2. Резус – сумісність крові донора та реципієнта:

Послідовність	Зміст	Примітка
Місце виконання. Підготувати необхідне. Попередня підготовка до виконання навику. Алгоритм виконання. Заповнити медичну документацію.	Маніпуляційна. Пробірка з відстояною кров’ю. Чашка Петрі. Флакон з кров’ю донора. Водяна баня. Пісочний годинник на 10 хв. 0,9 % розчин натрію хлориду 1. Одягти халат, шапочку, маску, окуляри, фартух. 2. Помити руки під проточною водою з милом, витерти рушником. 3. Одягнути дві пари стерильних гумових рукавичок. 4. З вени хворого взяти 10мл крові, відцентрифугувати або дати відстоятися. 1. На обезжирену чашку Петрі нанесіть 1кр сироватки пацієнта. 2. Нанесіть на чашку Петрі краплю крові донора за допомогою шприца 3. Змішайте сироватку реципієнта з кровю донора скляною паличкою у співвідношенні 10:1. 4. Поставте на водяну баню на 7-10хв при температурі 47°С. 5. Через 10 хвилин додайте до краплі на чашці Петрі 1кр 0,9% фізіологічного розчину. 6. Оцінити результат через 1-2хв. 7. Продезінфікуйте гумові рукавички обладнання та посуд.	1.Дотримуйтесь співвідношення крові донора та реципієнта. 2. Дотримуйтесь асептики при роботі з флаконом консервованої крові. 3. Дотримуйтесь часу та температурного режиму. 4. При наявності аглютинації кров не переливати. 5. Занурити в 5% розчин хлораміну на 1 годину.

3. Кровотечею називається витікання крові з кров'яного русла. Відповідно до причини розрізняють кровотечі реr rrhexium (шляхом розриву судинної стінки), реr diabrosium (шляхом руйнування судинної стінки включно з її роз'їданнням - арозією), реr diapedesum (при підвищенні проникливості судинної стінки). Анатомічна класифікація кровотеч передбачає їх роз­поділ на артеріальні (яскраво-червона кров витікає пульсуючою струминою), венозні (повільне витікання крові темного кольору), капілярні (кровоточить уся ранова поверхня – «кров'яна роса»), паренхіматозні (кровотеча з печінки, селезінки, нирок; важко спиняється, бо судини фіксовані до строми органа і не спадаються) і змі­шані. Зовнішні кровотечі виникають при порушенні цілості шкіри і слизових оболонок, при внутрішніх кровотечах кров надходить у замкнуті середовища людського організму або безпосередньо в тканини. Приховані - це кровотечі, які візуально не визначаються, без видимих клінічних про­явів; для їх діагностики потрібні спеціальні додаткові і лабораторні методи дослідження. Залежно від термінів виникнення кровотечі бувають пер­винні і вторинні (ранні та пізні).

Серед причин кровотечі розрізнять пошкодження судин і геморагічні діатези. Останні бувають природжені та набуті - зумовлені патологією тромбоцитів (тромбоцитопенія, тромбоцитопатія), недостатністю плазмових факторів зсідання крові (гіповітаміноз К, коагулопатія споживання, автоімунні захворю­вання, гемофілія), судиною патологією (синдром Рандю-Ослера, хвороба Шенляйн-Геноха), гіперфібринолітичним синдро­мом, синдромом дисемінованого внутрішньосудинного зсідання крові.

Доцільно згадати також про протилежні до геморагії пору­шення системи гемостазу – тромбози; їх етіологія сформульо­вана у тріаді Вірхова: зміни внутрішньої поверхні судинної стінки, сповільнення кровоплину, зміни хімізму крові, тобто підвищення її зсідальної активності. Наведені явища відіграють провідну роль серед захисних механізмів при кровотечі.

Клінічна картина кровотеч визначається місцевими (наяв­ність кровотечі чи крововилива) і загальними (погіршення за­гального стану, загальна слабкість, запаморочення, блідість шкі­ри і слизових оболонок, холодний липкий піт, падіння артері­ального тиску, тахікардія, тахіпное, шум в вухах, мигтіння і потемніння в очах, нудота, спрага та ін.) ознаками. Розрізня­ють три ступені крововтрати: помірна - до 25 % ОЦК; велика - в середньому 30-34 % ОЦК; масивна - понад 40 % ОЦК. Останню слід трактувати як геморагічний шок. У його розвит­ку має значення не лише згадана кількість крововтрати, а й швидкість кровотечі. Геморагічний шок протікає у трьох стаді­ях: компенсований зворотній шок; декомпенсований зворотній шок; незворотній шок. Власне перша стадія геморагічного шо­ку характеризується включенням компенсаторних і адаптацій­них механізмів, спрямованих на підтримування артеріального тиску і газообміну: тахікардія, тахіпное, мобілізація крові з печінки, селезінки, кишечника, судинний спазм, перехід тканин­ної рідини в судинне русло, олігоурія, підвищення активності кісткового мозку, централізація кровообігу. До захисних реакцій організму під час кровотечі слід віднести самоспинення кровотечі - ре­флекторний спазм стінки ураженої судини та активація зсідальної системи крові з утворенням згустка, що перекриває просвіт судини.

