1.3.Порядок розробки програм реабілітації інвалідів.
Бюро медико-соціальної експертизи (БМСЕ) насамперед встановлює інвалідність людини, потім його фахівці розробляють індивідуальну програму реабілітації, яка затверджується керівниками БМСЕ і у триденний термін направляється в орган соціального захисту і вручається інваліду. Індивідуальна ж програма реабілітації розробляється спеціалістами БМСЕ в місячний термін.
При встановленні інвалідності визначається її група, причини, терміни її настання, потреби інваліда в різних видах соціального захисту. Крім того БМСЕ розробляє не тільки індивідуальну програму реабілітації, а й приймає участь у розробці комплексної програми профілактики інвалідності, медико-соціальної реабілітації і соціального захисту, визначає ступінь втрати професійної працездатності осіб, які отримали трудову травму чи професійне захворювання.
При розробці програми реабілітації дитини з обмеженими можливостями враховуються особистісні і психолого-педагогічні реабілітаційні можливості дитини. У програму включаються: конкретні завдання реабілітації, які визначаються з урахуванням як вихідного рівня фізичного і психічного розвитку; зміст ігрової, мовної, художньої, трудової, пізнавальної та інших видів діяльності конкретної дитини з обмеженими можливостями, методи і прийоми включення дітей у заплановану діяльність, обладнання, інвентар, технічні засоби, що забезпечують здійснення реабілітаційного процесу, індивідуальний та диференційований підхід до дітей.
Кожний розділ індивідуальної програми орієнтований на певний термін (тиждень, місяць), по закінченні якого здійснюється аналіз результативності реабілітаційного процесу, коректування завдань, уточнення і , можливо, зміна змісту реабілітаційної діяльності. При цьому етапи просування вперед повинні бути дуже незначними, мати якісні відмінності.
У ході реалізації програми періодично проводиться моніторинг, регулярне відстеження ходу події, у разі потреби спеціаліст допомагає батькам у подоланні труднощів, ведучи переговори з потрібними спеціалістами, представниками установ, роз’яснюючи права дитини і сім’ї. Тому педагог повинен відвідувати сім’ю. щоб краще розібратися у труднощах, які з’являються у ході виконання програми. Таким чином, програма реабілітації має циклічний характер.
Відповідно до чинного законодавства України визначається державна політика в галузі соціального захисту інвалідів, метою якої є забезпечення їм, особливо дітям з обмеженими можливостями, рівних з іншими громадянами можливостей в реалізації громадянських, економічних, політичних та інших прав і свобод, передбачених Конституцією України. В сучасних умовах важливим завданням держави є створення ефективної системи соціального обслуговування як комплексу послуг різним категоріям населення, яке перебуває в зоні соціального ризику.
Соціальне обслуговування покликане допомагати клієнтам у вирішенні соціальних проблем, які виникли у них, по відновленню чи посиленню їх здатності у самозабезпеченні і самообслуговуванні, створювати необхідні умови для життєздатності людей з обмеженими можливостями.
З цією метою розробляються і втілюються в життя базові та індивідуальні програми реабілітації інвалідів, які спрямовані на відновлення (або компенсацію) порушених функцій організму і працездатності, обмеженої життєдіяльності інвалідів.
Список використаних джерел:
1.Рідкодубська А.А. Соціальна робота з дітьми та молоддю. Курс лекцій для студентів напряму підготовки «Соціальна робота» - Хмельницький: ХНУ, 2009.-223с. С.151-162.
2.Фірсов М.В., Студенова Е.Г. Теория соцыальной работы. Учеб. Пособие для студ. высш. учеб. Заведений.-М.: Гуманит изд. Центр ВЛАДОС, 2001. -432 с. С. 198.
3. Холостова Е. Й. Социальная работа с инвалидами: Учебное пособие. 2-е изд. – М.: Издательсько –торговая корпорация «Дашков и К.» - 2008. -240с.
4. Шахрай В.М. Технології соціальної роботи. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури,2006. – 464с. С.392-398.