- Право на складання заповіту;

У статті 1233 ЦК розкривається поняття "заповіт" як особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті. Заповіт - це односторонній правочин, оскільки у ньому, за загальним правилом, реалізується воля однієї особи - заповідача. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ст. 1234 ЦК), яка вправі на випадок своєї смерті розпорядитися всім належним їй майном або його частиною на свій розсуд, шляхом посвідчення заповіту на ім'я однієї або кількох осіб, як тих, що входять, так і тих, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також на ім'я держави або юридичної особи.

Статтею 1235 ЦК передбачається право заповідача при посвідченні заповіту на призначення спадкоємцями конкретних осіб. Так, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних стосунків, а також інших учасників цивільних відносин.

Складаючи заповіт, заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Він має право скласти заповіт щодо всієї спадщини або її частини. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов'язків, що є пропорційною до одержаних ними прав, і це положення немає необхідності відображати в заповіті, оскільки воно діятиме згідно із законом.

- порядок підписання та посвідчення заповіту; особливості посвідчення секретного заповіту;

Нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

2. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

Статтею 1251 ЦК передбачено, що заповіт може посвідчуватися, крім нотаріуса, посадовою, службовою особою органу місцевого самоврядування, але таке посвідчення може мати місце за умови, що у населеному пункті немає нотаріуса.

у Законі "Про нотаріат" дається перелік посадових, службових осіб, на яких законодавством також покладено посвідчення заповіту та до яких віднесено:

1. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров'я, а також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого віку та інвалідів.

2. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

3. Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

Відповідно до чинного законодавства секретним є заповіт, складений самостійно у довільній формі громадянином (заповідачем) і переданий нотаріусу у запечатаному конверті. На запечатаному конверті із секретним заповітом заповідач ставить свій підпис, справжність якого засвідчує нотаріус при передачі конверта. Якщо підпис на конверті поставлено заповідачем не у присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити (наприклад, шляхом проставляння ще одного підпису на конверті), що перший підпис на конверті належить йому. Далі відповідно до процедури нотаріус повинен зробити посвідчу вальний напис про посвідчення й прийняття заповіту на зберігання, у присутності заповідача вкласти конверт із секретним заповітом в інший конверт і опечатати його. На конверті вказуються: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження заповідача, а також дата прийняття на зберігання секретного заповіту. За бажанням заповідача нотаріус видає про це свідоцтво.

У певний день, у зв'язку з відкриттям спадщини, в присутності зацікавлених осіб (як правило, потенційних спадкоємців, свідків) нотаріус оголошує текст секретного заповіту. Про день і час оголошення секретного заповіту нотаріус повідомляє членів сім'ї та родичів спадкодавця, а у випадку, коли їх місце проживання невідоме, - розмішує інформацію у засобах масової інформації. Якщо зацікавлена особа, поінформована належним чином про місце і дату оголошення секретного заповіту, не з'явилася, нотаріус вправі оголосити заповіт тим особам, які зібралися на оголошення заповіту.

Після посвідчення заповіту нотаріусом відомості про нього вносяться до Спадкового реєстру.