4. Характеристика рослин класу хвойні.

КЛАС ХВОЙНІ АБО ШИШКОНОСНІ (Pinopsida). Це центральний і найчисленніший клас серед сучасних голонасінних. У викопному стані хвойні відомі з верхнього карбону, але розквіт їх припадає на мезозойську еру. Хвойні (шишконосні) складають найбільший та найважливіший клас голонасінних рослин. Більшість хвойних зростає в північному помірному поясі, в лісовій зоні або в горах.

Хвойні – великі дерева, рідше кущі, з характерним моноподіальним галуженням. Деревина без судин, складається переважно з трахеїд. В деревині, корі та листках у більшості є смоляні ходи. Листки зелені, шиловидні, голчасті або лускоподібні, носять назву хвої. Одно- і дводомні, запилюються вітром. Насіння утворюється в шишках або шишкоягодах.

Підклас кордаїтиди (Cordaitidae). Це викопні форми, які існували від карбону до кінця пермського періоду. Вони були представлені стрункими деревами з моноподіальним галуженням стебла і високо піднесеною кроною. Листки їх мали різний розмір від кількох сантиметрів до 1 метра, за формою еліптичні, ланцетні, лінійні, яйцеподібні. Стробіли сережкоподібні до 30 см завдовжки. Залишки кордаїтових утворили поклади кам'яного вугілля.

Підклас Хвойні (Pinidae)

Сучасні форми, що налічують біля 600 видів, які належать до 7 порядків, 55 родів. Поширені в північних районах Євразії.Північній Америці, у південній півкулі зростають в помірних областях Нової Зеландії, Австралії і в Південній Америці. Переважна більшість хвойних — це стрункі дерева або кущі з моноподіальним галуженням і вічнозеленими, рідше опадними листками. Рослини різноспорові, одно-або дводомні.

До підкласу хвойних належать кілька порядків: вольцієві (вимерли), подозамітові (вимерли), араукарієві, подокарпові, соснові, кипарисові, тисові.

Порядок Араукарієві (Araucareales). Включає 2 роди і 40 видів, поширених у Південній півкулі. Це одно-або дводомні деревні рослини з високим стовбуром. Листки широкі, рідше дрібні голчасті. Мікро- i мегастробіли великі від 4 до 30 см завдовжки. Рослини з цього порядку часто утворюють ліси в Південній Америці та Австралії. В наших кліматичних умовах деякі види розводять як оранжерейні рослини.

Порядок Подокарпові (Podocarpales). Об'єднує близько 250 видів, поширених переважно у позатропічних областях Південної півкулі, де представники порядку є основний лісоутворюючими породами. В межах ареалу культивують як деревні рослини, окремі представники вирощують в Гірському Криму як декоративні.

5. Характеристика рослин порядку сосни. Родина соснові.

Родина Соснові – Pinaceae Link.

Рід Ялиця – Abies Mill.

Вічнозелені дерева з густою конусоподібною кроною, найчастіше, низькоопущеною. Гілкування мутовчасте. Хвоя плоска, лінійна, на вершині тупа, загострена, у багатьох видів роздвоєна, зверху темно-зелена, знизу з двома сизими смужками, розташовується спірально, у деяких видів дворядно. До стебла прикріплюється без листових подушечок на корі. Шишки при достиганні розсипаються. Насіння з великим крилом. Розмножують насінням, щепленням.

Усі ялиці дуже тіневитривалі, мезофіти. Мають легку деревину, яка використовується в целюлозно-паперовій промисловості, будівництві, виробництві тари та ін. В корі в особливих місткостях міститься ароматна живиця, багата на скипидар. Із живиці ялиці бальзамічної та я. сибірської добувають ялицевий бальзам, який застосовується в оптичній промисловості (не заломлює світло), в медицині, косметиці та ін. В роду біля 40 видів, поширених у помірно-теплому і холодному кліматі Північної півкулі. В Україні дико росте один вид.

Ялиця біла, гребінчаста, європейська – Abies alba Mill.

Дерево висотою до 60 м, діаметром до 1,5 м. Стовбур стрункий, кора гладка, світло-сіра. Крона у молодих рослин конічна, у дорослих – від пірамідальної до циліндричної. Бокові гілки майже перпендикулярні до стовбура, з припіднятими вершинами. Хвоя розміщується гребінчасто, на вершині тупа, розсічена, зверху темно-зелена, знизу зі смужками продихів. Молоді шишки зелені, зрілі – коричневі, довжиною 10 - 15 см, покривні лусочки відігнуті. Насіння достигає у серпні-вересні.

