Лікування та профілактика алкоголізму

Лікування алкоголізму здійснюється лікарем-наркологом. Зазвичай його проводять амбулаторно в умовах наркологічного диспансеру або стаціонарних наркологічних відділеннях. Для цього повинне бути лише бажання хворого позбавитися своєї „недуги".

Успіх лікування залежить від довготривалого і систематичного дотримання певних умов протягом місяців і навіть років. У основі лікування лежить вироблення в пацієнтів твердої установки на здоровий спосіб життя.

Синдром похмілля (абстиненції) знімають дезінтоксикаційними ліками: розчином глюкози, фізрозчином, вітамінами. Розлади внутрішніх органів лікують симптоматичною групою препаратів (серцево-судинні, гепатопротектори, ноотропи).

Шкідливість алкоголю доведена. Алкоголізм - велика соціальна і медична проблема, для вирішення якої кожен повинен докласти максимум зусиль. Велике значення має профілактика, особливо серед молодих людей, інформованість про негативну дію алкогольних напоїв на організм, на органи та системи. Необхідно підкреслювати негативну дію алкоголю на спадковість, потомство.

Потрібно проводити соціальну профілактику, тобто люди повинні усвідомити, що алкоголізм несумісний зі здоровим способом життя.

Найбільше на процес становлення та виховання особистості впливає сім'я. Якщо в сім'ї є місце алкоголю, це значно підвищує ризик виникнення в дітей шкідливих звичок. За статистикою 80 % людей почали вживати алкоголь у шкільному віці.

Сьогодні українська молодь проходить тяжке випробування - пити чи не пити, палити чи не палити. Цей вибір існував завжди, але за умов поширення СНІДу, захворювань, які передаються статевим шляхом, ці питання стають дуже актуальними.

Боротьба з пияцтвом - загальнодержавна, загальнонародна справа. Ніхто не повинен стояти осторонь від неї. Створити непримиренне ставлення до пияцтва, викорінити його можна тільки колективними зусиллями.

Лекція № 3. Наркоманія та токсикоманія – проблема сучасності План:

1. Основні поняття теми: наркотик, зловживання наркотиками, наркотизм, наркоманія, наркотична залежність, психічна залежність, фізична залежність (абстинентний синдром), полінаркоманія, токсикоманія, політоксикоманія, галюцинації.

2. Наркоманія і токсикоманія: значення проблеми.

3. Наркотичні речовини та їх вплив на організм.

4. Особливості наркоманії і токсикоманії у дітей та підлітків.

5. Лікування та профілактика зловживання психоактивними речовинами.

Питання для самостійної підготовки

• Розповсюдження наркоманії в Україні.

• Історія розвитку наркоманії.

• Наркоманія та мати.

1. Основні поняття теми

Нарко́тик (від грец. narkoticos — той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) — дуже різні по відношенню до обміну речовин субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і — психічну. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Зловживання наркотиками - неадекватне використання законно приписаних ліків психотропної дії або препаратів, заборонених законом (нелегальних наркотиків).

Наркотизм (періодична наркотизація) – випадки епізодичного чи помірного вживання ряду речовин наркотичної чи стимулюючої дії без розвитку залежності.

Наркоманія (від грецьких слів narke — заціпеніння, сон, і mania — божевілля, пристрасть, потяг) — група хвороб, що виникає внаслідок систематичного, у наростаючій кількості вживання речовин, які включені до затвердженого на офіційному рівні списку наркотиків (такий поділ передумовлений передовсім правовими, а не медичними чинниками, - адже з клінічних позицій наркоманії та токсикоманії патогенетично досить схожі). Проявами наркоманії є психічна і фізична залежність від цих речовин, а також розвиток абстиненції внаслідок припинення їх прийому.

Наркотична залежність - соціо-психо-фізіологічний синдром, під яким розуміють потребу в повторюваних дозах наркотика, щоб почувати себе краще або принаймні не гірше. Розрізняють позитивну прихильність — прийом наркотику для досягнення приємного ефекту (ейфорія, відчуття бадьорості, підвищений настрій) і негативну прихильність — прийом наркотику для того, щоб позбутися поганого самопочуття.

Психологічна (психічна) залежність - стан, пов'язаний із непереборним бажанням періодично чи постійно приймати наркотик, який викликає відчуття задоволення або зменшує стан дискомфорту, зумовлений його відсутністю.

Фізична залежність (абстинентний синдром) - адаптивний стан, якому властиві симптоми (тяжкі і навіть болючі відчуття, хворобливий стан), що з'являються через припинення чи зменшення вживання наркотика, який приймали неодноразово, здебільшого протягом тривалого часу, у великих дозах (синдром відміни, або абстиненції).

Полінаркоманія (політоксикоманія) - систематичне вживання двох або більше психоактивних речовин.

Токсикома́нія — хвороба, яка характеризується психічною, а іноді й фізичною залежністю від психоактивної токсичної речовини не віднесеної до списку наркотиків.

Галюцинації - розлади сприйняття, при котрих уявні образи виникають без реальних об'єктів.