3. Наркотичні речовини та їх вплив на організм

Термін «наркотична речовина» включає три критерії: медичний (речовина повинна справляти специфічну дію на ЦНС (стимулюючу, седативну, галюциногенну та ін.), яка і є безпосередньою причиною її немедикаментозного застосування), соціальний (немедикаментозне вживання даного засобу набуває таких масштабів, які становлять серйозну суспільну небезпеку) і юридичний (базується на обох вищезгаданих і вимагає, аби відповідна речовина була законодавчо внесена до списку наркотиків), які пов'язані між собою і в правовому аспекті зобов'язують визнавати речовину наркотичною лише за умови, якщо вона відповідає всім трьом критеріям.

Більшість психоактивних наркотиків хімічно подібні до речовин, які виділяються нервовими клітинами при їхній стимуляції. Ці речовини взаємодіють з іншими нервовими клітинами, що забезпечує передачу імпульсів та реагування на них. До таких речовин належать серотонін і ендорфіни, які контролюють настрій, емоції, вивільнення гормонів, а також зменшують відчуття болю. Психоактивні наркотики підсилюють вплив цих природних речовин, викликаючи підвищену реакцію з боку рецепторів (відчуття кайфу). Потім зворотний зв'язок викликає їхнє менше виділення, якщо ж наркотик продовжувати приймати, то виділення припиняється. Для досягнення попереднього задоволення потрібно все більше й більше наркотику. Припинення вживання наркотику приводить до неприємних фізичних наслідків, тому що виділення природних речовин не відновлюється протягом декількох днів. У цей час організм змушений обходитися без наркотику і без них.

Вживання наркотичних речовин призводить до виникнення психічної та фізичної залежності. Психічна залежність означає, що тільки за допомогою наркотику можна відновити душевну рівновагу і тримати свої нерви під контролем, фізична – характеризується абстинентним синдромом, який виникає через 1 – 2 доби після останнього вживання наркотику і проявляється наступними фізичними та психічними розладами:

• дезорієнтація в часі і просторі, зорові галюцинації, страх, розгубленість;

• серцебиття, озноб, болі в суглобах і животі, головні болі, пітливість, тремтіння кінцівок, нудота, блювання, зниження артеріального тиску, знепритомніння;

• «ломка» – ламаючі болі в м’язах кінцівок, живота, попереку, нудота, слинотеча, задишка, підвищення температури тіла, судоми жувальних м’язів.

Від наркотиків руйнуються всі органи і системи, але в першу чергу – нервова система, тому помітна деградація особи. Наркомани стають неправдивими, байдужими, бездіяльними, неохайними, не турбуються про сім’ю. Вони швидко втомлюються, дуже худнуть, мають вигляд набагато старших за свій вік, страждають від постійного головного болю. У них різко слабне пам’ять, вони стають нездатними до навчання. В перші 3 – 5 місяців міняється сексуальна збудливість, що веде до безладних статевих зв’язків, гомосексуалізму. Тривалість життя наркоманів, які почали замолоду вживати наркотики, не перевищує 30 – 35 років. Майже половина із них закінчує життя самогубством, серед інших причин смерті – передозування наркотиків, алергічний шок, травматизм, інфекційні хвороби, інфаркт міокарда. Наркотики згубно діють на потомство: діти народжуються розумово відсталими, епілептиками, шизофреніками.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990 р.):

1) Опіати (опіодіди).

2) Депресанти:

— седативні;

— снодійні;

— транквілізатори.

3) Стимулятори:

— кокаїн;

— амфетамін;

— кофеїн;

— кат — поширена в Азії рослина, що містить ефедриноподібну речовину.

4) Галюциногени.

5) Інші речовини:

— канабіс;

— інгалянти;

— фенциклідин;

— кава і бетель — рослини поширені в Океанії.

Опіати належать до групи депресантів, однак їх виділено в окрему групу, оскільки всі ці речовини – похідні опію.

