1. Вимоги до виробу,що проектується

При проектуванні моделі необхідно враховувати певну кількість вимог. На стадії проектування ці вимоги повинні бути збалансованими так, щоб виробництво і збут були економічно доцільними.

Основна вимога – відповідність моделі її призначенню та умовам експлуатації – повинна сполучатися з вимогами споживача, які формують соціальне замовлення: забезпеченість розмірно-зростового асортименту, споживчого попиту, конкурентоспроможності.

Для цього в моделі, що проектується, треба забезпечити і передбачити ергономічні та гігієнічні властивості, міцність, довговічність з урахуванням промислової групи вимог, до яких відносять стандартизацію, уніфікацію деталей, що впливає на скорочення витрат при виготовленні виробу.

Сучасні вимоги до якості й естетичної цінності одягу надають особливі вимоги технологічності конструкції виробу. Конструктивно-промислові показники повинні забезпечувати не тільки естетичний зовнішній вигляд виробу, а й вимоги технологічності конструкції, що впливає на економічність.

Структура якості одягу може бути визначена як ієрархічна через велику кількість факторів, що на неї впливають. В ній враховані специфічні властивості одягу, яка одночасно являється предметом споживання і продуктом промислового виробництва.

Система якості на першому рівні складається з двох підсистем показників: споживчих і техніко-економічних. На другому рівні структурної схеми споживчі показники якості одягу представлені наступними класами показників, які визначають їхню безпосередню соціальну та індивідуальну цінність для людини-споживача:

Соціальні, що визначають відповідність прогнозу попиту споживачів на одяг даної цільвої функції (призначення); конкурентоспроможність одягу та патентна чистота моделі; відповідність розмірно-зростового асортименту одягу обсягу потреб, попиту споживачів.

Функціональні, що визначають ступінь відповідності виробу основній цільовій функції, конкретному призначенню, особливостям розмірної та повнотно-вікової групи, зовнішньому вигляду і психологічним особливостям споживачів, умовам експлуатації.

Естетичні показники займають особливе значення при оцінюванні якості одягу як предмета власного споживання. Естетичні вимоги до промислових виробів – це вимоги естетичної доцільності форми виробу та її органічного взаємозв’язку з функціональним складом виробу, а також вимоги художньої виразності, гармонії, стильової єдності з навколишнім середовищем. Являючись одним із засобів втілення соціальних естетичних ідеалів своєї епохи, одяг проектується з урахуванням ведучого художнього стилю даної епохи та його власне прояву – моди. Естетичні показники визначають відповідність сучасному стилю та моді, тобто новизна моделі та конструкції; ступінь досконалості композиції; товарний вид виробу.

Зовнішній вигляд виробу визначається точністю та послідовністю технологічної обробки та оздоблення. Важливе значення має правильно по кольору підібрана підкладка. У виробах без підкладки мають бути акуратно оброблені всі шви. Фірмові знаки, ярлики, етикетки, маркування та пакування є свого роду візитною карткою виробу. Тому вони повинні бути достатньо привабливими, оригінальними і виразними.

Ергономічні показники характерезують ступінь пристосованості виробу до людини і основані на ергономічних властивостях системи людина – виріб –середовище чи людина – виріб. Ергономіка (від грецького ergos – праця і nomos – закон) – це наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності, закони взаємодії між людиною, промисловими виробами та навколишнім середовищем. Ергономічні показники визначають ступінь відповідності одягу функціональним можливостям і психофізіологічним особливостям людини, його антропометричним характеристикам в статиці та динаміці, гігієнічність, зручність використання виробу в різноманітних виробничих та побутових умовах.

Експлуатаційні показники відіграють одну з найважливіших ролей у визначенні якості промислових виробів, яка включає в себе властивості, котрими ці вироби володіють як під час їх придбання, так і в процесі наступного використання.найважливішою експлуатаційною характеристикою більшості промислових виробів є надійність.

Надійність – комплексна властивість, яка визначає безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність виробу. Також експлуатаційні показники визначають зносостійкість матеріалів, з яких виготовлено виріб, формостійкість деталей та країв одягу, міцність матеріалів та з’єднальних швів та включає повний періодчасу носіння до моменту, коли виріб приходить до моральної та фізичної непридатності. Ідеальний варіант, якщо строки морального та фізичного зносу співпадають.

Техніко-економічні показники якості одягу визначають ступінь технічної досконалості конструкції, методів проектування і технології одягу з урахуванням затрат на його виробництво і споживання. На другому рівні структурної схеми вони можуть бути охарактеризовані наступними класами показників:

Показники стандартизації та уніфікації конструкції визначають ступінь конструктивної та технологічної притаманності конструкції одягу, що проектується. Одна з важливих функцій стандартизації – зведення всіх можливих рішень до мінімуму найбільш раціональних з них. Стандартизація сприяє підвищенню серійності продукції, створює предпосилки для зниження затрат на проектування, виготовлення та експлуатацію, сприяє зменшення строків проектування і технічної підготовки виробництва. Уніфікація – основний та найбільш використовуваний метод стандартизації, що має за головну мету зменшення багатоманітності наявних видів, типів і типорозмірів виробів одинакового функціонального призначення.

Показники технологічності конструкції визначаюь ступінь прогресивності конструкції і технології, ступінь механізації та автоматизації, трудомісткість і матеріаломісткість виробу. Технологічність виробу – це сукупність властивостей його конструкції, які характерезують можливість оптимізувати затрати праці, ресурсів і часу на всіх стадіях створення, виробництва та експлуатації виробу.

Показники економічності пов’язує між собою споживчі і технічні (виробничі) показники якості продукції. Ці показники характеризують затрати на проектування, технологічну підготовку і промислове виробництво одягу, а також споживчі витрати на його експлуатацію.