Патогенез гострої крововтрати включає наступні ланки: гіповолемія (зменшення об'єму циркулюючої крові), синдром малого серцевого викиду (зниження хвилинного об'єму серця), погіршення реології крові, ішемія органів і тканин. При тривалій централізації кровообігу виникають патологічні реакції: децентралізація кровообігу (патологічна секвестрація циркулюючої крові в мікроциркуляторне русло внаслідок ацидозу і ішемії в тканинах зі зниженою перфузією), зниження об'єму циркулюючої крові (вихід рідкої частини крові з судинного русла у тканини), поліорганна недостатність.

Важкість стану пацієнта і оцінку дефіциту ОЦК обчислюють за шоковим індексом Альговера– відношення частоти пульсу до систолічного тиску:

• без крововтрати індекс в нормі становить 0,54;

• дефіцит 10 - 20 % ОЦК – індекс становить 0,78;

• дефіцит 21 - 30 % ОЦК – індекс становить 0,99;

• дефіцит 31 – 40 % ОЦК – індекс становить 1,11;

• дефіцит 41 – 50 % ОЦК – індекс становить 1,38.

Однак усі наведені компенсаторні, адаптаційні і захисні механізми є недостатніми і хворий з кровотечею потребує невідкладної допомоги.

Термінологічний словник

Petechia	- невеликий обмежений (точковий) крововилив в шкіру
Purpura	- невеликий обмежений крововилив в слизову
Ecchymosis	- великий крововилив в шкіру або слизову
Sugillatio, suffusio	- площинні обмежені крововиливи в підшкірну клітковину при травмі чи геморагічному діатезі
Visices	- смугодібні крововиливи в шкіру
Haematoma	- велике обмежене скупчення крові в тканинах
Enterorrhagia	- кровотеча з кишківника
Epistaxis	- кровотеча з носа
Encephalorrhagia	- крововилив в мозок
Gastrorrhagia	- кровотеча зі шлунка
Haemoptoe	- відхаркування крові
Haemoptysis	- відкашлювання крові
Haematemesis	- блювання кров'ю
Haematuria	- виділення крові з сечею
Haemopericardium	- крововилив в порожнину перікарду
Haemothorax	- крововилив в плевральну порожнину
Haemoperitoneum	- крововилив в черевну порожнину
Haematometra	- крововилив в матку
Haematocele	- крововилив в оболонку яєчка
Haemophtalmia	- крововилив в очне яблуко
Menorrhagia	- збільшена менструальна кровотеча
Metrorrhagia	- маткова кровотеча
Мelaena	- чорний кал при кровотечі в просвіт шлунково-кишкового тракту

№ 10

У хворої біль в ділянці 2 пальці лівої китиці. В поліклініці була зроблена операція – розкрито сухожилків панарицій. В наступні дні мучилась від сильного болю в ділянці лівої китиці, відмічалась лихоманка 39ºС, загальна слабість, в’ялість, апатія. Порушення сну. На 5-й день хвора знову звернулась в поліклініку.

При огляді: загальний стан середньої важкості, температура 38,5°С, пульс 118уд/хв. Місцево визначається різкий набряк лівої китиці, шкіра гіперемійована, рухи в суглобах пальців відсутні.

1. Визначте проблеми пацієнта.

2. Накладіть хрестоподібну пов’язку на променево-зап’ястний суглоб.

3. Гостра гнійна хірургічна інфекція. Шляхи зараження. Профілактика та лікування окремих видів гнійно-запальних захворювань — фурункула, карбункула, абсцесу, флегмони, бешихи, остеомієліту, тромбофлебіту тощо.

Відповідь.

1. Проблеми пацієнта: сильний біль в ділянці лівої китиці, лихоманка 39°С, загальна слабість, в’ялість, апатія, порушення сну, набряк лівої китиці, шкіра гіперемійована, рухи в суглобах пальців відсутні. У хворої флегмона китиці.