- •Краматорськ, 2014р.
- •1 Загальні питання виробництва металевих конструкцій на підприємстві
- •1.1 Забезпечення конструкторсько-технологічною документацією виробництва
- •1.2 Зв'язок відділу головного зварювальника з цехами підприємства
- •1.3 Структура та робота цеху у якому виготовляється зварна металокон-струкція
- •1.4 Організація і структура служби контролю і управління якістю продукції на підприємстві
- •2 Індивідуальне завдання
- •2.1 Характеристика зварного вузла
- •2.2 Технічні умови на виготовлення зварного вузла та вимоги до основних і допоміжних матеріалів, зварних швів, кваліфікації зварювальника
- •2.2.1 Технічні умови при складанні конструкцій
- •2.2.2 Технічні умови на зварювання виробу
- •2.2.3 Вимоги, пропоновані до матеріалів
- •2.2.4 Вимоги до зварювальних матеріалів
- •2.2.5 Вимога до якості зварних швів
- •2.2.6 Вимоги до кваліфікації зварника
- •2.3 Характеристика і обґрунтування матеріалу зварної конструкції, оцінка його здатності до зварювання
- •2.4 Характеристика технологічності виробу
- •2.5 Критична характеристика технологічного процесу виготовлення виробу на базовому підприємстві
- •2.6 Технологічний процес підготовки виробництва
- •2.7 Технологічний процес складання і зварювання вузла
- •2.8 Обладнання і транспортні засоби, які використовуються на підприємстві
- •2.9 Організація і планування робочого місця складання та зварювання вузла
- •2.10 Методи боротьби з напруженнями та деформаціями
- •3 Економіка та планування виробництва
- •4 Техніка безпеки, охорона праці й навколишнього середовища
- •Література
- •Додатки
2.9 Організація і планування робочого місця складання та зварювання вузла
Робочим місцем електрозварювача є закріплений за робітником або бригадою ділянка виробничої площі, оснащеної відповідно до вимог здійснюваного технологічного процесу певним устаткуванням, інструментом, пристосуваннями і т.д.
При обслуговуванні робочого місця необхідно:
- вчасно одержувати змінні завдання, убрання й креслення;
- підтримувати встаткування в працездатному стані;
- вчасно доставляти на робоче місце матеріали, заготовки, електроди й т.п.;
- контролювати якість продукції, що виготовляється;
- підтримувати належний порядок на робочому місці.
Робоче місце електрозварювача називають зварювальним постом. Він може бути стаціонарним або пересувним.
Залежно від виконуваної роботи й габаритів, що зварюються конструкцій зварювальний пост розташовують у спеціальних зварювальних кабінах або безпосередньо на виробі.
Рисунок 2.1 – Планування зварювальної кабіни
Робочі кабіни служать для захисту зварників від випромінювання дуги в постійних місцях зварювання.
При зварюванні невеликих виробів робочі місця обладнають зварювальними кабінами розміром 2000x2000 або 2000х3000 мм. Стіни кабін мають висоту 1800...2000 мм, а для кращої вентиляції підняті над підлогою на 200...300 мм. У якості матеріалу для стін використовують тонколистову сталь або неспаленні матеріали.
Стіни офарблюють у світлі тони вогнестійкою фарбою, що добре поглинає ультрафіолетові промені зварювальної дуги. Дверний проріз у кабіні закривають брезентовою завісою на кільцях, просоченим вогнестійким составом. Підлоги в кабінах настилають із вогнетривкого матеріалу: цегли або бетону. Кабіни повинні бути освітлені денним або штучним світлом, а також оснащені вентиляцією. Крім загальної вентиляції в них установлюють місцеві отсосы шкідливі гази, що поглинають, і пил безпосередньо із зони зварювання.
Для складання й зварювання деталей усередині кабіни встановлюють металевий зварювальний стіл висотою 500...600 мм для роботи сидячи й близько 900 мм для роботи коштуючи площею близько 1м2. До стола приварюють сталеві болти для кріплення струмопідводящего проведення від джерела зварювального струму й для проведення заземлення стола. Збоку стола є гнізда для зберігання електродів або присадочного дроту. У висувному ящику стола зберігають інструмент, а також технологічну документацію. Для зручності роботи в кабіні встановлюють металевий стілець із піднімальним гвинтовим сидінням, виготовленим з неелектропровідного матеріалу (дерево, пластмаса й ін.). Під ногами у зварника повинен перебувати гумовий килимок.
Основний вид устаткування зварювальних постів — джерела живлення дуги. Вони можуть бути одне- або багатопостовыми. На робочому місці звичайно розміщають однопостові джерела живлення. При живленні зварювальних постів від многопостовых джерел зварювальний струм розлучають по кабінах за допомогою токоподводящих проводів або шин. У кабіні встановлюють рубильник або магнітний пускач для включення зварювального струму.
При механізованому зварюванні в кабіні розміщають напівавтомати й автомати для дугового зварювання й необхідне допоміжне устаткування й пристосування.
