2. Хрестоподібна пов’язка на променево-зап’ястний суглоб.
1. Хворого зручно посадити або надати лежаче положення.
2. Ділянці, яка бинтується, надати зручного положення.
3. Стати так, щоб бачити обличчя хворого.
4. Бинт взяти в праву руку головкою догори.
Етапи виконання:
Зробити закріплюючий тур в ділянці променево-зап’ястного суглобу.
Через тильну поверхню перейти на кисть, зробити коловий тур на кисті.
Через тильну поверхню перейти на ділянку променево-зап’ястного суглобу (при цьому перехідні тури перехрещуються).
Другий і третій пункти повторити 3-4 рази
Зафіксувати пов’язку в ділянці суглобу 2-ма закріплюючими турами.
3. Розвиток і перебіг гнійно-запального процесу залежить в основному від: 1) вірулентності мікрофлори; 2) стану реактивності організму, його імунітету; 3) якості лікувальних заходів, спрямованих на ліквідацію мікрофлори та загоєння рани.
На сьогодні нараховують більше 30 збудників хірургічної інфекції: бактерій, вірусів, грибків. Слід відмітити, що останнім часом збільшилась кількість захворювань, що викликаються різними грамнегативними мікробами (протеєм, синьогнійною паличкою, бактероїдами).
Усі види хірургічної інфекції можна поділити на три групи: 1) інфекційні хірургічні захворювання (фурункул, карбункул, панарицій, мастит, остеомієліт і т. ін.), що, як правило, виникають внаслідок порушення локальних механізмів захисту тканин від мікробів; 2) ранова інфекція – як ускладнення після травм і операцій; 3) інфекційно-запальні ускладнення, що виникають у процесі лікування основного захворювання і не пов’язані безпосередньо з хірургічним втручанням на ураженому органі. Прикладом такого ускладнення можуть бути: післяопераційна пневмонія після резекції шлунка, запалення сечового міхура після черепно-мозкової травми, післяін’єкційні абсцеси та ін.
Класифікація хірургічної інфекції
1. За походженням: нозокомінальна (внутрішньолікарняна), позалікарняна.
2. За характером збудника: неспецифічна – аеробна (стафілококова, стрептококова, колібацилярна, синьогнійна), анаеробна (клостридіальна, неклостридіальна), грибкова; специфічна (туберкульоз, сифіліс, актиномікоз та ін.) неспецифічна інфекція.
3. За джерелом інфікування: екзогенна; ендогенна.
4. За клінічним перебігом: гостра, хронічна, латентна, атипова.
5. За клінічними проявами: гнійна, гнильна, анаеробна, специфічна
(правець,актиномікоз, сибірська виразка та ін.).
6. За поширенням: місцева, прогресуюча (інвазивна), генералізована (сепсис).
7. За локалізацією: ушкодження шкіри, підшкірної клітковини; ушкодження кісток і суглобів; ушкодження органів грудної клітки, черевної порожнини та ін.
Хірургічна інфекція в організмі може викликати запальний процес, який проявляється місцевими або загальними ознаками.
Місцеві ознаки хірургічних інфекційних захворювань. Це класичні прояви запалення, а саме: почервоніння шкіри (гіперемія - rubor), набряк чи припухлість тканин (tumor), місцеве підвищення температури (cаlor), біль (dolor) та порушення функції (functio laesa) ураженої ділянки або органа. У клінічному перебігу запально-гнійного процесу розрізняють три фази: а) інфільтрації; б) абсцедування; в) розрішення гнійника.
Інфікування тканин та фаза інфільтрації супроводжується гіперемією, скупченням серозного ексудату, некрозом та розплавленням клітин і утворенням гнійного осередку. Навколо такого осередку утворюється лейкоцитарний бар’єр, грануляційний вал та піогена оболонка які обмежують гнійний процес. Проте у багатьох випадках, особливо при зниженні імунітету, мікроби можуть поширюватися по лімфатичних, кровоносних судинах, а також контактним шляхом на навколишні тканини, органи та порожнини (черевну, плевральну, суглоби тощо) й спричиняти флегмону, перитоніт, емпієму плеври, гнійний артрит. У разі розвитку інфекції на шкірі та в підшкірній клітковині місцеві ознаки запалення є досить вираженими. Крім них, дуже часто спостерігають рожеві смуги на шкірі, що відходять від гнояка по ходу лімфатичних судин – лімфангіїт. При пальпації гнійника, внаслідок некрозу й утворення гною, в центрі запального процесу відмічається розм’якшення (флуктуація) (рис. …).
При наявності гнійної та анаеробної (клостридіальної та неклостридіальної) інфекцій, поряд із місцевими ознаками запалення, нерідко виникає некротичне ураження шкіри, підшкірної клітковини, фасцій, м’язів; запалення лімфатичних судин (лімфангоїт), вузлів (лімфаденіт); вен (тромбофлебіт).
Загальні ознаки хірургічних інфекційних захворювань. У розвитку хірургічного інфекційного процесу розрізняють періоди інкубації, розпалу та реконвалесценції (одужання). Тривалість інкубаційного періоду визначається особливостями макро- і мікроорганізмів, процес їх взаємодії може тривати від декількох годин до декількох діб.
№ 11
Хворий 30р, їхав на мотоциклі з перевищеною швидкістю і на перехрестку був збитий вантажівкою. Через 25хв доставлений в стаціонар.
Об’єктивно: хворий в стані помірного алкогольного сп’яніння, збуджений, в свідомості. Про випадок пам’ятає. Критично оцінює свої дії. Шкіра та слизові оболонки бліді. Обличчя покрите холодним потом. Пульс ритмічний 88уд\хв, слабого наповнення, АТ=85/55мм.рт.ст.. Патології внутрішніх органів не виявлено. На передній поверхні в середній третині правого передпліччя наявна глибока рвана рана, яка кровоточить, а в глибині видно відламки обох кісток.
1. Визначте проблеми пацієнта, надайте невідкладну допомогу на місці події.
2. Проведіть транспортну іммобілізацію при переломі кісток передпліччя.
3. Переломи кісток передпліччя, кисті і пальців. Перша допомога, транспортування і лікування, іммобілізація.
Відповідь.
1. Проблеми пацієнта: хворий збуджений. Шкіра та слизові оболонки бліді. Обличчя покрите холодним потом. По передній поверхні правого передпліччя наявна глибока рвана рана великих розмірів, в глибині якої видно відламки обох кісток. У хворого відкритий перелом обох кісток правого передпліччя.
Перша медична допомога (ПМД):
- тимчасова зупинка кровотечі за допомогою джгута Есмарха,
- знеболення,
- асептична пов’язка,
- транспортна іммобілізація,
- госпіталізація.