2.Скласти набір інструментів для трепанації черепа:

Послідовність.	Зміст.	Примітка.
Місце виконання. Приготувати необхідне. Алгоритм виконання.	Операційний блок. Шафа з загальним інструментарієм. Шафа із спеціальним інструментарієм. Лоток. В лоток з шафи, де зберігається інструменти операційного блоку, відібрати: Загальний інструментарій. Корнцанг – 2 Цапки – 4 Шприц та голка – 2 Зонд жолобкуватий – 1 Зонд гудзиковий – 1 Пінцет анатомічний - 2 Інструменти для розсічення тканин. 1.Скальпель черевцевий – 1 2. Ножиці: Купера – 1 3. Прямі гострокінцеві хірургічні – 1 Інструменти для спинення кровотечі. 1. Кровоспинні затискачі Кохера – 8 – 10, 2. Більрота – 8 - 10, 3. Затискач по типу “москіт” – 4 - 6шт. Інструменти для розширення тканин. 1. Гачки Фарабефа – 2 Інструменти для зшивання тканин. 1. Голки ріжучі – 2, 2. Голки колючі – 2, 3. Голкотримач Гегара - 2, Пінцет хірургічний –2, Спеціальний інструментарій. Коловорот – 1 Ручний трепан із фрезами – 1 Дротяна пилка Джиглі – 1 Провідник Поленова для пили – 1 Кісткові щипці Люера –1 Кусачики Дальгрена – 1 Прямий распатор Фарабефа –1 Шилоподібне долото –1 Жолобувате долото – 1 Пряме долото – 1 Молоток з накладкою – 1 Кісткова ложка Фолькмана – 1	Провести передстерилізаційну обробку та стерилізацію відібраного інструментарію.

3. Переломи кісток черепа. Розрізняють переломи склепіння та основи черепа.

Переломи склепіння черепа виникають унаслідок силь­них ударів, які супроводжуються стисненням і розривом кісток черепа.

Діагностика закритого перелому часто важка. Діагноз встано­влюють за наявності деформації черепа, втиснень чи виступів, рухливості і крепітації кісткових відламків.

При відкритому переломі діагноз уточнюють під час первин­ної хірургічної обробки рани (зондувати рану не можна). При закритих переломах хворого транспортують у травматологічне відділення, наклавши на місце перелому міхур з льодом та ви­конавши транспортну іммобілізацію. При відкритому переломі фельдшер повинен провести туалет рани, накласти асептичну по­в'язку і транспортувати хворого в травматологічний стаціонар. Якщо в рану випадає речовина мозку, потрібно накласти пов'яз­ку, змочену теплим розчином антисептика (фурациліну).

При переломі передньої мозкової ямки основи черепа виника­ють тріщини, які поширюються на орбіту і кістки носа. При пе­реломі середньої мозкової ямки ці тріщини поширюються на пі­раміду скроневої кістки і ділянку слухового ходу, а при перело­мі задньої мозкової ямки — на великий потиличний отвір. Такі переломи супроводжуються забоєм головного мозку, тому їх клі­ніка залежить від важкості черепно-мозкової травми. Характерні лікворея з носа і вуха, крововиливи в параорбітальну кліткови­ну (симптом окулярів) і кон'юнктиву очного яблука, екзофтальм. Унаслідок розриву і стиснення черепних нервів з'являються симп­томи, характерні для ушкодження лицевого, слухового та інших нервів.

Перша медична допомога полягає в туалеті рани, накладанні асептичної пов'язки, тампонаді зовнішнього слухового ходу і но­сового ходу стерильною турундою (не закапуючи при цьому роз­чини антисептиків). Після виконання транспортної іммобілізації хворого направляють в нейрохірургічне відділення.

У нейрохірургічному відділенні проводять первинну хірургіч­ну обробку рани, декомпресійну трепанацію черепа, дегідрата-ційну терапію, антибіотикотерапію. Хворі потребують зондового харчування. Потрібно слідкувати за функцією кишечнику і сечо­вого міхура.

При ушкодженні склепінная черепа (без ушкодження речови­ни головного мозку) призначають дегідратаційну терапію, вико­нують спинномозкову пункціко.

Черепно-мозкова травма може супроводжуватися гіпер- чи гі­потензивним лікворним синдромом.

Гіпертензивний лікворний синдром розвивається при підви­щенні лікворного тиску вище за 200 мм вод. ст. Характеризуєть­ся дифузним головним болем розпирального характеру, який по­силюється вранці, іррадіює в очні яблука і скроні.

Гіпотензивний лікворний синдром виникає при зниженні лік­ворного тиску до 100 мм вод. ст. і нижче. Характеризується по­силенням головного болю і погіршенням самопочуття під час змі­ни положення тіла хворого (з горизонтального на вертикальне). Головний біль зменшується, якщо голова опущена.

№ 27

Ви медична сестра приймального відділення. До Вас доставлений чоловік у стані алкогольного сп’яніння, який тривалий час пролежав на вулиці у снігу. Об’єктивно: шкіра стоп холодна на дотик, багряно-ціанотичного кольору, множинні пухирі, наповнені кров’янистим вмістом.