Основні ефекти від дії опіатів:

- болезаспокійлива активність та сильне зменшення болю будь-якого походження;

- ейфорізуюча активність, здатність викликати у людини особливий психічний стан доброти та благополуччя;

- придушення функцій кашльового та дихального центрів мозку;

- підвищення тонусу кишечника, запори, спазм гладких м’язів;

- активація парасимпатичної системи, звуження зіниць ока;

- неприємні ефекти при раптовій відміні препарату. Виникають, як результат дії опіатів, абстиненція або ломка;

- при довготривалому застосуванні активність дії опіатів знижується (толерантність);

- психологічна та фізична залежність. Виникає пристрасть до опіатів.

До цієї групи входять як натуральні опіати, що належать до природних продуктів опійного маку (опій, морфін, кодеїн), так і синтетичні опіатноподібні сполуки (героїн, метадон, фентаніл та ін.).

Опіум (опій, ханка, ширка, макова солома, омнопон, опій-сирець, пантопон, екстракційний опій) - сильнодіючий наркотик, який отримують з висушеного на сонці молочного соку, що добувається з недозрілих коробочок опійного маку. Швидко викликає наркотичну залежність. Дія опію на людській організм полягає в порушенні передачі нервових імпульсів. Опіум служить сировиною для виробництва інших, сильніших наркотичних засобів - морфіну, кодеїну, героїну (опіатів).

Морфін (морфій) – білий кришталевий порошок, погано розчинний у воді. Морфін має сильну болезаспокійливу дію, крім того, він змінює емоційну реакцію, послаблює свідомість унаслідок пригноблення різних видів центральної нервової системи. Основний обмін і температура тіла під впливом морфіну знижуються. Характерним для дії морфіну є пригнічення дихального центру. Токсичні дози викликають появу періодичного дихання і подальшу смерть в результаті зупинки дихання. За своєю дією сильніший за опій і призводить до стійкої пристрасті.

Кодеїн за хімічною будовою близький до морфію, але слабший у 5 разів. Близько 10% введеної дози кодеїну після деметилювання перетворюється в морфін. Він належить до числа найпоширеніших наркотичних засобів, які легко доступні для придбання в усьому світі.

Під час спроби поліпшення знеболювальної властивості морфію і зменшення ризику ускладнень в кінці XIX ст. було відкрито один із найнебезпечніших похідних опію - героїн. За морфологічними властивостями героїн схожий на морфій, але за активністю значно перевищує його. Це порошок білого кольору, тому наркотик заведено називати «білою смертю» або «білою отрутою». Чистий героїн зустрічається рідко, звичайно він змішаний із нейтральним порошкоподібним продуктом (гідрокарбонатом, цукром, борошном). Героїн (діацетилморфін) викликає наркотичну залежність протягом короткого періоду, оскільки має швидкий, але короткочасний ефект, що примушує наркомана повторювати ін'єкції кожні 3 години. В організмі героїн перетворюється на морфій. Після вживання наркотика у деяких з'являється сонливість, інші, навпаки, робляться надміру балакучими. При вживанні високих доз найчастіше настає стан дрімоти, коли очі закриваються на середині фрази, а голова схиляється на груди. Інші фізичні ефекти героїну - пітливість, сопливість, свербіж шкіри, посилене сечовипускання, запор, уповільнене дихання і серцебиття. Температура тіла знижена. Однак незважаючи на уповільнення життєвих функцій, розум наркоманів зазвичай ясний, мислення – активне.

Метадон викликає таку ж залежність, як і героїн. Метадонова "ломка" відбувається 3-4 тижні, тоді як героїнова - кілька днів. Передозування метадоном майже в 100% випадків закінчується летальним результатом. У порівнянні з героїном метадон простіше виробляти, він дешевший, а також через відсутність необхідності внутрішньовенного введення він ще й оберігає наркоманів від ВІЛ. При лікуванні залежності від наркотиків (зокрема, героїну), метадон застосовується як замінник героїну.

Фентаніл є одним із найжахливіших і смертельних наркотиків з існуючих у світі. Його «ефективність» в 5000 разів сильніша та небезпечніша, ніж у морфіну. Може спричинити параліч дихального центру головного мозку, судоми м'язів грудної клітки та верхніх дихальних шляхів, звуження бронхів, набряк легенів, набряк мозку, зниження кров'яного тиску або підвищення внутрішньочерепного тиску.