Природно поширена в горах Середньої Європи. В Україні дико росте на Карпатах та широко культивується в західних районах. Краще розвивається на багатих, добре зволожених, але не заболочених ґрунтах. Відносно теплолюбна, тіневитривала. Не витримує сухості повітря і ґрунту. Чутлива до засмічення повітря димом і газами. Часто пошкоджується гнилями.

Ялиця одноколірна – Abies concolor Lindl.

Дерево висотою до 60 м і діаметром до 1,8 м, з ширококонусоподібною, густою кроною у молодих і рідкою, притупленою – у старих дерев. Кора стовбура світло–сіра, потім з глибокими тріщинами, пластинчаста. Хвоя одноколірна, матова або синьо-попелясто-зелена, серпоподібно зігнута, довжиною до 8 см, розташовується на пагонах неправильно гребінчастo. Молоді шишки оливково-зелені, пурпурові, зрілі – світло-коричневі, довжиною до 12 см і в діаметрі до 4 см.

Природно росте на гірських схилах Північної Америки. Морозостійка, тіневитривала, вітростійка, не вибаглива до ґрунту, росте швидко. Витримує деяке забруднення повітря пилом і газами, відносно посухостійка. Краще інших ялиць переносить пересадку.

Має декоративні форми: за будовою крони – колоноподібну, повислу, кулясту; за забарвленням хвої – голубу, сріблясту, золотисту, з блідо-жовтою, а пізніше сріблясто-білою хвоєю.

Ялиця сибірська – Abies sibirica Ldb.

Дерево висотою до 30 м і діаметром 50 - 60 см. Стовбур стрункий, покритий гладкою, коричнувато-сірою корою. Крона вузькопірамідальна або вузькоконусоподібна, низько опущена. Хвоя м’яка, зверху - темно-зелена, блискуча, знизу – світліша з двома смужками, довжиною до 4 см, розташована настильно, доживає до 11 років. Шишки овально-циліндричні, довжиною 9 см, діаметром – 4 см, молоді – від світло-коричневих до темно-пурпурових, зрілі – світло-бурі.

Природно поширена в Західному і Східному Сибіру, культивується в Україні. Краще росте на добре дренованих багатих дерново-підзолистих ґрунтах. Не витримує надмірного зволоження, морозостійка, але терпить від пізніх весняних заморозків, тіневитривала, але добре росте й на освітлених місцях, не витримує задимлення і загазованості повітря.

Рід Псевдотсуга – Pseudotsuqa Carr.

Псевдотсуга Мензиса, тисолиста – Pseudotsuqa menziesii (Mirb.)

Дерево висотою до 100 м і діаметром до 4 м. Стовбур циліндричний, вкритий гладкою корою у молодих рослин і товстою, тріщинуватою, бурого кольору – у старих рослин. Крона струнка, ширококонусоподібна, складається з відносно тонких гілок. Хвоя довжиною до 3,5 см, плоска, на кінцях притуплена, зверху -зелена, блискуча, знизу - світліша з двома синювато-білими смужками. Шишки продовгувато-яйцеподібні, до 10 см довжиною, звисаючі, криючі лусочки трилопатеві, з довшою середньою лопаттю, набагато виступають за криючі лусочки, молоді шишки – зелені, пурпурні, зрілі – світло-коричневі. Бруньки довгі та гострі, не засмолені.

Природно поширена на тихоокеанському побережжі Північної Америки, де піднімається в гори до 1800 - 2600 м над рівнем моря. Культивується в Україні. Швидкоросла, довговічна, відносно світлолюбна, не витримує бокового затінення, великих морозів, пізніх весняних і ранніх осінніх заморозків. Існують високогірні зимостійкі форми. Краще росте на глибоких, легких суглинках і супіщаних ґрунтах, гірше – на кам’янистих і мокрих ґрунтах. На мілких ґрунтах має поверхневу кореневу систему і потерпає від вітровалу та сніговалу.

Рід Тсуга – Tsuqa Carr

Тсуга канадська – Tsuqa canadensis (L.) Carr.

