2.3. Реагування людей на емоцію страху

Як уже було зазначено вище, існує два способи вираження емоцій: вербальний (за допомогою мовних засобів) і невербальний (міміка, жести, пантоміміка тощо). Треба визнати, що другий спосіб переважає над першим, оскільки емоція – короткотривале почуття і ми нерідко відчуваємо труднощі, намагаючись підібрати найбільш влучні мовні засоби її вираження [стаття І.І. Мац]. Це стосується певною мірою і емоції страху, вираження якої дуже часто супроводжується невербальними засобами.

Проте, слід погодитися з зауваженням Ж. Вандриеса про те, що для лінгвіста почуття набувають значення тільки тоді, коли вони виражені мовними засобами [див. Шаховський, с. 133].

Проаналізувавши мовний матеріал даного дослідження, виявляємо, що вербалізація емоції страху в художньому тексті найчастіше проявляється на лексичному та синтаксичному рівні.

На лексичному рівні типовою частиною мови, яка виражає емоцію страху в людини на певний об’єкт, є дієслово (в різних формах):

• кричати (to shout), пронизливо кричати (to shriek), вити (to howl), верещати (to scream), викрикувати (to cry out), плакати (to weep), стогнати (to moan, to groan), ридати (to sob), почуватися наляканим (to felt scared, terrified);

17. Carrie looked down at herself.

She shrieked.

The sound was very loud in the humid locker room (1, p. 2).

Ще однією частиною мови, яка виражає емоцію страху є іменник (іменникові фрази):

• вереск (a shriek), протяжний, безпорадний стогін (a slow, helpless groan), постійне монотонне ридання (a steady, monotonous weeping), нервовий сміх (a nervous little laugh);

18. She backed away, howling in the new silence, fat forearms crossing her face, a tampon stuck in the middle of her pubic hair.

The girls watched her, their eyes shining solemnly.

Carrie backed into the side of one of the four large shower compartments and slowly collapsed into a sitting position. Slow, helpless groans jerked out of her. Her eyes rolled with wet whiteness, like the eyes of a hog in the slaughtering pen (1, p. 2-3).

Емоція страху більш яскраво виражається на синтаксичному рівні. Тут типовими засобами вираження страху в художньому тексті є окличні (спонукально-окличні) речення та питальні речення (звичайні та риторичні). Наприклад:

19. “I don’t want Church to be like all those dead pets!” she burst out, suddenly tearful and furious. “I don’t want Church to ever be dead! He’s my cat! He’s not God’s cat! Let God have His own cat! Let God have all the damn old cats He wants, and kill them all! Church is mine!” (2, p. 33).

Це приклад вираження страху дівчинки втратити свого улюбленого кота у формі окличних речень.

Дуже часто емоційне мовлення персонажів, яке виражає страх, супроводжується вигуками (первинні, вторинні), зокрема:

20. “Bee! Bee! BEEEEEE!” She jumped back, tripped over the same protruding rock on which she had already come a cropper, sat down hard, and began to cry again in mingled pain, surprise, and fear (2, p. 7).

Мовлення персонажів часто переповнене повторами, тим самим виражаючи тривогу та страх людини щодо певної події, предмету, людини тощо. Наприклад:

21. “Ellie,” he said, rocking her, “Ellie, Ellie, Church isn’t dead; he’s right over there, sleeping.”

“But he could be,” she wept. “He could be, any time.” He held her and rocked her, believing, rightly or wrongly, that Ellie wept for the very intractability of death, its imperviousness to argument or to a little girl’s tears (2, p. 33).

Еллі, боялась, що її домашній улюбленець помре. Вцьому уривку її репліки повторюються.

Яскравим засобом вираження емоції страху в репліках персонажів є еліптичні речення та їх різновид апосіопезис – стилістична фігура, що утворюється несподіваною паузою, яка розриває конструкцію. Наприклад:

22. “Paxcow?” A bolt of terror both sharp and yet undefined struck her. What was that name, and why did it seem familiar? It seemed that she had heard that name—or one like it—but she could not for the life of her remember where.

“You dreamed someone named Paxcow took you to the Pet Sematary?”

“Yes, that’s what he said his name was. And… —” Her eyes suddenly widened.

“Do you remember something else?”

“He said that he was sent to warn but that he couldn’t interfere. He said that he was. . . I don’t know... that he was near Daddy because they were together when his soul was dis—dis--I can’t remember!” she wailed (2, p. 253).

Емоція страху у художньому тексті також виражається неекстеріорально – через її роздуми. Наприклад:

23. Carrie tried to swallow an obstruction and only

(i am not afraid o yes i am)

got rid of part of it (1, p. 28).

Отже, проаналізувавши уривки двох романів С. Кінга, робимо висновок, що вербальне вираження емоції страху у художньому тексті найчастіше властиве таким мовним рівням як лексичний та синтаксичний. Репліки персонажів, огорнутих страхом, супроводжуються вигуками, окличними та питальними реченнями, повторами та ін.

На завершення зазначимо, що ця дипломна робота виконана з урахуванням усіх вимог наказу МОН і МНС України «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» №969/922/216 від 21 жовтня 2010 року, спрямованого на виконання статті 18 Закону України «Про охорону праці» (див. Додаток А).

Висновки до розділу ІІ

1. У другому розділі цієї роботи було проаналізовано об’єкти, які можуть викликати у людини страх та визначено засоби вербалізації емоції страху у мові персонажів художнього тексту.

2. За основу проведеного дослідження було взято два романи відомого американського письменника Стівена Кінга – «Керрі» та «Цвинтар домашніх улюбленців», в яких яскраво описана досліджувана емоція страху.

3. Стан страху є типовим для будь-якої людини. Він може бути викликаним об’єктами різного характеру та природи. Так вони можуть бути реальними або ж нереальними, живими чи неживими, уявними чи надуманими. Проаналізувавши тексти обох творів можемо зробити висновок, що до об’єктів, які викликають у людини страх відносимо: предмети, люди та чистини їхнього тіла, тварини (істоти), різноманітні події, місця, звуки, емоційні стани людини та фобії.

4. З проаналізованих матеріалів з’ясовуємо, що основним вираженням емоції страху людини на об’єкт, зазвичай є невербальне – жести, міміка, проксеміка.

5. Поряд із невербальним вираженням персонажами романів емоції страху присутнє також і вербальне – вираження різноманітними мовними засобами.

6. В цій роботі виявлено, що для вираження емоції страху найчастіше вживаються моні засоби лексичного та синтаксичного рівня. До засобів лексичного рівня відносимо дієслова та іменники (іменникові фрази), тоді як до синтаксичного – окличні та питальні речення, вигуки (первинні та вторинні), еліптичні речення на апосіопези, повтори та непоширені речення.

У кінці останнього розділу (перед висновками до цього розділу) пишемо:

На завершення зазначимо, що ця дипломна робота виконана з урахуванням усіх вимог наказу МОН і МНС України «Про організацію та вдосконалення навчання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності та цивільного захисту у вищих навчальних закладах України» №969/922/216 від 21 жовтня 2010 року, спрямованого на виконання статті 18 Закону України «Про охорону праці» (див. Додаток Ж).