
- •1.Огляд літератури
- •1.1 Фізико – хімічні властивості сапоніту
- •1.2 Фізико-хімічні властивості цеоліту
- •1.3 Фізико – хімічні властивості клиноптилолітів
- •1.4 Використання сапонінів, цеолітів, клиноптилолітів у годівлі свиней
- •Хімічний склад м'яса свиней, яким згодовували мінеральну добавку на основі сапоніту
- •Вплив м'яса свиней, яким згодовували мінеральну добавку на основі сапоніту, на організм лабораторних тварин
- •2. Проектування технології відтворення стада свиней, утримання та годівлі
- •2.1 Відтворення стада свиней (план парувань та опоросів, розрахунки виходу молодняку по місяцях та вікових групах)
- •План парувань, опоросів і виходу молодняку
- •2.2 Середньорідне поголів’я та структура стада
- •2.3 Розрахунки потреб в приміщеннях
- •2.4 Розрахунок потреби господарства в кормах
- •2.5 Економічне обґрунтування навединих розрахунків
- •Економічна ефективність виробництва свинини
- •Висновки
- •Список літератури
2.3 Розрахунки потреб в приміщеннях
Впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва потребує визначення оптимального варіанта системи утримання свиней різних статево-вікових і виробничих груп у конкретних умовах господарювання. Вибір системи утримання повинен відповідати біологічним, фізіологічним особливостям свиней та їх генетичному потенціалу, забезпечувати нормальну життєздатність, міцне здоров'я і високу продуктивність свиней за умов раціонального використання кормів та інших ресурсів.
Система утримання – це сукупність заходів і методів розміщення тварин у приміщеннях, підпорядкованих основним технологічним принципам і спрямованих на одержання високої продуктивності.
До основних факторів, які визначають вибір системи і способів утримання свиней, відносять виробничий напрямок ферми або комплексу, застосовану на виробництві технологію, типи приміщень, зонально-кліматичні умови, методи вирощування свиней та технологію їх годівлі.
Системи утримання включають такі технологічні елементи: стан приміщення, його внутрішнє планування, станкове та боксове обладнання, технічні засоби і обладнання для годівлі, напування, підтримання оптимальних параметрів мікроклімату та прибирання гною.
Свиней різних статево-вікових і виробничих груп утримують в індивідуальних або групових станках та боксах. Основними параметрами, що характеризують конструктивні особливості станків, є: оптимальна кількість тварин, яких утримують в одному станку, станкова площа в розрахунку на 1 голову, глибина та ширина станків, висота огороджень, розміри годівниць та фронт годівлі, матеріали, використані для облаштування станків, тощо.
При визначенні розмірів станків їх глибина вимірюється перпендикулярно фронту годівлі, а ширина – уздовж фронту годівлі. При цьому місце, яке займають годівниці, в норму станкової площі не включається.
Висота огорожі станків має бути не менше: для кнурів-плідників – 1,4 м, для свиноматок, ремонтного і відгодівельного молодняку – 1,0 м, для поросят після відлучення – 0,8 м.
Огородження станків буває суцільним (із дощок, цегли, залізобетону, листового заліза) і ґратчастим (з дерев'яного брусу, металевих труб або пруту, арматурного заліза).
Суцільні огородження запобігають виникненню протягів і обмежують поширення контагенозних захворювань, але перешкоджають спостереженню за свинями і на їх виготовлення потрібно більше будівельних матеріалів.
Ґратчаста огорожа сприяє кращому обміну повітря в станках, забезпечує краще спостереження за тваринами та більш економічна за витратами будівельних матеріалів. Проте в таких станках завжди більше бруду, ніж там, де є суцільні перегородки. Це пояснюється тим, що внаслідок стадного рефлексу наслідування, свині прагнуть до спілкування між собою по всій площі станка вздовж ґратчастої перегородки та обирають загальні місця дефекації і сечовиділення. Унаслідок таких поведінкових реакцій площа станка забруднюється більше, ніж у станках із суцільними перегородками, де прямий контакт між тваринами відсутній.
Тому міжстанкові перегородки краще роботи з двох частин – суцільної і ґратчастої. Суцільна частина поділяє логово станків, а ґратчаста – обладнується в зоні розміщення системи гноєвидалення і щілинної підлоги. У цій зоні монтуються і автонапувалки. Такий підхід дозволяє суттєво скоротити обсяг роботи по видаленню гною зі станків.
