14.Мовний етикет

Мовний етикет - це сукупність правил мовної поведінки, які репрезентуються в мікросистемі національно специфічних стійких формул і виразів у ситуаціях установлення контакту зі співбесідником, підтримки спілкування в доброзичливій тональності.

Формули вітання: Добрий день! Дозвольте Вас привітати! Від імені... дозвольте привітати. Формули вибачення: Просимо (прошу)вибачити (вибачення)за... Вибачте! Пробачте! Даруйте! Перепрошую! Прошу вибачення! Формули подяки: Висловлюємо вдячність... Дозвольте висловити вдячність... Ми дуже вдячні... Складаємо подяку Глибоко вдячні... Вельми вдячні... Формули прохання: Просимо... Дозвольте... Будьте ласкаві!

Будь ласка! Будь ласка! Будьте ласкаві! Формули прощання: До побачення! Прощайте!До побачення! На все (вам) добре! До нових зустрічей!

15.Телефонна розмова

Телефонна розмова - один із різновидів усного мовлення, що характеризується специфічними ознаками, зумовленими екстрамовними причинами:

-співрозмовники не бачать одне одного й не можуть скористатися невербальними засобами спілкування, тобто передати інформацію за допомоги міміки, жестів, відповідного виразу обличчя, сигналів очима тощо (відсутність візуального контакту між співрозмовниками); -обмеженість у часі (телефонна бесіда не може бути надто тривалою); -наявність технічних перешкод (втручання сторонніх абонентів, кепська чутність).

Службова розмова складається з таких етанів:1) момент налагодження контакту; 2) викладення сутності справи (повідомлення мети дзвінка, підхід до питання, обговорення повідомленої інформації); 3) закінчення розмови.

Незалежно від того, хто телефонує: - будьте доброзичливим, у жодному разі не виказуйте свого невдоволення чимось; - ставте запитання та уважно вислуховуйте відповіді на них; - намагайтесь залишатися тактовним і стриманим, навіть якщо розмова стає вельми неприємною для вас, - симпатія до вас зросте, якщо ви кілька разів упродовж бесіди назвете співрозмовника на ім'я та по батькові; -особливо наголошуйте на найсуттєвішому. Якщо під час бесіди ви називаєте якісь числа, їх варто повторити кілька разів, аби уникнути прикрих непорозумінь; - пам'ятайте, що по телефону звучання голосу значною мірою спотворюється, тому ваша артикуляція неодмінно повинна бути чіткою, а темп мовлення - рівним, тон - спокійним, витриманим;,

-намагайтесь якомога ширше використовувати лексичні можливості літературної мови (насамперед багату синоніміку), але при цьому завжди висловлюйтеся стисло й точно, правильно побудованими реченнями. Стежте за логікою викладу своїх думок, послідовністю. - розмовляйте середнім за силою голосом.

16.Особливості лексити та синтаксичної орг… Синтаксичні засоби офіційно-ділового стилю підпорядковані адекватності комунікації, тобто спілкування. Із морфологічних засобів офіційно-ділового стилю найхарактернішими є:-перевага імені над дієсловом; -широке використання віддієслівних іменників у певних жанрах, викликане прагненням до об’єктивності та узагальнення; -перевага наказового способу дієслова над іншими категоріями дієслів та віддієслівними іменниками у певні періоди — періоди посилення регламентації, у конкретних жанрах як вияв імперативності; -часте використання відіменних прийменників у реалізації стандарту; -мінімальне застосування прислівників, особових займенників, вигуків, часток.

На синтактичному рівні точність, нейтральність, стандартизованість забезпечується:-використанням специфічних кліше термінологічного типу (наприклад, високі договірні сторони, укладання угоди, вжити заходів, з метою поліпшення тощо); -прямим порядком слів; -ретардацією — перенесенням присудка на кінець речення; -частим використанням дієприслівникового та дієприкметникового зворотів; -перевагою складних конструкцій над простими; -перевагою складнопідрядних речень над складносурядними; -широким використанням техніко-стилістичного засобу — абзацу, трафарету тощо.

Синтаксис ділових паперів (особливо словосполучень) характеризується численними мовними кліше — усталеними початками й закінченнями тих чи інших документів. Характерною особливістю офіційно-ділових паперів є утворення складних відіменних прийменників. До таких сполучень належать: відповідно до, згідно з, у відповідності з, у зв’язку з, на додаток до і т. д. Типовим для офіційно-ділового мовлення є те, що у простому реченні для зосередження уваги на результаті дії нерідко використовуються дієслова-присудки у формі пасивного стану. Порядок взаємного розміщення головних та підрядних речень підпорядкований логічній взаємозалежності різних фактів.

