69. Заходи управління ризиками у діяльності страхової компанії

Управління ризиком (ризик-менеджмент) - процес прийняття і виконання управлінських рішень, які мінімізують несприятливий вплив на організацію або облік збитків, спричинених випадковими подіями.

Аналіз основних підходів до мінімізації несприятливого впливу випадкових подій та їх фінансових наслідків дає змогу відокремити низку загальних процедур управління ризиком. До можливих процедур можна віднести такі:

• ухилення від ризику - заходи, які дають можливість повністю уникнути несприятливих подій;

• скорочення ризику - набір дій, що сприяють зменшенню несприятливих наслідків певного органу державного управління, фірми або фізичної особи. Ця процедура припускає, що ризики залишаються на власній відповідальності носія. Тому її іноді називають взяттям ризиків на себе;

• передача ризику - сукупність заходів, які дають можливість перекласти відповідальність за зниження можливості виникнення несприятливих подій та за відшкодування пов'язаних із ними втрат на інший суб'єкт.

З позиції врахування співвідношення між моментом здійснення певних заходів та моментом виникнення несприятливої події методи управління ризиками поділяються на:

• методи управління ризиком до виникнення події, які плануються і здійснюються завчасно і спрямовані на зниження ймовірності настання збитку, зменшення розміру можливого збитку та модифікацію структурних характеристик ризику. До цієї групи методів управління ризиком належать методи трансформації ризиків. Вони пов'язані зі зміною самих ризиків, тобто передбачають вжиття заходів, які будуть протистояти реалізації відповідних ризиків. Тому стає зрозумілим, чому ці методи часто асоціюються з проведенням попереджувальних заходів;

• методи управління ризиком після події, які здійснюються після настання збитку та спрямовані на ліквідацію наслідків несприятливої події та відшкодування збитку. Головним для цієї групи методів є те, що вони спрямовані на фінансування ризику, тобто на формування фінансових джерел на покриття збитку. До цієї групи методів належать методи фінансування ризику.

Методи трансформації ризиків - група методів, яка передбачає вплив на умови виникнення несприятливих наслідків та можливий розмір збитку. Ці методи також називають технічними методами управління ризиком.

Методи фінансування ризику - група методів, націлених на покриття збитку, що вже відбувся. Ці методи передбачають створення спеціальних резервних фондів та забезпечення інших джерел фінансування збитків. Методи також називаються економічними або фінансовими методами управління ризиком.

Метод створення резервів передбачає, що поточні збитки покриваються за рахунок коштів внутрішніх резервних фондів, спеціально створених для таких цілей. Характеристика ризиків, для яких може бути застосовано цей метод, та думки, пов'язані з кількісною оцінкою ризику, дуже близькі до тих, що були описані для методу фінансування ризику з поточного доходу.

Основна відмінність методу фінансування ризику або покриття збитку з резервів від попереднього полягає в більшому розмірі збитків, що і потребує створення названих резервних фондів.

Метод кредитування використовується, коли фірма може розраховувати на отримання позики (кредиту) на покриття збитку. На відміну від попередніх методів фінансування джерело коштів для покриття збитків є не внутрішнім, а зовнішнім, хоч, як і раніше, відповідальність за покриття збитків цілком лежить на самій фірмі. Далеко не завжди фірма, що зазнала великих збитків, може розраховувати на отримання позики, а якщо і може, то в більшості випадків умови будуть достатньо жорсткими, оскільки відображатимуть оцінку кредитором неповернення позики.

Суть інших методів самострахування полягає у створенні необхідних резервних фондів за допомогою певних юридичних та економічних схем. Частіше за все, це створення власних страхових фондів, призначених для покриття збитків, як це роблять страхові та перестрахові компанії.