Суттєве значення для обладнання огорожі станків має вибір будівельних матеріалів. Дерев'яні конструкції свині гризуть і легко руйнують. Тому їх необхідно часто ремонтувати і замінювати новими. Практика свідчить, що більш тривкими і міцними є огородження з цегли, бетону і металу. Огородження передньої частини станків по всій довжині проходів рекомендується виготовляти у вигляді нерухомих, а краще решіток, таких, що гойдаються, зроблених з металевих труб, кутового і пруткового заліза. Такі огородження установлюють над годівницями з нахилом їх верхньої частини всередину станка, вони перериваються дверцятами для переміщення свиней та обслуговуючого персоналу.
Проведення опоросів і вирощування підсисних поросят – складний, трудомісткий і відповідальний процес, який значною мірою залежить від конструкційних особливостей і обладнання станків.
Основними технологічними вимогами до станків для підсисних свиноматок є:
можливість утримання поросних свиноматок у станках для опоросу протягом 5-7 днів;
створення умов, що виключають можливість задавлювання поросят свиноматкою;
достатній фронт годівлі, який забезпечує місце в годівниці як для свиноматки, так і для поросят-сисунів;
можливість безперевного спостереження за маткою з поросятами і наявність умов для їх переміщення та зважування;
можливість механізації виробничих процесів, а також механічного очищення і дезінфекції всіх елементів станка;
використання простих і ефективних засобів для створення оптимального мікроклімату та ультрафіолетового опромінювання тварин;
простота конструкції станка, раціональність його внутрішнього планування і можливість трансформування окремих елементів залежно від прийнятої технології;
відповідність конструкції станка вимогам техніки безпеки;
низька вартість станка і обладнання та низькі металоємність і енерговитрати;
мінімальні витрати праці по обслуговуванню свиноматки і поросят та низька собівартість продукції (однієї голови або 1 кг живої маси поросят при відлученні).
Найкраще зарекомендували себе в умовах невеликих за розмірами ферм станки з суміжним розміщенням підгодівельних відділень для поросят. Для цього виділяється три станки для двох свиноматок з умовою ізольованого утримання поросят, одержаних від них.
Таблиця 6
Потреба в станкомісцях, станках та приміщеннях
Виробниче призначення свинарника |
Потреба в станкомісцях |
Кількість приміщень |
Кількість станків в приміщенні |
Розміщення станків 2-х або 4-х рядне |
Для групового чи індивідуального утримання свиней |
Свинарник – маточник |
23 |
1 |
25 |
2 |
1 |
Свинарник для - холостих свиноматок |
6 |
1 |
7 |
2 |
1 |
- поросних свиноматок |
10 |
2 |
2 |
10 |
|
- ремонтних |
33 |
5 |
2 |
10 |
|
Свинарник для кнурів плідників |
10 |
2 |
2 |
1 |
|
Свинарник для дорощування молодняку |
195 |
1 |
12 |
2 |
20 |
Свинарник для відгодівлі |
195 |
1 |
7 |
2 |
40 |
Отже, для нашого поголів’я нам потрібно буде 4 приміщення , одне приміщення для свинарників – маточників де буде розміщено 25 станків в 2-х рядного типу, друге для холостих, поросних, ремонтних і для кнурів плідників де в два ряда буде розміщено 16 станків, в двох остальних приміщеннях буде розміщенні поросята на дорощування 12 станків і на відгодівлю 7 станків.
Таблиця 7
Характеристика станків
Виробничі групи свиней |
|
Фронт годівлі, м |
Проектуєме поголів‘я в станку, гол. |
||
Розмір станка, м |
Площа станка, м² |
Норма площі станка на 1 тварину, м² |
|||
довжина |
Ширина |
||||
Кнури пробники |
2,8 |
2,7 |
При індивідуальному утриманні 7,0 |
0,5 |
1 |
Свиноматки підсисні |
2,5 |
2,6 |
4,2-7,5 |
0,5 |
1 |
Свиноматки холості |
5,5 |
4 |
1,8-2,0 |
0,4 |
10 |
Свиноматки порослі |
6 |
4 |
2,0 |
0,3 |
10 |
Поросята на дорощуванні |
3,5 |
3,5 |
0,4 |
0,2 |
20 |
Молодняк на відгодівлі |
6 |
5,5 |
0,8 |
0,4 |
40 |
При проведенні розрахунків слід передбачити резервні місця на час проведення дезинфекції. Крім того, для безперервної роботи підприємства слід передбачити резервні місця в межах: для холостих і осімінених свиноматок, молодняку на відгодівлі 10-15 %, для поросят, відлучених від свиноматок 8-10 %, для підсисних свиноматок 15-20 %.