17.Професійна лексика Виробничо-професійна лексика (професіоналізми) вживається при визначенні спеціальних виробничих процесів і знарядь, предметів виробництва. Кожна професія має свій перелік професійно-виробничої лексики, куди входять і терміни, і ділова лексика, і загальновживані слова, що набувають фахового значення, і професійний жаргон. Виробничо-професійна лексика утворюється: 1.за допомогою об’єднання словосполучення в одне поняття вантажівка ("вантажна машина"), товарняк ("товарний потяг", вишка ("вища математика"); 2.зміною наголосу: компáс, рапóрт;

3.переосмислення значення слів: вікно (час, вільний від занять), козел (пристосовування для ремонту); 4. порушенням граматичної норми слова: геологічні тиски, коксівні вуглі. Досить часто для утворення професіоналізмів використовують префікси за-, не-, недо, до- (запроцентувати, дообладнати, недопідписання угоди) або суфікси -ість,- ація, -ат та інш. (ударність верстата).

Термін - слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Характерні ознаки терміна: а) належність до певної термінологічної системи; б) наявність дефініції (визначення); в) однозначність в межах однієї терміносистеми; г) точність; д) стилістична нейтральність; е) відсутність синонімів та омонімів у межах однієї терміносистеми; є) відсутність експресивності, образності, суб'єктивно-оцінних відтінків. У термінології представлено усі способи українського словотворення. Як і більшість слів української мови, терміни творяться морфологічним способом. 

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, аботермінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру: 1.Логічними зв'язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними); 2.Мовними зв'язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а, відповідно, їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, граматичні тощо)

Основні способи творення термінів:1.зміна значення слова звичайної мови; 2.творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов; 3.запозичення з іноземних мов (етранжизми).

18.

19.Термінологія(50/50) Терміноло́гія — це:

1. Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Від звичайних слів терміни відрізняються точністю семантичних меж.

2. Розділ лексикології, який вивчає терміни різних галузей знань.

Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, аботермінологічними системами. Системність термінології зумовлена двома типами зв'язків, які надають множинам термінів системного характеру: 1 .Логічними зв'язками (якщо між поняттями певної науки існують системні логічні зв'язки - а вони є в кожній науці, - то терміни, які називають ці поняття, мають теж бути системно пов'язаними);

2.Мовними зв'язками (хоча терміни позначають наукові поняття, вони залишаються одиницями природної людської мови, а, відповідно, їм властиві всі ті зв'язки, які характерні для загальновживаних слів - синонімічні, антонімічні, словотвірні, граматичні тощо)

Основні способи творення термінів: -зміна значення слова звичайної мови; -творення неологізмів шляхом словотвору з коренів та інших морфологічних елементів звичайної мови, що часто набирає форми кальок з іноземних мов; -запозичення з іноземних мов (етранжизми).

20.Багатозначні слова і контекст Слова, які мають лише одне лексичне значення, називаються однозначними. Слова, які можуть уживатися у різних значеннях, називаються багатозначними.

Пароніми - слова, а також фразеологічні одиниці й синтаксичні конструкції, подібні за звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки -ся. Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Омоніми — слова, різні за значенням і однакові за звучанням. Крім лексичних омонімів, які виступають однією частиною мови (стан дівчини, прокатний стан, стан речей, стан здоров’я), є омоні­ми морфологічні, які виникли внаслідок звукового збігу граматичних форм різних частин мови.Джерелами омонімії є:-випадковий збіг неспоріднених слів, - розпад багатозначного слова., -збіг українського та іншомовного слова;-засвоєння з різних мов.

Синоніми — слова, близькі або тотожні за значенням і різні за на­писанням. До синонімічного ряду можуть входити не лише слова-синоні- ми, а й фразеологічні словосполучення, які сприймаються як одне ціле поняття: похнюпитися — вішати носа; почервоніти — пекти раків;

21.Абревіатури Абревіатура - скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення. Суттєвою ознакою абревіатур є стабільна вимова за назвами букв.

 К-ція абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має:

1. Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені - їх вимовляють як букви: СНД; МЗС; СБУ; МВФ б) звукові - їх вимовляють як звуки: СІЛКО; НАН; ЧАЕС.

2. Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол, Бенілюкс, військкомат, торгпред

3. Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок, дипкур 'єр, генпрокурор, держсекретар, начштабу, техогляд, медсестра, турбюро.

4. Комбіновані абревіатури -утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

За написанням графічні скорочення є декількох типів:- крапкові (ім., див., с, м.); - дефісні (ін-т, р-н, б-ка, з-д); - із скісною рискою ( а/с, в/с, в/ч);

- нульові - на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр ( 20 хв, 5 кг, 300 грн); - комбіновані (пд.-зах., пн.-сх.) та ін. Стандартними є такі типи скорочень:а) поштові назви, назви адміністративних одиниць: м., смт, обл., р-н, ст., вул.; б) назви посад і звань: асист., доц., проф., канд. техн. наук, зав ., зам., член-кор., акад.; в) назви дат і календарних термінів: //. е.,в., ст., м-ць, р., рр.; г) грошові одиниці та числові назви: грн, коп., тис, млн, млрд; д) форми звертання: п., грам.; е) фізичні, метричні величини: т, га, г, кг, л, мл, км, хв, год.; є) найменування документів: квит., накл.; ж) текстові позначення: див., пор., напр., с, та ін., і т. ін., табл .,