
- •1.Державотворча роль мови
- •3.Культура мови і мовлення
- •4.Мова і професія
- •5.Види усного спілкування.
- •6.Усне публічне мовлення
- •7.Публічний виступ
- •9.Дискусія
- •10. Промови урочистих зустрічей
- •12. Культура мови та культура мовлення
- •13.Етика ділового спілкування
- •14.Мовний етикет
- •15.Телефонна розмова
- •22.Мовна норма
- •23.Наголос
- •24.Орфографіні норми
- •25.Іменники
- •26.Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв
- •27. За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:
- •28Особливості використання займенників у ділових паперах
- •29.Особливості використ. Числівників у проф..Мовленні
- •30.Прийменники у професійному мовленні.
- •31. Дієслово у діловому мовленні
- •32.Синтаксичні особливості ділових тестів
- •33 Документ
- •34. Документацыя щодо особового скаду
- •5. Резюме
- •35 Фінансово-облікова документація
- •38.Дылове спілкування
- •39. Форми і культура усного ділового спілкування
- •41. Культура писемного ділового спілк.Вимоги до мови ділових паперів
- •42.Види документів та їх кл-ція
- •43Статут його реквізити
- •44.Складноскорочені слова
- •46.(36,37)Розпорядчі документи.Наказ
- •48,47.Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
38.Дылове спілкування
ДС- вид професійної діяльності людей, у якій учасники виконують певні соц. ролі, реалізують запряг-ні цілі, а також способи здійснення контактів.
Спілкування — складний, багатогранний процес встановлення і розвитку контактів між людьми, породжений потребами спільної діяльності. виділяють такі функції спілкування
— інформаційно-комунікативну — передбачає передавання та приймання не лише готової інформації, а й такої, що формується, розвивається, а також передавання та приймання значень;
— регулятивно-комунікативну — коли спілкування регулює поведінку людей та їхню спільну діяльність, а також способи впливу один на одного: переконання, навіювання, наслідування та ін.
— афективно-комунікативну — йдеться про те, що розмаїття людських емоцій виникає й виявляється саме під час спілкування.
Э види спілкування, які можна описати таким чином:
— залежно від специфіки суб'єктів (особистість чи група) виокремлюють міжособистісне, міжгрупове, міжсоціумне спілкування, а також спілкування між особистістю та групою;
— за кількісними характеристиками суб'єктів — розрізняють самоспілкування, міжособистісне спілкування та масові комунікації;
— за характером — спілкування може бути опосередкованим та безпосереднім, діалогічним та монологічним. Пряме спілкування відбувається безпосередньо між людьми, опосередковане — це спілкування через листи, книги, твори мистецтва, кінофільми, наукову діяльність тощо;
— за цільовою спрямованістю розрізняють спілкування анонімне, рольове, неформальне, у тому числі інтимно-сімейне, ділове.
Форми спілкування
Спілкування між людьми може відбуватися в різних формах: анонімній, функціонально-рольовій та неформальній.
Анонімне спілкування - взаємодія між незнайомими чи не пов'язаними особистісними стосунками людьми. зі спілкування залишаються анонімними.
Функціонально-рольове спілкування передбачає зв'язки між його учасниками, які виконують певні соціальні ролі в часових відрізках різної тривалості.
Здебільшого функціонально-рольове спілкування - це різноманітні особистісні контакти поза межами офіційних стосунків, скажімо, спілкування між друзями (неформальне
Для цього треба знати, що будь-який акт спілкування, як правило, складається з кількох етапів:
Перший етап — підготовка до спілкування. Якщо спілкування відбувається з ініціативи менеджера чи за попередньою домовленістю, то до нього слід добре підготуватися, бо це може мати значні наслідки для професійної
Другий етап — орієнтація в ситуації і встановлення контакту. Це початок спілкування. Якщо проігнорувати цей етап, зустріч може закінчитися і не розпочавшись (через образу, брак часу тощо). На початку спілкування важливо уникати:• вибачень (це прояв невпевненості);• критики (це змусить співрозмовника захищатися);• зверхності та оцінювання (це спричинить у співрозмовника обурення).
Третій етап — обговорення проблеми. Цей етап передбачає аргументацію своєї позиції та контраргументацію позиції співрозмовника.
Четвертий етап — прийняття рішення.
П'ятий етап — вихід із контакту. Вихід із контакту не менш важливий, ніж його початок, бо від цього може залежати продовження співробітництва у майбутньому