24. Які заходи виконують при випробуванні свердловин?

Для виконання вимог щодо охорони надр у процесі розбурювання нафтових і га­зових родовищ потрібно дотримуватися таких основних умов:

• вибір технології розкриття і випробування перспективних горизонтів, що забезпечує попередження викидів і поглинань, обвалів та інших аварійних ситуацій у свердловині;

• розкриття продуктивних інтервалів із застосуванням промивальних рідин, що забезпечують мінімально можливе забруднення привибійної зони шарів і зменшення їх продуктивності;

• випробування проміжних (непроектних) інтервалів, якщо в них визначені пер­спективи за геолого-геофізичними даними;

» вибір конструкції свердловини, що забезпечує безаварійну й ефективну пробну експлуатацію горизонтів;

• забезпечення надійної ізоляції всіх інтервалів нафтогазоводопроявів, поглинальних інтервалів та створення надійного зв’язку свердловини і пласта через перфораційні отвори

• вибір інтервалу перфорації, що забезпечує максимальне розкриття про­дуктивного інтервалу за умови запобігання передчасному обводнюванню підошовними водами і прориву газу з газової шапки;

• вибір способу освоєння свердловини, що забезпечує проектну її продуктивність, запобігання відкритому фонтануванню й іншим аварійним ситуаціям (руйнування привибійної зони, зминання колони тощо);

• забезпечення проведення комплексу глибинних досліджень свердловини для одержання потрібного обсягу інформації про геолого-геофізичні властивості об’єкта.

У процесі випробування свердловин на нафтових і газових родовищах слід врахо­вувати і вимоги охорони навколишнього середовища, тобто виключати небезпеку будь- якого забруднення навколишнього середовища, а саме: штучну зміну фізичних, хімічних і біологічних характеристик атмосфери, землі та води, які погіршують умови життєдіяльності рослинних і тваринних організмів негайно або в майбутньому. Так, ат­мосферу можуть забруднювати чадний газ від дизелів бурової установки, гази з дегазаторів бурового розчину, пил сипких матеріалів і хімічних реагентів.

Основні напрями утилізації відходів буріння: використання бурових стічних вод у системі зворотного технічного водопостачання; захоронення відпрацьованих рідин — різного типу ПАР, або їх транспортування у встановлені для цього місця, де їх з часом утилізують.

Найліпшим і найефективнішим методом утилізації відпрацьованих бурових розчинів є їх повторне використання. Проте в умовах бездоріжжя, великих відстаней, коли багаторазове застосування бурових розчинів або ПАР стає економічно невигідним, треба використовувати пересувні установки для переробки цих рідин.

Після закінчення усіх робіт на ділянках, що відведені під будівництво свердловин і їх освоєння, передбачається:

• виведення усіх споруд і тимчасових приладів з ділянки;

• надійна герметизація устя свердловин із встановленням металевої етикетки, де зазначено площу і номер свердловини, якщо свердловина була непродуктивною;

• вивезення і спалювання залишків нафтопродуктів, одержаних під час випробу­вання свердловин;

• вивезення будівельного сміття і бурового шламу;

• риття дренажних траншей для скидання застояної води;

• засипка амбарів з пошаровим трамбуванням;

• пошарове переміщення родючого шару ґрунту з місць схову, рівномірний розподіл його в межах рекультивованої ділянки і утворення рівної поверхні після ущільнення.

Під час розробки газових родовищ, а також в умовах підземного зберігання нафти і газу особливу увагу звертають на контроль герметичності свердловин і в цілому схо­вищ вуглеводнів.

Під час розробки газових родовищ і в ПСГ відбуваються інтенсивна зміна стану пластових флюїдів та їх переміщення, що може спричинити утворення поверхневих ореолів загазованості на прилеглих територіях. Тому потрібний газохімічний контроль стану розробки родовищ і ПСГ. Як показує світова практика, експлуатацію ПСГ і газо­вих родовищ (особливо, якщо вони знаходяться на малих і середніх глибинах) не про­водять тому, що поступове загазовування відкладів, що залягають над ПСГ і над газо­вими родовищами, навіть з нормальними (гідростатичними) тисками, через велику мобільність газу дуже часто забруднює навколишнє середовище великих районів у зв’язку з виходами газу в атмосферу. Це призводить не лише до пошкодження повітря в районах, де мешкає населення, а й до катастрофічних вибухів і пожеж.