3.1 Психолого-педагогічна корекція дитячо-батьківських стосунків

Найважливішим фактором, що впливає на формування особистості дитини, є гармонійні сімейні відносини батьків та дітей, прийняття батьків дітей, зацікавленість батьків у планах дитини, її майбутнє, виховання незалежності, самостійності дитини, віра в успішність дитини.

Для досягнення виховних цілей в родині батьки звертаються до різноманітних засобів впливу: заохочують і карають дитини, прагнуть стати для нього взірцем. У результаті розумного застосування заохочень розвиток дітей як особистості можна прискорити, зробити більш успішним, ніж при використанні заборон і покарань. Якщо все ж таки виникає потреба в покараннях, то для посилення виховного ефекту покарання по можливості має йти безпосередньо за заслуговує їх провиною. Покарання має бути справедливим, але не жорстоким. Дуже суворе покарання може викликати у дитини страх або озлобленість. Покарання більш ефективно в тому випадку, якщо провина, за який він покараний, розумно йому пояснений. Будь-яка фізична вплив формує у дитини переконання, що він теж зможе діяти силою, коли його щось не влаштує. За Е. Арутюнянц, така сім'я є демократичною. Мета в цій родині - взаємодовіра, прийняття, автономність членів. Виховний вплив - "горизонтальне", діалог рівних: батьків і дитини. У сімейному житті завжди враховуються взаємні інтереси, причому, чим старша дитина, тим більше його інтереси враховуються. Підсумком такого виховання є засвоєння дитиною демократичних цінностей, гармонізація його уявлень про права та обов'язки, свободи і відповідальності, розвиток активності, самостійності, доброзичливості, адаптивності, впевненості в собі та емоційної стійкості. Разом з тим у цих дітей може бути відсутнім навик підпорядкування соціальним вимогам. Вони погано адаптуються в середовищі, побудованої за "вертикальному" принципом (тобто практично до всіх соціальних інститутів) ".

Батькам потрібно прагнути розвивати в своїх дітях наступні особистісні якості: впевненість, що базується на свідомості самоцінності, розуміння переваг і недоліків у собі і оточуючих, повагу до доброти, чесності, дружелюбності, співпереживання, терпіння та мужності, вміння знаходити спільну мову і радість у спілкуванні з людьми різних статей, вікових груп та інтересів. У процесі роботи з батьками необхідно формувати у них адекватні уявлення про особистість і психофізичних можливостях дитини. Правильно організована система психокорекційних впливів (групова дискусія, індивідуальна бесіда, аналіз конфліктних ситуацій та інше) сприяє позитивній перебудові відносин батьків до дитини, гармонізує сімейні відносини в цілому, допомагає редукції їх негативних переживань. Необхідна також психотерапевтична робота з батьками.

Основний метод групової корекції батьківських відносин - когнітивно-поведінковий тренінг, здійснюваний за допомогою рольових ігор та програми відеотренінгу.

Обгрунтування методу: сім'я - цілісна система. Саме тому проблеми діади "батько - дитина" не можуть бути вирішені тільки завдяки психокорекції дитини або батька. Паралельна робота дозволяє збільшити ефективність занять батьківської групи. Специфічними ефектами роботи з батьками є підвищення їх сенситивності до дитини, вироблення більш адекватного уявлення про дитячі можливості і потреби, ліквідація психолого-педагогічної неграмотності, продуктивна реорганізація арсеналу засобів спілкування з дитиною.

Висновки:

1. Отже дисгармонія родини – це негативний характер подружніх відносин, що виражається в конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій родині має тенденцію до наростання, яке приводить до невротичних реакцій її членів, виникненню почуття постійного занепокоєння, тривожності в дітей.

2. Теоретичний аналіз наукової літератури показує, що дослідження сімейних конфліктів проводиться за такими напрямками: вивчення сучасної сім’ї в цілому; аналіз частоти сімейних конфліктів; конфліктність як чинник сімейного конфлікту; вплив сімейної взаємодії на виникнення конфлікту; типологія сімейних конфліктів. Але в них недостатнім виявляється визначення впливу сімейних конфліктів на розвиток особистості дитини, на що, зокрема спрямоване наше дослідження, на психотравмуючі наслідки сімейних конфліктів, на роль і місце психопрофілактики при розв’язанні сімейних конфліктів.

3. Аналіз та узагальнення теоретичних джерел показали, що тривалі сімейні конфлікти ведуть до сильної психічної травматизації особистості дитини та є сприятливим джерелом для формування в неї таких особистісних рис, як тривожність, емоційна нестабільність, невпевненість у собі, низька самооцінка, байдужість до оточення, замкнутість, неспроможність до самопізнання, злість, агресивність. Також як показують дослідження, сімейні конфлікти негативно впливають на спортивні результати та здатності протистояти стресовим ситуаціям.

4. Аналіз психологічної літератури свідчать про те, що дисгармонійний розвиток особистості, її емоційне вигорання - це відбиток пережитого нею стану фізичного, емоційного та психологічного виснаження, зумовленого тривалою включеністю в сімейні конфлікти. У дітей з конфліктних сімей відбуваються зміни у поведінці, зміни у мисленні, зміни у почутях, зміни у здоров’ї.

5. Стосунки між людьми, особливо в родині – це компонент, найсуттєвіший для забезпечення так званої якості життя. Кожна людина прагне уникнути страждань, відчувати себе щасливою, ефективно, без психічних травм вирішувати проблеми, що виникають, відчувати повноту життя, реалізувати свої здібності, використавши свій життєвий шанс. А це неможливо без психологізації всіх людських контактів. Терпіння, любов, турбота, увага – найважливіші умови сімейного життя.

Література

1. Антология мудрости / Сост. В.Ю.Шойхер. – М., 2007.

2. Головнева И.В. Изменение традиционных внутрисемейных ролей: новые модели поведение и конфликты // Практична психологія та соціальна робота. – 2006. - №4. – С.12-16.

3. Дмитренко А.К., Мармазинська П.Є., Тарновська О.С. Психологія сімейного виховання. – Чернівці: Прут, 2001.

4. Довженко О. Щоденник. – К., 1995.

5. Дуткевич Т.В. Конфліктологія з основами психології управління: Навч. посіб. для студ. Вищ. Нав. Закладів. – Кам’янець-Подільський держ. ун-т. Ін-т соц. реалібітації та розвитку дитини. – К.: Центр навч. літ., 2005. – 455 с.

6. Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. Семейная психотерапия. Л., 1990.

7. Этика и психология семейной жизни. Под ред. проф. Н. П. Юркевича. Минск "Народная асвета", 1989.

8. Кишко М.В. Смыслогенез межличностных конфликтов // Вестник Московского ун-та. Серия14. Психология. – 2004. - №2. – С.37-49.

30