Депресанти – це група речовин рослинного походження та синтетичні сполуки, які за своєю дією снодійні, заспокійливі (седативні), транквілізуючі.

Наслідки від вживання депресантів:

- Нетривалий стан ейфорії, після якої завжди настає сонливість;

- Уповільнення серцебиття та дихання;

- Зниження активності функцій головного мозку;

- Зниження апетиту, спраги, основних рефлексів та сексуального потягу;

- Підвищення рівня больового порогу;

- Більшість заспокійливих препаратів послаблюють самоконтроль, що приводить до вчинення асоціальних вчинків.

Більшість депресантів викликають фізичну та психологічну залежність, чому в великій мірі сприяє будь-яка регулярність вживання. Майже всі депресанти вкрай шкідливі для здоров’я людини.

Більшість снодійних препаратів не є наркотиками в прямому значенні цього слова, але всі снодійні ліки можуть викликати залежність (деякі з них дуже швидко). Завдяки своїй психотропній дії снодійні препарати надбали популярності серед наркоманів. Найбільше поширення із снодійних препаратів серед наркоманів зараз має реладорм. Великі дози снодійних можуть спричинити пригнічення дихання, сповільнення пульсу, зниження температури, навіть смерть.

Седативні препарати - це засоби заспокійливої дії (на латині "sedatio" означає заспокоєння").

До седативних (заспокійливих) засобів відносяться:

1) малі дози барбітуратів,

2) солі брому і магнію,

3) препарати рослинного походження (валеріани, пустирника, трави пасифлори та ін.)

Всі вони, викликаючи помірно заспокійливу дію, створюють невибіркову досить легку, гальмівну дію на кору головного мозку. Іншими словами, седативні засоби підсилюють гальмівні процеси в нейронах кори головного мозку.

З солей брому використовують найбільш часто натрію і калію бромід. Широко використовують препарати валеріани у вигляді настоїв, настоянок, екстрактів.

Седативними засобами є також препарати трави пустирника. Використовують настій і настоянки собачої кропиви. Препарат пасифлори - новопассит. Настоянки хмелю звичайного, мікстура Кватера (валеріана, броміди, ментол та ін), іони магнію (сірчанокисла магнезія).

Показання до застосування:

Седативні засоби застосовуються при неврастенії, істерії, легких формах неврозів, підвищеній дратівливості, безсонні, пов'язаної з цим.

На відміну від транквілізаторів і снодійних - седативні засоби не викликають розладів координації рухів, сонливості, явищ звикання, психічної та фізичної залежності.

Як правило, вони підсилюють дію снодійних, аналгетиків (знеболювальних) та інших заспокійливих засобів.

Транквілізатори дуже швидко викликають звикання і хімічну залежність, тобто виявляють наркотичні властивості. Наркомани дуже часто використовують препарати цієї групи для отримання "кайфу". Транквілізаторами легко отруїтися. Однак існує невелика кількість транквілізаторів (напр., грандаксин), які можна застосовувати для лікування залежності від наркотику.

До групи стимуляторів належать кофеїн, нікотин, препарати елеутерококу, лимоннику, левзеї, корінь женьшеню та деякі ін.

