
- •1.Державотворча роль мови
- •3.Культура мови і мовлення
- •4.Мова і професія
- •5.Види усного спілкування.
- •6.Усне публічне мовлення
- •7.Публічний виступ
- •9.Дискусія
- •10. Промови урочистих зустрічей
- •12. Культура мови та культура мовлення
- •13.Етика ділового спілкування
- •14.Мовний етикет
- •15.Телефонна розмова
- •22.Мовна норма
- •23.Наголос
- •24.Орфографіні норми
- •25.Іменники
- •26.Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв
- •27. За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:
- •28Особливості використання займенників у ділових паперах
- •29.Особливості використ. Числівників у проф..Мовленні
- •30.Прийменники у професійному мовленні.
- •31. Дієслово у діловому мовленні
- •32.Синтаксичні особливості ділових тестів
- •33 Документ
- •34. Документацыя щодо особового скаду
- •5. Резюме
- •35 Фінансово-облікова документація
- •38.Дылове спілкування
- •39. Форми і культура усного ділового спілкування
- •41. Культура писемного ділового спілк.Вимоги до мови ділових паперів
- •42.Види документів та їх кл-ція
- •43Статут його реквізити
- •44.Складноскорочені слова
- •46.(36,37)Розпорядчі документи.Наказ
- •48,47.Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
34. Документацыя щодо особового скаду
До цієї групи документів належать: заяви, скарги, пропозиції, накази щодо особового складу, автобіографія, характеристика, резюме, контракти з найму працівників, трудова книжка, особовий листок з обліку кадрів, особова справа.
Заява — це офіційне повідомлення в усній або письмовій формі, в якому викладається певне прохання.
Характеристика — це документ, в якому дається оцінка ділових і моральних якостей працівника за підписами представників адміністрації. Це офіційний документ, який видає адміністрація на прохання працівника.
Автобіографія — це опис свого життя. Цей документ характеризується незначним рівнем стандартизації. Автобіографія — обов'язковий документ особової справи.
Особовий листок з обліку кадрів — це обов'язковий документ особової справи працівників установ, організацій, в якому фіксуються автобіографічні відомості.
5. Резюме
Резюме – це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.
Добре складене резюме збільшує ваші шанси зацікавити роботодавця своєю кандидатурою й одержати запрошення на особисту співбесіду.
Гарні, конкретні резюме можуть відрізнятися одне від одного деталями своєї побудови. Але є кілька головних вимог, виконуючи які ви робите своє резюме більш ефективним. До них можуть бути віднесені:
Цілеспрямованість.Зручність сприйняття резюме. Культура складання й оформлення.
Приведемо кілька типових помилок:
Зайво об'ємне резюме.Рукописне резюме. Резюме з зайвою інформацією. Резюме, що є випискою з трудової книжки.
Недбало і неграмотно складені резюме.
Ми рекомендуємо таку структуру резюме, яку можна вважати найбільш універсальною:o назва документа;o прізвище, ім'я, по батькові особи, яка складає резюме;o мета складання резюме;o дата і місце народження (якщо цього вимагає роботодавець);o родинний стан;o досвід роботи;o освіта (випускникам і студентам доцільніше цей пункт подавати перед досвідом роботи);o додаткова інформація (знання мов, уміння працювати на персональному комп'ютері, наявність водійських прав);o контактний телефон;o дата заповнення (не обов'язково, треба врахувати, що факсимільний апарат чи комп'ютер (під час отримання резюме електронною поштою) фіксують дату його отримання).
Резюме може також містити:
o короткий опис кваліфікації;o відомості про громадську діяльність;
o відомості про членство в професійних об'єднаннях;o інформацію про відбування військової служби;o зазначення можливості відрядження, ненормованого робочого дня;o відомості про рекомендації (від кого можна отримати характеристику).
35 Фінансово-облікова документація
Ведення фінансово-облыковоъ документацыъ.Це робиться, щоб забезпечити:повну схоронність грошей та інших цінностей;точне виконання фінансових, банківських та інших операцій;своєчасне відображення виробничих операцій;запобігання фінансових порушень і зловживань;
можливість документального обґрунтування відповідальності службових осіб;складання бухгалтерської та іншої звітності;право здійснення грошово-розрахункових операцій у фінансових і банківських установах.
Фінансово-розрахункова документація відзначається високим рівнем стандартизації.
До облікових фінансових документів належать: акт, відмова від акцепту, відомість, гарантійний лист, заява-зобов’язання, заявка, квитанція, накладна.
Акт – документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує будь-які установлені факти або події.
Акт складають: після ухвал; при переданні товарно-грошових цінностей однією особою іншій; після приймання завершених об’єктів будівництва; при проведенні випробувань нової техніки; при нещасних випадках та інших подіях.
Текст акту складається із двох частин. У першій зазначають підстави для складання акту, вказують членів комісії та її завдання. У другій описують суть і характер проведеної роботи, установлені факти, а також дають пропозиції та роблять висновки.
Акти складають у 3-х примірниках: 1-й із них передають до вищої установи (або директору), 2-й – керівникові організації (або бухгалтерії); 3-й – до справи (або касирові заводу).
Відомість – це різновид документа, який найчастіше використовується в бухгалтерській справі, у системі банку та ін.
Відомості бувають платіжні, накопичувальні, на виплату пенсій, заробітної плати тощо.
Гарантійний лист укладають з метою підтвердження фінансово-розрахунковий зобов’язань.
Заява-зобов’язання – документ, що є різновидом термінового зобов’язання, яке оформляється з метою отримання кредиту за спеціальними позиковими рахунками.
Заявка – документ, що використовується для організації операцій купівлі-продажу). Зокрема, заявка використовується при купівлі валюти на міжбанківській валютній біржі.
Квитанція – документ, що видається установам, організаціям, підприємствам на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів .
Накладна – обліково-фінансовий документ про приймання, відправлення чи видачу матеріальних цінностей).
Розрізняють такі види відомостей:— платіжні;— накопичувальні;— на виплату пенсій, заробітної плати тощо.
Реквізити відомостей
1. Назва виду документа.2. Номер документа.3. Заголовок.
4. Період, який охоплює подана інформація (наприклад: за січень-лютий 2003р.)5. Текст: таблиця відповідної форми та змісту.6. Візування.
7. Хто склав або перевірив.
Особливості розміщення реквізитів, їх послідовність на трафаретних бланках залежить від виду відомості.