13.Етика ділового спілкування

Етика — наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами — про правильне (і неправильне) у поведінці.

Завдання етики ділового спілкування :• здобути знання про філософські, етичні, психологічні основи ділового спілкування, його норми й правила, шляхи їх застосу¬вання, особливості етикету в різних умовах трудової діяль¬ності;• навчитись аналізувати конкретні ситуації, розпізнаючи типи людей, рівень їхньої моральності та інші індивідуальні особли¬вості, що проявляються під час ділового спілкування;• оволодіти системою способів і засобів ділового спілкування, його стратегіями, навчитись їх обирати відповідно до психоло¬гічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики;• навчитися гнучко застосовувати обрані способи й засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними парт¬нерами під час індивідуальної бесіди й колективного обгово¬рення проблем, у виступах перед різними аудиторіями, на пере¬говорах, при розв’язанні конфліктів та ін.;• накреслити шляхи формування культури спілкування, станов¬лення та самовдосконалення індивідуального стилю спілкування спеціалістів відповідно до етичних та психологічних норм і правил. Особливості: Неодмінною вимогою ділового етикету є бездоганна зовнішність, яка забезпечує представницьке сприймання ділової людини і є виявом поваги до інших. Тому недоречною є особлива екстравагантність, надмір прикрас, яскравий макіяж, що привертає надмірну увагу. Манера одягатись підкреслює стиль поведінки, індивідуальність людини, її внутрішній зміст. Зовнішнє враження про людину залежить від вміння триматися, від постави, ходи, жестикуляції. Це є невід’ємною частиною гарних манер. Пряма і горда постава,  впевнена хода, скупа жестикуляція створюють образ надійної і рішучої людини. Добру фізичну форму допомагає підтримувати спорт, якому необхідно виділити певний час. Діловий етикет стосується культури мови, яка є першоосновою спілкування. Правильна вимова, чітка дикція, приємний тембр голосу, прийнятний темп мови дозволяють підкреслити освіченість і професійність бізнесмена. Літературність і чистота мови не допускають використання слів-паразитів, нецензурних виразів.

Службові листи . Є два види:а) офіційне листування міждержавних установ чи іноземних представництв у дипломатичній практиці; б) ділове (комерційне) листування, яке має напівофіційний характер, для ділових контактів між фірмами, установами, закладами тощо. Загальноусталений принцип побудови змісту службового листа: вступ, докази, висновки й закінчення.  За функціональними ознаками службові листи поділяються на два типи:-Листи, що потребують відповіді - запити, прохання, пропозиції, звернення, вимоги. -Не потребують відповіді - відповіді, попередження, розпорядження, відмови, подяки, підтвердження, запрошення, комерційні, супровідні, гарантійні, рекламні, рекомендаційні та інформаційні листи.

За кількістю адресатів розрізняють звичайні, циркулярні та колективні листи. Реквізити:1. Назва міністерства (для державних структур). 2. Назва й адреса адресанта (ліворуч або посередині). 3. Номер і дата листа. 4. Назва й адреса установи (закладу) адресата, його посада, прізвище та ініціали (праворуч). 5. Заголовок листа ("про..."). 6. Текст (зміст). 7. Перелік додатків (якщо надсилаються) із зазначенням кількості сторінок. 8. Посада; звання; ранг; статус адресанта (ліворуч).9. Підпис, ініціали та прізвище адресанта (праворуч). 10. Печатка (якщо необхідно). 11. Віза виконавця, підпис на копію (якщо необхідно).