Розділ іі вербалізація страху в сучасній англійській мові

У цьому розділі викладено аналіз основних особливостей вираження емоції страху в художньому тексті. Зокрема, визначаються та класифікуються об’єкти, які викликають страх, та описуються мовні засоби, використовувані для вираження цієї емоції.

2.1. Мовний матеріал дослідження

Матеріалом нашого дослідження слугують твори Стівена Кінга, американського письменника, автора більш, ніж 200 романів, серед яких понад 40 бестселерів у стилі жаху, фентезі, трилеру та містики. Для з’ясування способів вербалізації страху в сучасній англійській мові нами були обрані два романи: «Керрі» (англ. Carrie) і «Цвинтар домашніх улюбленців» (англ. Pet Sematary). Коротко окреслимо сюжети цих романів, що полегшить розуміння вербальних засобів вираження емоції страху, застосованих в тексті.

«Керрі» – парапсихологічний роман, написаний Стівеном Кінгом у 1974. Це перший опублікований роман автора, з якого почався успіх Стівена Кінга як письменника. Дія відбувається у місті Чемберлен, штат Мен (США). Героїня Карієтта (Керрі) Вайт – дівчина-підліток шістнадцяти років, стримана, сором’язлива та нерішуча, із самого дитинства зазнає переслідувань і нещадних насміхань своїх однокласників. Приниження, які змушують її страждати кожну мить, схожі на реальні психічні тортури, які вона не може уникнути. До того ж, Керрі є жертвою поганого поводження власної матері – Маргарет Вайт – прибічниці фанатичного релігійного культу фундаменталізму. Не досить гарна, трохи незграбна та жахливо самотня, Керрі не має жодного друга, постійно живе у справжньому кошмарі, який стає гіршим і гіршим день у день. Але одного дня Керрі відчула, що її колишня сила, якою вона володіла в дитинстві, повернулась. Це дар телекінезу, який дозволяв їй за власним бажанням переміщати або змінювати предмети та об’єкти на відстані лише силою свого розуму. Неймовірно потужна жахаюча сила, яку Керрі поступово почала освоювати, використовувалась нею проти всіх, хто намагався зробити їй боляче.

«Цвинтар домашніх улюбленців» – це ще один роман Стівена Кінга, написаний у 1983 році. Головний герой роману – Луіс Крід навіть не уявляв собі, чим обернеться йому та його сім’ї їхній переїзд до нового будинку. До того часу він навіть уявлення не мав, хто такий Вендіго – страшний дух індіанських легенд. І тим паче не здогадувався, що поряд із його новим будинком знаходиться цвинтар домашніх улюбленців. Діти з усього округу приносили туди померлих тварин: собак, кішок, канарейок, щурів. Вони хоронили їх на давній індіанській землі, яка була твердішою, ніж людське серце.

На цвинтарі не можна було хоронити людей. Але одного разу Луіс був змушений це зробити – у глибокому горі та в пориві відчаю він захоронив там свого дворічного сина.

Як перший, так і другий роман С. Кінга переповнені виром надзвичайних і неймовірних подій, які занурюють головних героїв у стани переживання, відчаю, горя та страху. Вербалізація емоції страху здійснюється як шляхом опису об’єктів, які викликають страх, так і описом реакцій людини на саму емоцію страху.