1.2.Індивідуальні програми реабілітації інвалідів.
Види необхідної матеріальної, соціально-побутової, медичної допомоги визначаються медико-соціальною експертизою в індивідуальних програмах реабілітації в залежності від особливих потреб (дефекти зору, слуху, розладі мовлення, порушення опорно-рухового апарату і т. п.).
Допомога надається за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів в Україні. Послуги по соціально-побутовому і медичному обслуговуванню, технічні та інші засоби, як відомо, надаються інвалідам безкоштовно або на пільгових умовах.
Українським законодавством та іншими нормативними актами передбачаються різні форми соціального обслуговування інвалідів у тому числі:
оціальне обслуговування дома;
напівстаціонарне соціальне обслуговування у відділеннях (нічного) перебування громадян в установах соціального обслуговування;
стаціонарне соціальне обслуговування в будинках-інтернатах, пансіонатах та інших стаціонарних установах соціального обслуговування;
термінове соціальне обслуговування (як правило, у ситуації, що не терпить зволікання, -організація харчування, забезпечення одягом, взуттям, нічлігом, термінове надання тимчасового житла);
соціально-консультаційна допомога.
Індивідуальна програма реабілітації являє собою комплекс заходів, спрямованих на відновлення здоров’я і здібностей інваліда та створення йому необхідних умов і рівних можливостей в усіх сферах життєдіяльності.
Цей комплекс включає в себе окремі види, форми, об’єми, терміни та порядок реалізації медичних, професійних та інших реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення, компенсацію порушених або втрачених функцій організму, здібностей до виконання певних видів діяльності.
Індивідуальна програма реабілітації інваліда є обов’язковою для виконання відповідними органами державної влади, органами місцевого самоуправління, а також підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форми власності.
Реабілітаційними є установи, які здійснюють процес реабілітації інвалідів у відповідності з реабілітаційними програмами.
Особлива увага в Україні приділяється індивідуальній програмі реабілітації дітей з функціональними обмеженнями. Програма передбачає не лише сприяння розвитку дитини, але й набуття батьками спеціальних знань, психологічну підтримку сім’ї, допомогу їй щодо можливості відпочити, відновлення сил тощо.
При цьому важливими особливостями реабілітаційної індивідуальної програми дітей має бути:
наявність міждисциплінарної команди спеціалістів, а не ходіння батьків по різних установах;
участь батьків у процесі реабілітації, що є найбільш складною проблемою;
увага спеціалістів спрямована як на дітей, так і на батьків;
налагодження партнерства у реабілітації дітей з обмеженими функціональними можливостями.
Основне, що повинен враховувати у реабілітаційній роботі з дітьми-інвалідами соціальний працівник, - це те, що його діяльність не є вузькоспеціалізованою, а являє собою широкий спектр послуг, що надаються дітям, які мають порушення у розвиткові, та їхнім сім’ям.