Тема 20. Адміністративна юстиція як спосіб забезпечення прав, свобод та інтересів у державному управлінні

1. Поняття та сутність адміністративної юстиції.

2. Кодекс адміністративного судочинства України як джерело адміністративного права.

3. Система адміністративних судів в Україні — організаційна основа адміністративної юстиції.

4. Поняття та завдання адміністративного судочинства. Принципи адміністративного судочинства.

5. Поняття та зміст публічного спору як предмета розгляду адміністративних судів в Україні.

6. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.

При вивченні даної теми слід звернути увагу на визначення поняття "адміністративна юстиція". Адміністративна юстиція — це особливий порядок вирішення адміністративно-правових спорів судами та іншими уповноваженими на те органами. В Україні ад­міністративна юстиція реалізується через судові органи, а з верес­ня 2005 року — адміністративними судами.

Правовими засадами діяльності адміністративних судів є Кон­ституція України, Кодекс адміністративного судочинства України (КАС). КАС прийнятий 06.07.2005 р. і введено в дію з 01.09.2005 р. Він включає в себе шість розділі, 272 статті та прикі­нцеві та перехідні положення. КАС визначає повноваження адміні­стративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдик­ції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійс­нення адміністративного судочинства. Слід акцентувати увагу на тому, що адміністративне судочинство — це діяльність адміністра­тивних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому КАС. Завданням адміністративного судо­чинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого само­врядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законо­давства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Основними принципами адміністративного судочинства є:

верховенство права;

законність;

рівність усіх учасників адміністративного процесу перед зако­ном і судом;

змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі;

гласність і відкритість адміністративного процесу;

забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду;

обов'язковість судових рішень.

Відповідно до визначеної компетенції адміністративні суди роз­глядають:

спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повно­важень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її про­ходження, звільнення з публічної служби;

спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реаліза­ції їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегова­них повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладан­ня та виконання адміністративних договорів;

спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, передбачених законом;

спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи

процесом референдуму.

Водночас важливо уяснити, що компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що належить ви­рішувати в порядку кримінального судочинства; 3) про накладен­ня адміністративних стягнень; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

При вивченні даної теми слід звернути увагу на дисертацію А. Ю. Осадчого "Організаційно-правове забезпечення оскарження громадянами незаконних дій органів виконавчої влади у судах".