19. Як здійснювати геологічний контроль за розробкою покладів вв?

Контроль за розробкою здійснюється шляхом спостереження за рухом контурів водоносності (контурів крайових вод) в процесі видобування продукції з пласта, що полягає в побудові карт, на яких показано розташування на структурі контурів крайових вод. Це робиться для запобігання формування язиків обводнення, а потім і "целіків" нафти або газу, з яких видобуток продукції можна продовжити завдяки бурінню додаткових свердловин. Такі карги, на яких вказується розташування контурів крайових вод будують щоквартально у випадку ефективного водонапірного режиму, ітри простому водонапірному режимі вони будуються щопівроку.

20. Зробити графічно схему формування нафтових чи газових целіків.

Рисунок 15.1 - Формування нафтового або газового ціликів

21. Зробити графічно схему формування водних та газових конусів

Рисунок 15.2 - Схема формування водяних конусів:

1 — нафта; 2 — вода. Для масивного покладу газу схема формування верхніх конусів є аналогічною

Рисунок 15.3 - Схема формування газових конусів: 1 — газ; 2 — нафта; 3 — вода

22. Охарактеризувати поняття коефіцієнта нафтонасиченості порід. Яким чином відбувається нафтонасиченість порід?

Коефіцієнт нафтонасичення порід- відношення об’єму нафти, що міститься в ній до сумарного об’єму пор. Він визначається екстрагуванням зразків в апараті Сокслета. ІІри визначенні нафтонасиченості керна верхній відвід холодильника апарата з’єднують з каналізаційною раковиною, а нижній — з джерелом постачання водою. Bci три частини апарата Сокслета мають бути пришліфовані між собою. Шліфовані поверхні перед початком роботи змащують тонким шаром вазеліну.

Середня частина 2 апарата має дві трубки, одна з яких призначена для проход­ження пари розчинника з колби в екстрактор, а інша — для спускання конденсату роз­чинника з екстрактора назад в колбу.

Для теплоізоляції і запобігання передчасній конденсації пари розчинника на шля­ху проходження їх до екстрактора першу з цих трубок обмотують азбестовим шнуром. Колби апарата рекомендується підігрівати в електричній печі закритого типу.

Для визначення нафтонасиченості шматочок керна, очищений пензликом, після зважування в патроні з фільтрувального паперу відомої маси занурюють у частину 2 апарата Сокслета. Патрон виготовляють з вологого паперу, який нагвинчують на циліндричну дерев’яну болванку, що має діаметр, дещо менший за діаметр екстрактора. Папір на кінці болванки акуратно загинають для отримання дна патрона, який потім висушують у термостаті при 102—105 ⁰C до сталої маси і охолоджують в ексикаторі.

Завантаживши зразок в апарат, у колбу наливають розчинник, наприклад чотири- хлористий вуглець або бензин. Потім апарат збирають і включають до роботи. Процес екстракції вважається закінченим, коли розчинник, шо зливається з екстрактора в кол­бу, стає абсолютно прозорим і не зафарбовує фільтрувальний папір. Після цього зразок з патроном поміщають у сушильну шафу, де висушують його до сталої маси за темпе­ратури 102—105 °С.Слід зазначити, що перед кожним зважуванням зразок охолоджу­ють в ексикаторі.

Часто в процесі екстрагування слабозцементованих порід з великим вмістом час­тинок діаметром 0,005 мм і менше останні проходять через фільтрувальний папір і осідають на дні колби. Щоб уникнути помилок, вміст колби фільтрують через фільтр з “синьою смужкою”, потім його промивають гарячим розчинником (наприклад бензи­ном) і, нарешті, разом з патроном висушують за температури 102—105 ⁰C до сталої ма­си.

Масовий вміст води і нафти (P_p) у досліджуваному зразку можна визначити за формулою

P_p = P₂-P

де P2 — маса зразка до екстрагування без патрона, кг; Р— маса того самого зразка після екстрагування, кг.

Визначення густини слабозцементованих нафтовмісних порід після екстрагування дуже утруднене, оскільки зразки порід розсипаються. Для таких порід спочатку встано­влюють об’єм зразків до їх екстрагування.

Прилад Закса ЛП-4 за допомогою якого дистиляцію води з породи і екстрагування нафти ведуть одночасно, складається з таких частин: скляної колби 1, скляного калібрувального приймача 2 місткістю 10 см³, зворотного скляного холодиль­ника 3 з гладенькою внутрішньою поверхнею і гільзи 4 — скляного циліндра (діаметр 4 см) з пористим скляним дном.

Перші три частини апарата мають бути так пришліфовані між собою, щоб не відбувалося виділення пари розчинника.