
- •1.Державотворча роль мови
- •3.Культура мови і мовлення
- •4.Мова і професія
- •5.Види усного спілкування.
- •6.Усне публічне мовлення
- •7.Публічний виступ
- •9.Дискусія
- •10. Промови урочистих зустрічей
- •12. Культура мови та культура мовлення
- •13.Етика ділового спілкування
- •14.Мовний етикет
- •15.Телефонна розмова
- •22.Мовна норма
- •23.Наголос
- •24.Орфографіні норми
- •25.Іменники
- •26.Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв
- •27. За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:
- •28Особливості використання займенників у ділових паперах
- •29.Особливості використ. Числівників у проф..Мовленні
- •30.Прийменники у професійному мовленні.
- •31. Дієслово у діловому мовленні
- •32.Синтаксичні особливості ділових тестів
- •33 Документ
- •34. Документацыя щодо особового скаду
- •5. Резюме
- •35 Фінансово-облікова документація
- •38.Дылове спілкування
- •39. Форми і культура усного ділового спілкування
- •41. Культура писемного ділового спілк.Вимоги до мови ділових паперів
- •42.Види документів та їх кл-ція
- •43Статут його реквізити
- •44.Складноскорочені слова
- •46.(36,37)Розпорядчі документи.Наказ
- •48,47.Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
24.Орфографіні норми
Орфографія — система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови в писемній формі. українська орфографія базується на трьох принципах: фонетичному, морфологічному та історичному, або традиційному. Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуться так, як вимовляються, тобто за вимогами графіки, напр.:рука. Морфологічний принцип написання полягає в тому, що значеннєві частини слова (морфеми) в усіх споріднених словах передаються однаково, незважаючи на їхню неоднакову вимову в різних формах того самого слова. Історичний, або традиційний, принцип полягає в тому, що написання зберігається традиційно, не спираючись ні на вимову, ні на морфологічну будову слова.
Правопис: Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:
1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Н: Майоров. 2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Н: Синьов. 3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Н: Чижов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Н: Горячев.
4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Н: Мельник. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Н: Бєлкін. 5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Н: Іващенко. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Н: Живков. 6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Н: Руїн.
7) російська літера ы завжди передається через и. Н: Фортали, Куцих; 8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Н: Мироненко.
9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Н: Матвєев. 10) у префіксі при- завжди пишеться и. Н: Приходько.
11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Н: Пашкевич, Зінкевич.
12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Н: Вишневецький
ІМЕНА ПО БАТЬКОВІ -При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Н: Русланович
-При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Н: Миколаївна
-Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. Їх слід пам'ятати. Григорій — Григорович, Григорівна Ілля—Ілліч, Іллівна У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).
25.Іменники
Іменниками наз. слова, які виражають предметність, тобто означають предмети або зображують будь-які явища як предмети, і характеризуються певними граматичними ознаками, що оформлюють цю предметність.
Іменник як самостійна частина мови має ряд особливостей використання у мові сільськогосподарських професій.
Іменники на означення професій, посад, звань.
При використанні назв осіб за професією, посадою, званням у професійному спілкуванні слід пам’ятати такі правила:
- офіційні назви посад, професій, звань є іменниками чоловічого роду і вживаються незалежно від статі особи (Директор, завідувач, головний ветлікар, бухгалтер);
- якщо вживається прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем жінки (Бригадир Петрова сумлінно ставиться до своїх обов’язків);
Не можна: Наша директор дозволила, головна бухгалтер звітувала
- у професійному мовленні назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складними найменуваннями: мешканці села, а не сільчани; працівники ферми, а не фермівчани та ін..;
Рід невідмінюваних іменників
1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє.
2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: літня мадам.
3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку. — Милуйтеся-бо вашою протеже!
4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду.
5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане "так", гучне "ура", останнє "вибач".
6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню. Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова.
7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою.
8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях.
9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям .
10. За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад.
11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова.