24.Орфографіні норми

Орфографія  — система загальноприйнятих правил, що визначають способи передачі мови в писемній формі. українська орфографія базується на трьох принципах: фонетичному, морфологічному та історичному, або традиційному. Фонетичний принцип полягає в тому, що слова пишуться так, як вимовляються, тобто за вимогами графіки, напр.:рука. Морфологічний принцип написання полягає в тому, що значеннєві частини слова (морфеми) в усіх споріднених словах передаються однаково, незважаючи на їхню неоднакову вимову в різних формах того самого слова. Історичний, або традиційний, принцип полягає в тому, що написання зберігається традиційно, не спираючись ні на вимову, ні на морфологічну будову слова.

Правопис: Ряд прізвищ слов'янського походження в українській мові мають деякі особливості:

1) у російських прізвищах ё передається сполученням йо на початку слова та в середині після голосних, а також після твердих приголосних, якщо ё у вимові відповідає сполученню йо. Н: Майоров. 2) якщо ё означає звук о після м'якого приголосного, то тоді пишеться сполучення ьо. Н: Синьов. 3) під наголосом після шиплячих ж, ч, ш, щ та ц завжди пишеться о. Н: Чижов. У ненаголошеній позиції пишеться е. Н: Горячев.

4) російська літера е після приголосних передається в українській мові літерою е. Н: Мельник. Але звук е в російських прізвищах, що відповідає українському і, передається буквою є. Н: Бєлкін. 5) російська літера и в основах прізвищ на початку слова та після приголосних передається літерою і. Н: Іващенко. Після шиплячих ж, ч, ш, щ завжди пишеться и. Н: Живков. 6) російська літера и у середині слів після голосних, апострофа та м'якого знака передається через ї. Н: Руїн.

7) російська літера ы завжди передається через и. Н: Фортали, Куцих; 8) літера и завжди пишеться в прізвищах, утворених від імен та коренів, спільних для української і російської мов. Н: Мироненко.

9) російський суфікс -ев, -еев передається через є після всіх приголосних, крім шиплячих та ц. Н: Матвєев. 10) у префіксі при- завжди пишеться и. Н: Приходько.

11) у суфіксах -ич, -ик пишеться и. Н: Пашкевич, Зінкевич.

12) слов'янські прізвища, незалежно від походження, пишуться з ь у суфіксах -ськ, -цьк, -зьк. Н: Вишневецький

 ІМЕНА ПО БАТЬКОВІ -При творенні чоловічих імен по батькові вживаються суфікси -ович, -йович. Н: Русланович

-При творенні жіночих імен по батькові вживається суфікс -івн(а), після голосних -ївн(а). Н:  Миколаївна

-Деякі з імен по батькові випадають з цих загальних правил. Їх слід пам'ятати. Григорій — Григорович, Григорівна Ілля—Ілліч, Іллівна У родовому відмінку жіночі імена по батькові мають лише закінчення -івн(и), -ївн(и), у давальному - -івн(і), -ївн(і).

25.Іменники

Іменниками наз. слова, які виражають предметність, тобто означають предмети або зображують будь-які явища як предмети, і характеризуються певними граматичними ознаками, що оформлюють цю предметність.

Іменник як самостійна частина мови має ряд особливостей використання у мові сільськогосподарських професій.

Іменники на означення професій, посад, звань.

При використанні назв осіб за професією, посадою, званням у професійному спілкуванні слід пам’ятати такі правила:

-  офіційні назви посад, професій, звань є іменниками чоловічого роду і вживаються незалежно від статі особи (Директор, завідувач, головний ветлікар, бухгалтер);

-  якщо вживається прізвище жінки, яка обіймає названу посаду, то підпорядковані слова узгоджуються з прізвищем жінки (Бригадир Петрова сумлінно ставиться до своїх обов’язків);

Не можна: Наша директор дозволила, головна бухгалтер звітувала

-  у професійному мовленні назви осіб за місцем проживання, роботи передаються тільки складними найменуваннями: мешканці села, а не сільчани; працівники ферми, а не фермівчани та ін..;

Рід невідмінюваних іменників

1. Назви осіб чоловічої статі належать до чоловічого роду: прибулий месьє.

2. Назви осіб жіночої статі кваліфікуються як іменники жіночого роду: літня мадам.

3. Родова належність деяких назв осіб визначається конкретним уживанням у мові. Це іменники спільного роду: Ваш протеже виявив себе з найкращого боку. — Милуйтеся-бо вашою протеже!

4. Невідмінювані іменники, що означають тварин, належать до чоловічого роду: крикливий какаду, яскравий ара, галасливий жако, швидкий ему, смішний поні, крихітний колібрі, потішний маго, неповороткий гризлі. Але якщо контекст указує, що йдеться про самку, то слова, які узгоджуються з невідмінюваними назвами тварин, уживаються у формі жіночого роду: Шимпанзе годувала малюка. Винятком є іменники цеце (муха), івасі, путасу (риба), ківі (пташка), окапі (тварина родини жирафових), які належать до жіночого роду.

5. Субстантивовані невідмінювані слова відносяться до середнього роду: довгождане "так", гучне "ура", останнє "вибач".

6. Невідмінювані іменники, що називають неістот, належать до середнього роду: вовняне кашне, нове меню. Частина іменників змінила родову належність відповідно до родової ознаки тематичного слова.

7. Деякі невідмінювані назви неістот подаються в словниках з подвійною родовою характеристикою.

8. Невідмінювані багатозначні слова можуть мати неоднакову родову характеристику у різних значеннях.

9. Рід невідмінюваних географічних назв визначається за родовим поняттям .

10. За родовою назвою визначається також рід невідмінюваних назв органів преси, громадських організацій, спортивних клубів, команд тощо, наприклад.

11. Рід невідмінюваних абревіатур відповідає роду стрижневого слова.