Порядок розрахунку

1 Обирається метод розрахунку штучного освітлення, джерело світла, схема розміщення світильників, визначається норма освітленості е_н (для механічних цехів при загально рівномірному освітленні е_н = 300 лк [12]).

У зв’язку з тим, що в механічних цехах освітлення робочої поверхні здійснюється, в основному, прямим світлом від джерела світла (відображення світла від поверхонь стін та стелі відсутнє), то, як правило, застосовують точковий метод розрахунку [8;14].

При виконанні робіт з обробки матеріалів не потрібна точна різниця кольорів, тому для освітлення приймають газорозрядні лампи ДРЛ.

Світильники розміщують вище мостових кранів на рівні крокових ферм по вершинах квадратів як найбільш раціональне [12].

Висота підвісу світильника визначається за формулою

hp = H – 0,8 , (7)

де H – висота від підлоги до стропильних ферм (висота ділянки цеху), м;

0,8 – розташування умовної робочої поверхні, м.

Відстань від світильників до стін приймають l´ = l / 2 [12].

Фактична відстань між рядами світильників l визначається із рівняння

B = , (8)

де n – кількість рядів світильників, що визначають в залежності від

проектної ширини цеху В, в якому розташована запроектована

дільниця [12]:

при В = 12 - 18м n = 2

при В = 24 м n = 2 - 3

при В = 30 м n = 3 - 4

Кількість світильників в одному ряді n^/ визначається із рівняння

L = (9)

2 За значенням обираємо тип світильника (дивись таблиця 1.7).

Для фактичних умов механічної дільниці цеху найбільш раціональними за КПД і відповідними ПУЕ з пожежної безпеки [8] є світильники, що приведені в таблиці 1.7.

Таблиця 1.7 – Характеристика світильника

Тип світильника	Потужність лампи, Вт		Оптимальне значення
	найменша	найбільша
СД2ДРЛ	125	1000	1,3 ÷ 1,8
С34ДРЛ	250	1000	0,8 ÷ 1,2
С35ДРЛ	125	500	0,5 ÷ 0,7

3 Накреслити в масштабі схему розташування світильників (дивись рисунок 4). Масштаб прийняти у 1см – l^/.

Рисунок 1.1 – Схема розташування світильників в цеху

4 На схему (дивись приклад на рисунку 1.2) наносять три контрольні точки А, Б, В, які розташовані на робочій поверхні так, як указано на рисунку 1.2. Світильники на схемі позначають цифрами 1, 2, 3,..., і т. д. Визначають відстань цих точок до проекцій світильників на робочу поверхню. Відстань від контрольних точок до проекцій світильника 1, 2, 3... на робочу поверхню позначають відповідно А1, А2, А3, ..., Б1, Б2, Б3, ..., В1, В2, В3,... і виміряють, значення заносять в таблицю 2.2. (Світильники, які розташовані від контрольних точок на відстані більше 20 м, не враховувати, тому що освітлення від них наближається до нуля).

5 За графіком ізолюкс (дивись Додаток) [12] для прийнятого типу світильника, висоти підвісу світильника і відстані від контрольних точок до проекцій світильника 1, 2, 3, ..., і т. д. на робочу поверхню А1, А2, А3, ... і т.п. (дивись таблицю 1.8) визначають умовну освітленість робочої поверхні еум и Σеум для кожної контрольної точки, результати заносять в таблицю 1.8.

Таблиця 1.8 - Умовна освітленість робочої поверхні

Відстань від контрольної точки до проекції світильника на робочу поверхню, м	Умовна освітленість робочої поверхні еум , лк
1	2
А1 = А2 = і т.д.
	еум =
1	2
Б1 = Б2 = і т.д.
	еум =
В1 = В2 = і т.д.
	еум =

6 Світловий потік F, необхідний для нормованого освітлення, визначають в контрольній точці з найменшою освітленістю е_ум ^min (дивись таблицю 1.8) за формулою F = 1000 , (10)

де ен – нормована освітленість, лк;

K – коефіцієнт запасу; K = 1,8 [12]

μ –коефіцієнт, який враховує вплив віддалених джерел світла;μ = 1,1[8].

7 По таблиці 1.9 обирають джерело світла – тип лампи ДРЛ та її світловий потік Fл, виходячи із умов Fл ≥ F. Якщо одна лампа не забезпечує потрібного потоку світла, тоді необхідно в одній точці підвісу прийняти дві або більше ламп.

8 Фактичне освітлення в контрольній точці з найменшою освітленістю визначається за формулою

, (11)

де Fл – потік світла лампи в одній точці підвісу, лм.

Освітлення рахується в межах норми, якщо відхилення фактичного освітлення від нормованого складають у більшу сторону не більше 20% та у меншу сторону не менше 10%.

(12)

Приклад розрахунку

Згідно із планом ділянки цеху (дивись аркуш «План та вантажопотік дільниці цеху») запроектована дільниця розташована в напівпрольоті цеху шириною В= 24 м, довжиною L= 60 м. Визначена висота цеху Н= 10,8 м. Приймаємо число рядів світильників n = 3.

Висота подвісу світильників h_р = 10,8 - 0,8 = 10м

Відстань між рядами світильників

В =

24 = l /2 + l /2 + (3 - 1) l

l = 24 / 3 = 8м

Відстань від світильників до стін приймаємо

l^/ = 8 / 2 = 4м

Кількість світильників в одному ряді визначаємо із рівняння

L =

60 = 8 / 2 + 8 / 2 + (n^/ - 1) х 8,

n^/ = 60 / 8 = 7,5 шт.

Приймаємо n^/ = 8 шт.

За значенням = 8 /10 = 0,8 обираємо світильник С34ДРЛ, у якого 0,8 – 1,2 (дивись таблиця 1.7).

Креслимо схему розташування світильників у масштабі в 1см – l^/ = 4м (дивись приклад на рисунку 1.2), позначаємо світильники на схемі цифрами 1, 2, 3,... і т. д., наносимо на схему три контрольні точки А, Б, В як указано на рисунку 5, виміряємо відстань цих точок до проекцій світильників на робочу поверхню А1, А2, А3, ..., Б1, Б2, Б3, ..., В1, В2, В3,..., і значення заносимо в таблицю 1.8.

Рисунок 1.2 – Схема розташування світильників в цеху (Приклад)

За графіком ізолюкс (дивись Додаток) для світильника С34ДРЛ, висоти підвісу світильника hp = 10 м та відстані від контрольної точки А до проекції світильника 1 на робочу поверхню А1 = 4 м (дивись таблицю 1.8) визначаємо умовну освітленість робочої поверхні еум = 4,4 лк, далі аналогічно для А2, А3, … та інших контрольних точок Б і В. Визначаємо Σеум для кожної контрольної точки, результати заносимо в таблицю 1.8.

Далі розрахунок виконуємо за п.п. 6,7,8.