1. Охарактеризувати поняття інтенсифікації видобутку та вторинні методи розробки родовищ нафти і газу

Слід чітко розрізняти поняття методів інтенсифікації видобутку нафти і газу та методів вторинної розробки родовищ, які застосовують зде­більшого вже після вилучення нафти із надр з використанням природної енергії пласта.

Мета застосування цих методів — передусім забезпечення плану видобутку нафти або газу за добу для задоволення промислових і побутових потреб у нафті та газі району, області або в цілому держави у певний період часу.

Метою вторинних методів розробки родовищ є підвищення загального (кінцевого) коефіцієнта нафтовіддачі пласта, тобто вилучення залишкової нафти із пласта, коли природна його енергія вже виснажена.

2. Вказати за змінами яких параметрів спостерігають при закачці води і газу в пласт

У процесі закачування води і газу в будь-яку ділянку пласта чи в пласт спостерігають за зміною:

 пластового тиску чи рівня рідини в свердловинах;

 коефіцієнта продуктивності та дебіту свердловин;

 газового фактора і відсотка обводнення свердловин;

 складу нафти, води і газу у видобуваній продукції;

 контурів нафтоносності;

 приймальності нагнітальних свердловин.

3. Які основні методи нагнітання застосовують в даний час. Охарактеризуйте їх

Метод полягає у нагнітанні робочого агенту (повітря або газу) через нагнітальні свердловини, рівномірно розташовані по площі покладу, і від­тисненні залишкової нафти в довколишні експлуатаційні свердловини. От­же, кожна нагнітальна свердловина є центром підвищеного тиску в полі нагнітання, що її оточує.

Нині використовують переважно два основні методи:

 закачування газу (повітря) у підвищену частину пласта;

 площове закачування нагнітанням газу (повітря) у пласт через рівно­мірно розташовані по площі пласта нагнітальні свердловини.

Перший метод застосовують за умов:

 високої проникності колектору;

 слабкого надходження у пласт контурної води і значного зниження пластового тиску, якщо неможливе здійснення законтурного заводнення;

 недостатнього надходження у пласт контурної води і в разі доцільності одночасного закачування газу в головну частину покладу нафти і води в законтурну частину пласта;

 низької газонасиченості нафтової його частини;

 падіння пластів під кутом понад 10;

 великої глинистості пласта, коли закачування води протипоказане.

Другий метод, площове закачування газу, застосовують:

 для пластів з пониженою проникністю з метою посилення дії нагні­тальних свердловин на експлуатаційні;

 пластів з низькою газонасиченістю при неефективному напорі кра­йових вод;

 часткового обводнення пластів у разі недоцільності здійснення заводнення; обводнення при цьому має не перевищувати 60 %, що потрібно для запобігання великих питомих витрат газу на 1 т додатково видобутої нафти.

4. Гідравлічний розрив пласта(ГРП)-це метод утворення нових тріщин або розширення і розвиток деяких існуючих у пласті тріщин під час нагнітання у свердловину рідин або піни за високого тиску. Для забезпечення високої проникності тріщин заповнюють закріплювальним агентом,наприклад кварцовим піском. Під дією гірського тиску закріплені тріщини зімкнуться неповністю, внаслідок чого значно збільшиться фільтраційна поверхня свердловин, а іноді включаться у роботу зони пласта з ліпшою проникністю.

ГРП застосовують у будь-яких породах, за винятком пластичних сланців і глин. Це метод не лише відновлення природної продуктивності свердловин, а й значного її збільшення.