
- •1. Охарактеризувати поняття інтенсифікації видобутку та вторинні методи розробки родовищ нафти і газу
- •2. Вказати за змінами яких параметрів спостерігають при закачці води і газу в пласт
- •3. Які основні методи нагнітання застосовують в даний час. Охарактеризуйте їх
- •5. Які процеси можуть з'явитись при використанні повітря в нагнітальних свердловинах.
- •6.Охарактеризувати спосіб термохімічної дії на нафтовий пласт пороховим генераторами.
- •7. Установлення роз’єднувальних мостів у свердловинах
- •8.Яким вимогам повинні відповідати річкові, артезіанські, пластові і морські води для нагнітання їх у пласт:
- •9. Охарактеризувати поняття план-діаграма
- •10.Охарактеризуйте поняття віброударного впливу на пласт.
- •11. Яким чином проводять ізоляцію вод у нафтогазоносному горизонті?
- •12.Охарактеризуйте поняття «целіки».
- •13. Проаналізувати типи заводнення нафтових пластів
- •14. Охарактеризувати схему площинного заводнення пласта та графічно зобразити її.
- •15. Які заходи застосовують при боротьбі з можливими припливами води в процесі нагнітанні тут зв’язку з неоднорідністю будови покладу
- •19. Як здійснювати геологічний контроль за розробкою покладів вв?
- •20. Зробити графічно схему формування нафтових чи газових целіків.
- •21. Зробити графічно схему формування водних та газових конусів
- •22. Охарактеризувати поняття коефіцієнта нафтонасиченості порід. Яким чином відбувається нафтонасиченість порід?
- •23. Яким чином проводиться консервація і ліквідація свердловин?
- •24. Які заходи виконують при випробуванні свердловин?
- •25. Яким чином відбувається витіснення нафти з продуктивного пласта парою
- •26. Переваги шахтного способу розробки нафти
- •27. Охарактеризувати поняття вологометрії та припливометрії
19. Як здійснювати геологічний контроль за розробкою покладів вв?
Контроль за розробкою здійснюється шляхом спостереження за рухом контурів водоносності (контурів крайових вод) в процесі видобування продукції з пласта, що полягає в побудові карт, на яких показано розташування на структурі контурів крайових вод. Це робиться для запобігання формування язиків обводнення, а потім і "целіків" нафти або газу, з яких видобуток продукції можна продовжити завдяки бурінню додаткових свердловин. Такі карги, на яких вказується розташування контурів крайових вод будують щоквартально у випадку ефективного водонапірного режиму, ітри простому водонапірному режимі вони будуються щопівроку.
20. Зробити графічно схему формування нафтових чи газових целіків.
Рисунок 15.1 - Формування нафтового або газового ціликів
21. Зробити графічно схему формування водних та газових конусів
Рисунок 15.2 - Схема формування водяних конусів:
1 — нафта; 2 — вода. Для масивного покладу газу схема формування верхніх конусів є аналогічною
Рисунок 15.3 - Схема формування газових конусів: 1 — газ; 2 — нафта; 3 — вода
22. Охарактеризувати поняття коефіцієнта нафтонасиченості порід. Яким чином відбувається нафтонасиченість порід?
Коефіцієнт нафтонасичення порід- відношення об’єму нафти, що міститься в ній до сумарного об’єму пор. Він визначається екстрагуванням зразків в апараті Сокслета. ІІри визначенні нафтонасиченості керна верхній відвід холодильника апарата з’єднують з каналізаційною раковиною, а нижній — з джерелом постачання водою. Bci три частини апарата Сокслета мають бути пришліфовані між собою. Шліфовані поверхні перед початком роботи змащують тонким шаром вазеліну.
Середня частина 2 апарата має дві трубки, одна з яких призначена для проходження пари розчинника з колби в екстрактор, а інша — для спускання конденсату розчинника з екстрактора назад в колбу.
Для теплоізоляції і запобігання передчасній конденсації пари розчинника на шляху проходження їх до екстрактора першу з цих трубок обмотують азбестовим шнуром. Колби апарата рекомендується підігрівати в електричній печі закритого типу.
Для визначення нафтонасиченості шматочок керна, очищений пензликом, після зважування в патроні з фільтрувального паперу відомої маси занурюють у частину 2 апарата Сокслета. Патрон виготовляють з вологого паперу, який нагвинчують на циліндричну дерев’яну болванку, що має діаметр, дещо менший за діаметр екстрактора. Папір на кінці болванки акуратно загинають для отримання дна патрона, який потім висушують у термостаті при 102—105 0C до сталої маси і охолоджують в ексикаторі.
Завантаживши зразок в апарат, у колбу наливають розчинник, наприклад чотири- хлористий вуглець або бензин. Потім апарат збирають і включають до роботи. Процес екстракції вважається закінченим, коли розчинник, шо зливається з екстрактора в колбу, стає абсолютно прозорим і не зафарбовує фільтрувальний папір. Після цього зразок з патроном поміщають у сушильну шафу, де висушують його до сталої маси за температури 102—105 °С.Слід зазначити, що перед кожним зважуванням зразок охолоджують в ексикаторі.
Часто в процесі екстрагування слабозцементованих порід з великим вмістом частинок діаметром 0,005 мм і менше останні проходять через фільтрувальний папір і осідають на дні колби. Щоб уникнути помилок, вміст колби фільтрують через фільтр з “синьою смужкою”, потім його промивають гарячим розчинником (наприклад бензином) і, нарешті, разом з патроном висушують за температури 102—105 0C до сталої маси.
Масовий вміст води і нафти (Pp) у досліджуваному зразку можна визначити за формулою
Pp = P2-P
де P2 — маса зразка до екстрагування без патрона, кг; Р— маса того самого зразка після екстрагування, кг.
Визначення густини слабозцементованих нафтовмісних порід після екстрагування дуже утруднене, оскільки зразки порід розсипаються. Для таких порід спочатку встановлюють об’єм зразків до їх екстрагування.
Прилад Закса ЛП-4 за допомогою якого дистиляцію води з породи і екстрагування нафти ведуть одночасно, складається з таких частин: скляної колби 1, скляного калібрувального приймача 2 місткістю 10 см3, зворотного скляного холодильника 3 з гладенькою внутрішньою поверхнею і гільзи 4 — скляного циліндра (діаметр 4 см) з пористим скляним дном.
Перші три частини апарата мають бути так пришліфовані між собою, щоб не відбувалося виділення пари розчинника.