22. Відокремлені підрозділи страхової компанії

Відокремлений підрозділ - це розташований поза місцезнаходженням страховика відокремлений підрозділ, який не є юридичною особою та здійснює всі або частину функцій страховика щодо врегулювання претензій страхувальників за договорами з цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, інформація про який внесена до Державного реєстру фінансових установ.

Страховики мають право створювати на території України та за її межами, з правами відокремлених підрозділів страховиків, представництва, а також філії, що здійснюють свою діяльність тільки на території України відповідно до чинного законодавства України. Законодавчими актами визначено, що відкриття суб'єктом господарювання філій (відділень), представництв без створення юридичної особи не потребує їх державної реєстрації. При створенні відокремлених підрозділів страховики зобов'язані в десятиденний термін з дня прийняття рішення про створення філії (представництва) подати до уповноваженого органу відповідні відомості. Дані про відокремлені підрозділи суб'єктів господарювання додаються до її реєстраційної справи та включаються до Єдиного державного реєстру в порядку, визначеному законом.

Філія страховика (далі - філія) - це відокремлений підрозділ страховика, який не є юридичною особою, може мати власну назву, яка повинна використовуватися згідно з Положенням про філію, має відокремлений баланс та здійснює страхову діяльність за видами, на які страховик одержав ліцензії від уповноваженого органу і право на проведення яких було надане філії загальними зборами учасників страховика у повному обсязі або з обмеженнями.

Отже, філія страхової компанії має право укладати договори страхування з юридичними та фізичними особами, але тільки на підставі довіреності головного підприємства, де обов'язково зазначають види страхування, які може здійснювати філія, а також ліміт відповідальності (не може перевищувати ліміту відповідальності юридичної особи).

Зі світової практики відомі три системи організації роботи страхових компаній з філіями:

Централізована система. Вона передбачає прийняття всіх рішень, що стосуються андеррайтингу та відшкодування збитків, на рівні центрального офісу (головної контори). Тут підписуються поліси, здійснюються розрахунки. На філії покладаються видача бланків, отримання і перевірка анкет на страхування та покриття збитків. Ці документи пересилаються до центрального офісу для прийняття рішень. Переваги цієї системи полягають у тому, що вона вимагає менше висококваліфікованих фахівців, скорочуються витрати на ведення справи. До недоліків слід віднести те, що працівники філій мають малі перспективи для кар’єри, на прийняття рішень витрачається багато часу, причому рішення не завжди враховують місцеві умови.

Децентралізована система. За цієї системи більшість рішень, що стосуються укладення договорів і відшкодування збитків, приймаються у філії (рішення філії мають узгоджуватися з політикою, яку проводить компанія в цілому). Переваги: у філії працює більш кваліфікований персонал, ніж при централізованій системі, клієнти мають можливість оперативно отримати більше послуг. Недоліки: недостатній обсяг роботи для кваліфікованих працівників, ускладнення щодо перестрахування ризиків.

Регіональна система. За такої системи серед філій виокремлюються головні для даного регіону, де зосереджується група фахівців з андеррайтингу, оцінювання та відшкодування збитків. Вони обслуговують потреби кількох філій, що працюють у даному регіоні. Це компромісний варіант, де враховуються переваги і недоліки централізованої і децентралізованої систем.

Представництво страховика — це відокремлений підрозділ останнього, який не є юридичною особою, діє згідно з Положенням про представництво, не маючи права безпосередньо продавати страхові поліси, а також здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність. Представництво виконує функції і завдання, які сприяють організації та здійсненню статутної діяльності страховика, виступає від імені страховика і фінансується ним. Представництва можуть бути створені на території як України, так і іноземних держав. Вони мають такі завдання: збір інформації, реклама, пошук клієнтів страховика в даному регіоні або країні, виконання репрезентативної функції, надання консультацій.

У деяких країнах (наприклад, у Росії) існують також агентства страхових компаній, які надають представницькі послуги, виконуючи водночас деякі операції, пов’язані з підготовкою проектів страхових договорів, обстеженням наслідків страхових випадків.

23. Сутність планування в страхових орг-ях. Планування діяльності страховика полягає у складанні бізнес-плану. Бізнес-план розглядається як прогнозна комплексна програма перспективного розвитку страхової компанії. Він є вихідним документом, де узагальнюється вся інформація про ринок страхових послуг.

По суті, це технічно-економічие обґрунтування запланованої страхової діяльності. Його рекомендується складати на 3—5 років з помісячним розподілом для першого року, з поквартальним — для другого року і в річному розрізі для подальших років. Бізнес-план подається в органи нагляду та контролю за страховою діяльністю для отримання ліцензії на проведення страхування.

Структура бізнес-плану повинна включати такі частини (розділи):

1. Загальна характеристика страховика, де наводиться така інформація: повне та скорочене найменування, коли і де проведені реєстрація і перереєстрації, юридична адреса та фактичне місцезнаходження, інформація про забезпечення приміщеннями, оргтехнікою, зв'язком та персоналом, у тому числі кваліфікованим персоналом, напрями (форма, види, місце) його діяльності.

2. Огляд стану страхового ринку в регіонах і сфер діяльності страхової компанії, де узагальнюється така інформація: оцінка загальної кількості об'єктів страхування, конкурентність страхового середовища, сегментація страхового ринку, виділення сегментів, що планує охопити страхова компанія, та інші характеристики стану та перспектив розвитку страхового ринку, які зумовлюють вибір видів діяльності страховика.

3. Види діяльності страхової компанії, де наводяться основні особливі характеристики страхового продукту страхової компанії.

4. Стратегія маркетингу, яка охоплює визначення кількості об'єктів, що підлягає страхуванню у розрізі кварталів, потенційний склад клієнтів, заходи просування на ринок страхового продукту компанії та інші маркетингові інструменти.

5. Організаційна структура страховика та її розвиток. У цьому розділі наводиться юридичне та аудиторське забезпечення діяльності страхової компанії, що передбачає наявність відповідних структур у складі компанії, укладені відповідні угоди на юридичне та аудиторське обслуговування.

6. План функціонування страхової компанії, який включає прогноз розвитку страхових операцій на три або більше років, де визначені за видами страхування такі показники: середні страхові суми окремих об'єктів страхування, середній розмір тарифів, вираховувані середні страхові платежі й обчислена кількість зібраних страхових платежів, а також сума страхових виплат, максимальна відповідальність за окремим об'єктом страхування.

7. Оцінка платоспроможності та ризиків страхової компанії. У цьому розділі також визначаються підходи до перестрахування.

8. Стратегія фінансового планування (фінансовий план), яка розробляється не менше ніж на три роки, де поквартально на першій рік і далі на кожен рік зазначено:

— розмір власних грошових коштів;

— кількість договорів (з особистого страхування — кількість застрахованих);

— сума страхових внесків;

— сума страхових виплат;

— розмір створюваних технічних (математичних) резервів (технічні резерви приймають рівними обсягам незароблених страхових премій);

— витрати на проведення страхової діяльності, у тому числі комісій винагороду агентам (брокерам), і за перестрахування;

— розмір прибутку, що очікується, у тому числі:

— розмір вільних резервів;

— чистий прибуток.

Бізнес-план може складатися самостійно страховиком або за його дорученням експертами, консалтинговими або іншими спеціалізованими (консультаційними) фірмами. Форма, методи та структура побудови бізнес-планів визначені нормативними документами з ліцензування та залежать від особливостей діяльності страховика.