
- •1.Державотворча роль мови
- •3.Культура мови і мовлення
- •4.Мова і професія
- •5.Види усного спілкування.
- •6.Усне публічне мовлення
- •7.Публічний виступ
- •9.Дискусія
- •10. Промови урочистих зустрічей
- •12. Культура мови та культура мовлення
- •13.Етика ділового спілкування
- •14.Мовний етикет
- •15.Телефонна розмова
- •22.Мовна норма
- •23.Наголос
- •24.Орфографіні норми
- •25.Іменники
- •26.Кличний відмінок іменників. Звертання, що складаються з кількох назв
- •27. За лексичним значенням та граматичними властивостями прикметники поділяються на групи:
- •28Особливості використання займенників у ділових паперах
- •29.Особливості використ. Числівників у проф..Мовленні
- •30.Прийменники у професійному мовленні.
- •31. Дієслово у діловому мовленні
- •32.Синтаксичні особливості ділових тестів
- •33 Документ
- •34. Документацыя щодо особового скаду
- •5. Резюме
- •35 Фінансово-облікова документація
- •38.Дылове спілкування
- •39. Форми і культура усного ділового спілкування
- •41. Культура писемного ділового спілк.Вимоги до мови ділових паперів
- •42.Види документів та їх кл-ція
- •43Статут його реквізити
- •44.Складноскорочені слова
- •46.(36,37)Розпорядчі документи.Наказ
- •48,47.Загальна характеристика довідково-інформаційної документації
1.Державотворча роль мови
Державна мова – це основний засіб спілкування в усіх сферах державної, громадської й виробничої діяльності.
Функції:1.Комунікативна: у цій ролі вона має універсальний характер: нею можна передавати все те, що виражається.
2. Ідентифікаційна: Виявляється в часовому й в просторовому вимірах.
3. Експресивна: полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини.
4. Гносеологічна: Мова є засобом пізнання навколишнього світу.
5. Мислетворча: Кожна людина формує думку, мислить мовними формами. Мислити означає «оперувати мовним матеріалом».
6. Естетична: Мова стає джерелом культури, її робітницею і храмом. Відчуття краси мови – основа естетичного виховання.
7. Культуроносна: Культура кожного народу знайшла відображення та фіксацію в його мові. Для глибинного пізнання нації необхідне знання його мови, яка служить своєрідним каналом зв’язку культур між народами.
8.Номінативна функція: Мова є засобом називання усіх предметів, ознак, дій, кількості, усього навколишнього світу, реальних та ірреальних сутностей. Цей процес науковці називають лінгвалізацією, або омовленням світу.
9.Пізнавальна функція: Мова - засіб пізнання світу і накопичення людського досвіду.
10.Виховна: слово прищеплює моральні приписи, виховує національно-свідомого громадянина, естетичне світовідчуття.
11.Магічно-містична: йдеться про існування особливої таємничої, магічної, гіпнотичної сили слова. Ця сила слова своєю дією може впливати на душевний і фізичний стан, поведінку людини.
12.Філософсько-світоглядна: мова прив'язує етнос до його природного оточення, ландшафту, предметного обжитого космосу, з рослинністю та звіриною включно, який становить неорганічне тіло народу.
Види стилів: Розмовний-розмова на побутові теми, листи до близьких людей. Науковий- наукова лекція, доповідь, підручник. Художній-вірш, оповідання, повість, роман, казка. Публіцистичний-промова, виступ, газетна стаття. Офіційно-діловий-закони, угоди, документи, постанови, оголошення. Епістолярний-листи. Конфесійний-молитва, літургія, промова.
Типи: Ро́зповідь — повідомлення про певні події, що відбуваються в часі. Загальна структура розповіді така: початок, розвиток та кінець події. Розповідь має такі різновиди: повідомлення, оповідання, відповідь, найменування, перелік, оголошення. До розповіді ставлять питання що відбувалося?
Опис — розповідь про властивості, ознаки певного предмета або явища. У ньому подається характеристика людини, предмета, явища природи шляхом перелічування їхніх суттєвих ознак. Найголовніше в описі — надати читачу повне, конкретне або цікаве уявлення про головний об'єкт. Описи бувають: пейзажні, портретні, інтер'єру, явищ, предметів, людини. До опису ставлять питання який?
Ро́здум — висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов'язково наявні три частини: теза, докази, висновок. Чисті описи, роздуми, розповіді використовуються рідко. У текстах найчастіше буває таке, що описи входять до змісту розповіді або зв'язані з роздумом, або роздум може доповнювати розповідь. До роздуму ставлять питання чому?
Форми: Мовлення буває зовнішнє та внутрішнє, воно має усну та писемну форми.
Усне мовлення (ситуативне): Спонтанне. Характерна посилена інформативність, насиченість фактами.Твориться у кількох виявах: словесному, інтонаційному, візуальному (безпосередньо застосовуються інтонація, паузи, міміка, жести).Менше уваги приділяється формі висловлювання. Допускаються повтори, варіативність вислову.
Писемне мовлення (контекстуальне):Фіксується графічно. Спирається на усне і є у відношенні до нього вторинним.Сприймається зором.
В основному монологічне.Характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики. Переважає традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень.Одиницею є текст.
2.Ф-ції та сфера застос. офіц.-ділов.стилю мови
Офіці́йно-ділови́й стиль (ОДС) — функціональний різновид мови, який слугує для спілкування в державно-політичному, громадському й економічному житті, законодавстві, у сфері управління адміністративно-господарською діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних стилів; виділяється найвищою мірою літературності. Цей стиль існує частіше в письмовій формі мови, тип мови - переважно міркування. Вид мовлення - найчастіше монолог.Функція офіційно-ділового стилю - інформаційна (передача інформації). Для нього характерна наявність мовних кліше, загальноприйнятої форми викладу, стандартного викладу матеріалу, широке використання термінології і номенклатурних найменувань, наявність складних несокращенной слів, абревіатур, віддієслівні іменники, переважання прямого порядку слів. Сфера застосування ділової мови може бути в принципі представлена як широка мережа актуальних офіційно-ділових ситуацій і як набір відповідних жанрів документів.