Кокаїн - наркотик, вироблений з листя коки - рослини, поширеної в Південній Америці. Зустрічається у вигляді білого порошку або пасти. Надає ефект анестезії, перешкоджаючи передачі інформації від однієї нервової клітини іншої. Гіркий на смак, викликає оніміння язика і ясен при пробі "на язик". Починає працювати практично миттєво - відразу після того як порошок потрапляє на слизову носа, настає "прихід" - спалах кайфу. Різко підвищується рухова активність, мозок "швидше" метикує, спостерігається загальне піднесення душевних і фізичних сил. Ефект відчувається недовго - 10-15 хвилин, і потім настає депресія, яка триває близько 30-40 хвилин. Кокаїн є судинозвужувальну засобом, тобто він скорочує кровоносні судини. Він підвищує частоту дихання та температуру тіла і пригнічує блювотний рефлекс. При високих дозах може викликати тремор (тремтіння рук) і судоми. Ці стимуляційні ефекти можуть призвести до пошкодження центральної нервової системи, що викликає пригнічення дихання і зупинку серця, а також може призвести до смертельного результату. Після багаторазового впливу кокаїну на певні області лімбічної системи (групи структур головного мозку, які пов'язані з емоціями і мотивацією) споживачі кокаїну стають більш схильні до нападів, що нагадує епілептичний припадок. Кокаїн викликає значну втрату апетиту, що призводить до серйозної втрати ваги і дисбалансу поживних речовин у організмі людини. Вживання кокаїну викликає порушення сну. Симптоми кокаїнового психозу зазвичай включають параною, манію переслідування, зорові, слухові і відчутні галюцинації, депресію і втрату мотивації. При введенні кокаїну через ніс відбувається звуження кровоносних судин, оскільки це може стати причиною запалення і пошкодження слизової оболонки, тому при спільному вживанні кокаїну через ніс є ризик зараження гепатитом через загальну трубку. Якщо кокаїн споживається внутрішньовенно, використання чужих шприців може привести до наступних інфекцій і захворювань: ВІЛ / СНІД, гепатити, зараження крові, запалення серцевої вистилки і клапанів. Куріння кокаїнової пасти викликає такі серйозні ускладнення: бронхіти, тривалий кашель, затуманений зір і порушення циркуляції легенів. При вживанні разом з алкоголем, в організмі утворюється речовина "кокаетилен (етилкокаїн)", який може призвести до аритмії серця; нерідкі також випадки повної зупинки серця.

Тривале вживання кокаїну викликає параною, глухоту, марення, порушення травлення і неконтрольовані конвульсії. Крім того, з’являється ймовірність проблеми зі слизовою носа або затвердіння вен (залежить від способу прийому); порушення фаз сну (людина перестає висипатися). Спостерігається негативний вплив на потенцію. Найбільш неприємним побічним ефектом психостимуляторів є "віддача" у вигляді зниження мотивації, працездатності і настрою, що може привести до формування психологічної залежності, якщо для подолання цих наслідків використовують повторні дози стимулятора.

Крек - дешевша версія кокаїну, яку курять. Кокаїн користувався попитом тільки у багатих людей, тому що коштує дуже дорого. Крек отримували змішуванням кокаїну, харчових лужних розчинів і води, після чого суміш висушували або випарювали. Свою назву (Crack - тріск, хрускіт) наркотик отримав через потріскування при курінні. Якщо при назальному вживанні кокаїну наркотик всмоктувався в кров дуже повільно, то при палінні наркотик всмоктувався фактично миттєво. При курінні креку наркотик всмоктується всій величезній поверхнею альвеол легенів. Потрапивши в кров легеневих судин, кокаїн в кілька разів швидше, ніж при вдиханні через ніс, проникає в мозок людини. Як і при вживанні кокаїну, виникає стан ейфорії, але триває воно всього лише 5-20 хвилин. Потім настає сильна депресія. Швидкість виникнення психічної залежності при курінні крека вище, ніж навіть при внутрішньовенному введенні кокаїну.

Амфетамін – психоактивна речовина, стимулятор центральної нервової системи, є аналогом гормонів адреналіну та норадреналіну. Білий кристалічний порошок гіркого смаку. Розчинний у воді (1:20 в холодній, 1:3 в гарячій), мало розчинний у спирті. Має серйозні побічні ефекти (порушення вищої нервової діяльності, підвищення артеріального тиску, відносно часті парадоксальні реакції — сонливість і апатія замість порушення, зниження працездатності), а також викликає звикання (залежність). Тривале застосування може призвести як до психічного виснаження, що часто проявляється у вигляді психозів, так і до фізичного, у вигляді слабкості та сильного схуднення. Крім того, можливе порушення роботи нирок, печінки, зниження імунної відповіді, погіршення зору.

