваги перед усяким сущим. Людське суще вирішальним чином визначено екзистенцією (тут перше - онтичне, тобто що відноситься до самого буття, перевага Dasein). Перший крок екзистенціалістської онтології Хайдеггера - констатація "початковості" людського буття як буття-запитування, буття-встановлення, як буття, яке "є я сам". Наступний онтологічний крок, який екзистенціалісти - Хайдеггер та інші - запрошують зробити свого читача полягає в тому, що вводиться поняття і тема буття-в-світі . Адже суть людського буття, дійсно, полягає в тому, що це буття-в-світі, пов'язане з буттям світу. Буття-в-світі "світиться", по Хайдеггеру, через "діяння", а "діяння" розкривається через "турботу". Не слід, пояснює мислитель, плутати турботу як категорію філософії з конкретними "тяготами", "сумом", "життєвими турботами" - у філософії екзистенціалізму йдеться про загальну, "метафізичну" турботі: стурбованості світом, самим буттям. Отже, Dasein здатне не тільки запитувати про буття, але і піклуватися про себе як буття, піклуватися про буття як таке. Ці моменти, дійсно, характеризують буття людини в світі і дуже важливі, особливо сьогодні, коли саме турбота людини і людства про буття, про збереження буття планети, цивілізації, про збереження природного середовища повинна протистояти вирвавшимся з-під контролю деструктивним тенденціям людського життя.