1. Проблеми пацієнта.

2. Накласти пов’язку на стопу «калоша».

3. Види холодової травми. Класифікація відморожень за ступенем ушкодження. Клінічна картина. Тактика медичної сестри в наданні першої медичної допомоги. Лікування та догляд за хворими з відмороженнями. Профілактика холодової травми.

Відповідь.

1. Проблеми пацієнта: шкіра стоп холодна на дотик, багряно-ціанотичного кольору, множинні пухирі, наповнені кров’янистим вмістом. У хворого відмороження ІІІ ступеня, площею біля 10%.

2. Накласти пов’язку на стопу «калоша».

Послідовність	Зміст
Місце виконання.	Перев’язувальна.
Підготувати необхідне.	бинт шириною 10-12см, ножиці.
Алгоритм виконання.	1. Роблять два циркулярні тури у нижній третині гомілки. 2. Бинт ведуть по бокових поверхнях стопи три чотири рази. 3. Перегинають бинт, притримуючи його з обох боків стопи переходять на кінчики пальців, обмотуючи їх та стопу спіральними турами в напрямі до гомілково-ступневого суглобу. 4. Закінчується пов’язка двома турами в нижній третині гомілки. 5. Фіксація. Ножицями відрізають надлишок бинта, кінець розрізають надвоє на відстань 8-10см. Утворені кінці обводять навколо гомілки з двох боків, зав'язують між собою, краї відрізають.

3. Відмороження (congelatio) – ураження тканин, спричинене дією низьких температур. Загальні прояви холодової травми називаються замерзанням або охолодженням. Прийнято розрізняти два періоди відморожень – дореактивний і реактивний, що наступає після припинення дії холодового чинника. За аналогією з опіками під глибиною відмороження розуміють глибину ураження морфологічних шарів шкіри і нижче розташованих тканин: І – гіперемія і набряк шкіри; ІІ – поверхневий некроз шкіри без ураження мальпігієвого шару, утворення піхурів; ІІІ – некроз усіх шарів шкіри і частково підшкірної клітковини; ІV – повний некроз шкіри і глибших тканин (фасціально-апоневротичних, м’язових, кісткових). Відмороження І-ІІ ступеню трактуються як поверхневі, можливе спонтанне загоєння, ІІІ-ІV ступеню – як глибокі, спонтанне загоєння неможливе, необхідне пластичне закриття ран. З метою виявлення характеру судинних змін у хворих з холодовою травмою застосовують капіляроскопію нігтевого ложа.

Ступінь патологічних змін, спричинених холодовою травмою, визначається температурою, специфічними погодними умовами, станом теплоізоляційного захисту тіла, загальними і місцевими порушеннями в організмі.

Перша допомога при відмороженнях полягає в припиненні дії холодового агента, серцево-легеневій реанімації, знятті одягу з уражених ділянок і їх зігріванні, накладанні термоізолюючої пов’язки, обкутуванні, гарячому питті, транспортуванні потерпілого в найближчий медичний заклад. Не можна розтирати уражену ділянку снігом, прикладати лід, пошкоджувати міхурі, проводити швидке зігрівання грілками чи гарячою водою. Обов’язковою є профілактика правця.

До потерпілих, що потребують стаціонарного лікування відносять осіб з загальним охолодженням, пацієнтів з різким набряком, похолоданням і гіпестезією кінцівок на фоні відморожень ІІІ-ІV ст., з гангреною кінцівок.

Лікування передбачає місцеве застосування антисептиків, підсікання піхурів, етапні некректомії та ампутації, пластичне закриття ран, системне поліпшення загального кровообігу, детоксикацію, антибіотикотерапію, десенсибілізацію, загальноукріплююче лікування.

За умови дії на тканини частих, повторних (хронічних) помірно низьких температур розвивається обмороженн, озноблення (pernio) – дистрофічні зміни у поверхневому шарі епідермісу і нервових закінченнях – біль, свербіння, ціаноз і набряк шкіри.

Загальне замерзання – патологічна гіпотермія організму (в тому числі смертельна) внаслідок тривалої дії низької температури і неможливості підвищити теплотворення в організмі.

№ 28

В приймальний покій звернувся хворий зі скаргами на болі в верхній половині живота, нудоту, блювоту, що появились після вживання жирної їжі. При об’єктивному обстеженні: шкіра жовтушного кольору, язик обкладений білим налетом. При пальпації в правому підребер’ї пальпується утвір розміром 6х8х8см, різко болючий. Симптоми Кера; Ортнера; Георгієвського-Мюссі позитивні.

1. Визначте проблеми пацієнта.

2. Підготувати до роботи стіл перев’язувальної сестри.

3. Гострий холецистит. Гострий панкреатит. Клініка, діагностика, особливості лікування. Тактика медичної сестри в разі гострого холециститу та панкреатиту.

Відповідь.

1. Проблеми пацієнта: болі в верхній половині живота, нудота, блювота, що появились після вживання жирної їжі, шкіра жовтушного кольору. У хворого гострий холецистит. Підготовка до операції: загальний аналіз крові, сечі, група, резус, біохімія, коагулограма, очисна клізма, назогастральний зонд, премедикація.