Кофеїн міститься в чаї, каві, листі мате а також в гуарані і горіхах кола. Виробляється як побічний продукт при отриманні декофеїнізованої кави. Підтверджена летальна доза складає 10 г. Гостре отруєння кофеїном дає pанні симптоми аноpексії (відсутність апетиту), тpемоpа (тремтіння, в т.ч. пальців pук) і занепокоєння. Потім настає нудота, тахікаpдія, гіпеpтонія і сплутаність свідомості. Сильна інтоксикація може викликати деліpій "білу гоpячку", судоми, надшлункову і шлункову тахаpитмії, гіпокаліємію і гіпеpглікемію. Постійне приймання великих доз кофеїну може привести до неpвозності, роздратованості, гнівливості, постійного тpемоpу, м'язового посмикування, порушення сну і гіпеppефлексії.

При жуванні свіжого листя ката виникають ефекти, що віддалено нагадують дію малих доз кокаїну абоамфетаміну. В основному вони виражаються в легкій ейфорії, частішанні пульсу і розслаблення м'язів. Іноді відзначається підвищене лібідо і почастішання сечовиділення. Після закінчення спостерігається стан релаксації. Кат має сильний в'яжучим ефектом, тому після ньоговідчувається сильна спрага. При внутрішньовенній ін'єкції катинону його дія виражена набагато сильніше: відразу після введення виникає відчуття «удару в голову», починається озноб і поколювання шкіри, сильно частішає пульс. На психологічному рівнівідчувається прилив сил і поліпшення настрою, проявляється прагнення до фізичної діяльності. Надалі настрій зміщується в бік мовної активності, що характеризується багатослівним викладом «мудрих думок» і різного роду проектів. Сильні дози препарату можуть викликати параноїдальний синдром і галюцинації. Наркотичне сп'яніння триває в середньому від одного до трьох годин. Оскільки толерантність до препарату розвивається стрімко, то вже через кілька прийомів його дію скорочується до півгодини. При регулярному вживанні ката спостерігаються загальна м'язова млявість, часті головні болі, свербіж шкіри, тахікардія, розлади сну і травлення. В деяких випадках можуть розвинутися виразка шлунка та дванадцятипалої кишки. Скасування прийому, як і у випадку з іншими психостимуляторами, супроводжується зниженням апетиту, підвищеної втомлюваності, апатією і депресивним станом. Постійний прийом препарату в будь-якому вигляді викликає як психологічну, так і фізичну залежність, але особливо гостро проблема залежності постає в результаті ін'єкційного вживання.

Галюциногени — речовини хімічного (ЛСД, фенциклідин) або природного походження (гриби роду Psilocybe містять псилоцин і псилоцибін; червоний мухомор містить алкалоїди мускарин, мускаридин, мусцимол; кактуси пейотль, або пейот, — містить сильний галюциноген мескалін; лісова ліана містить алкалоїди гармалін та гармін; , вживання яких викликає у людини зорові або слухові галюцинації. Часто такі стани супроводжуються змінами настрою — від депресії до невиправданої агресивності. Викликають більше психологічну залежність, ніж фізичну, оскільки людині починає не вистачати яскравих почуттів у буденному житті. Точніший термін — «препарати, що змінюють свідомість», так як часто вони не викликають галюцинацій, а спотворюють самопочуття наркомана. І він відчуває зміненим не тільки оточуючий світ, а й себе. Всі препарати групи галюциногенів надзвичайно згубні для психічного здоров'я.В групу галюциногенів також входять дуже різні за хімічним складом продукти, деякі з них — натурального виробництва. У наркоманів більшість галюциногенів носить об'єднуючу назву «кислота».

До тяжких наркотиків, таких як опіум або барбітурати, сучасне людство сформувало безумовно негативне ставлення, і боротьба із героїном не викликає почуття протесту в жодної нормальної людини. Галюциногени-психоделіки дотепер не отримали однозначної негативної оцінки, більше того, час від часу ті або інші представники освіченого людства привселюдно виступають на їх захист.

Інші речовини.

Каннабіноїди. Більше 70 з 400 інгредієнтів коноплі складають групу канабіноїдів, біологічно активних речовин особливої будови, що зустрічаються виключно в рослині канабіс. Крім каннабіноїдів до складу коноплі входить безліч речовин інших класів: терпени, стероїди, вуглеводи, феноли, карбонові кислоти, азотовмісні сполуки, алкалоїди.

Психологічні ефекти канабісу включають ейфорію, спокій і дрімоту (або безсоння, що залежить від конкретної людини). Такий розлад класифікується як сп'яніння від каннабісу. Крім загостреної уваги до оточуючих деталей і нападів страху або веселощів, сп'яніння зазвичай характеризується і підвищеним апетитом: звичайна людина під дією канабісу здатна з'їсти свою звичайну добову (або декілька) порцію їжі за один прийом. Люди, які споживають канабіс, можуть також відчувати короткочасні гострі стани тривоги, які досить часто супроводжуються параноїдними ідеями.

Основними фізіологічними проявами впливу канабіноїдів на організм людини, залежними від дози, є:

1. Почервоніння кон'юнктиви очних яблук.

2. Підвищення швидкості серцевих скорочень і кров'яного тиску.

3. Сухість у роті.

При регулярному вживанні канабісу виникає деяка толерантність, пов'язана зі зменшенням дії наркотика, при цьому для досягнення необхідного ефекту курцеві доводитися вживати великі дози конопель, при частому вживанні великих доз бажаної сили ефект може взагалі не виникнути.

Леткі наркотичні речовини. До летких наркотичних речовин (ЛНР), по-іншому - деліріанти, інгалянти - відносяться всі токсичні речовини різних хімічних груп, що вживаються шляхом вдихання. До них відносяться - ефір, бензин, різні розчинники, лаки, клеї, очисні рідини, аерозолі і інші леткі речовини. Розчинники і засоби від комах зараз вийшли на перше місце серед речовин вживаних у побуті, не рахуючи лише алкоголю та тютюну. Крім сп’яніння, спільною властивістю цих речовин є їх розчинність в жирах, що веде до хімічного руйнування тканин і органів. Основою таких препаратів може служити ацетон, перхлоретилен, чотирихлористий вуглець, толуол, пропан-бутан та ін.

Зловживання ЛНР може викликати залежність. Залежність при зловживанні летючими речовинами зазвичай буває психічною (тобто представляє більш-менш сильну «внутрішню потребу»), але з часом може виникнути і фізична залежність.

Фенциклідін (PCP, sernylan, sernyl) - кристалічна речовина, розчинна у воді, метанолі, етанолі і метиленхлориді.

Психічні прояви

Малі дози викликають стан, що нагадує алкогольне сп'яніння, великі - дезорієнтацію, втрату орієнтації в часі і просторі; переживання можуть варіюватися від стану екстатичної насолоди до нападу справжньої параної, порушення пам'яті; галюцинації: зорові, слухові і тактильні, причому часто змістом галюцинацій можна управляти; втрата відчуття власної ідентичності.

Зовнішні прояви

Відсутній (безглуздий) погляд; м'язова ригідність (напруга); мімічні гримаси, безладні рухи або, навпаки, заціпеніння, ністагм (мимовільні швидкі рухи очних яблук); уповільнена і змазана мова іноді - мовне порушення; атаксія (порушення координації рухів); підвищення порога больової чутливості (зменшення сприйнятливості до болю), сильне відчуття жару, сильна пітливість - підвищення температури тіла; пасивність або млявість, яка може раптово змінюватися руховим збудженням; нудотою, блювотою та слинотечею.

Для РСР характерна толерантність, що може знижувати характеристики ефектів його прийому.

Бетель – вічнозелена багатолітня рослина роду Перець. Тривале жування бетелю може бути небезпечним для життя і здоров'я. Чорніють зуби і можуть запалитися ясна. Відомо, що в тих, що жують бетель слизиста оболонка рота набуває характерного темно-червоного кольору і нерідко зморщується. Інколи відбувається рубцювання тканин слизової оболонки і розвивається хронічне захворювання, яке нразивається підслизовим фіброзом порожнини рота. Жування бетелю збільшує ризик розвитку однієї з форм раку ротової порожнини – плоскоклітинної карциноми, яка також може виникнути на задній стінці глотки. Це підтверджує великий відсоток страждаючих даним захворюванням серед дорослих жителів Південно-східної Азії. На Тайвані майже 85 % хворих раком ротової порожнини вживають бетель. Саме там жування бетелю, який має тонізуючий ефект (легкий наркотичний), є традиційним.