Дерево висотою до 30 м із струнким, збіжистим стовбуром, вкритим бурою корою. Крона ширококонусоподібна, основні гілки розташовані горизонтально. Їх кінці та тонкі бокові пагони звисають. Хвоя темно-зелена, довжиною до 1,5 см, на вершині притуплена, знизу має білуваті смужки. Шишки дрібні, овальні, до 2,5 см довжиною і 1 см у діаметрі, сірувато-бурі.

Природно росте в Північній Америці. Зустрічається в парках України. Відосно морозостійка, витримує морози до -30^оС, краще росте на досить родючих, глибоких, свіжих і навіть вологих, але не заболочених ґрунтах. На сухих засолених, вапнякових ґрунтах росте погано.

Рід Ялина – Picea Dietr.

Вічнозелені дерева з прямим стовбуром, конусоподібною, густою кроною. Хвоя чотиригранна або плоска з рядами продихів, до пагона кріпиться подушечкою. Шишки продовгувато-циліндричні, яйцеподібні, звисаючі, достигають у перший рік, не розсипаються. Розмножуються насінням, іноді живцями, прищепленням. Поширені в холодних і помірно-теплих областях Північної півкулі. В роду до 45 видів, в Україні дико росте один вид.

Ялина звичайна, європейська – Picea abies (L.) Каrst. (Смерека)

Дерево висотою до 50 м і діаметром до 1 м. Стовбур червоно-бурий або сірий. Крона конусоподібна, гостропірамідальна, гілки в мутовках із припіднятими кінцями, є міжмутовчасті гілки. На свободі крона опускається до ґрунту. Хвоя чотиригранна, гостра, темно-зелена, блискуча, довжиною до 2,5 см, живе 3 - 5 років. Шишки видовжено-циліндричні, до 15 см у довжину і до 4 см у діаметрі, добре виділяються на фоні крони. Незрілі шишки - світло-зелені, темно-фіолетові, зрілі – світло-бурі, червонувато-бурі.

Широко розповсюджена в Європі, доживає до 300 - 500 років. Морозостійка, відносно теплолюбна, вибаглива до родючості ґрунту, поселяється переважно на свіжих, глибоких супіщаних і суглинистих ґрунтах, вимоглива до вологи ґрунту і повітря, але не виносить перезволожених ґрунтів, тіневитривала, пошкоджується кіптявою, газами, Не витримує забруднення повітря пилом.

Ялина колюча – Picea pungens Engelm.

Дерево висотою до 30 м і діаметром до 1,2 м. Кора стовбура сірувата. Крона конусоподібна з правильним ярусно-мутовчастим гілкуванням. Гілки розташовуються горизонтально. Хвоя жорстка, гостровершинна з сивуватим нальотом, довжиною 2 - 3 см. Насінні лусочки тонкі, м’які, продовгувато-ромбічні, на вершині зубчасті.

Природно росте в лісовій зоні Скелястих гір у Північній Америці. Доживає до 400 - 600 років. Не вибаглива до клімату та ґрунтових умов, морозостійка, мириться з сухістю повітря та дією високих температур, вітростійка, не сніговальна, стійка до диму і газу, стійка в міських умовах, добре переносить пересадку, обрізку. Одна з найдекоративніших ялин.

Рід Модрина – Larix Mill.

Дерева з неправильно-мутовчастим гілкуванням, конусоподібною кроною, м’якою, опадаючою на зиму хвоєю. Хвоя вузьколінійна, одинична на подовжених і в пучках по 20 - 60 штук на укорочених пагонах. Шишки яйцеподібні або майже циліндричні, довжиною від 1 до 10 см, дозрівають в перший рік. Розмножуються насінням, щепленням, іноді живцями. Поширені в помірному поясі Північної півкулі. В роду до 25 видів, в Україні дико росте 2 види.

Модрина опадаюча, європейська – Larix decidua Mill.

Дерево висотою до 40 м і діаметром до 1 м з широкопірамідальною кроною, повислими і на кінцях припіднятими гілками. Стовбур бурий, кора у молодих дерев лускувата, у старих – з глибокими тріщинами. Хвоя світло-зелена, з сизуватим нальотом, м’яка, довжиною до 3 см, перед опаданням жовтіє. Чоловічі колоски округло-циліндричні, жовті. Жіночі шишки продовгувато-яйцеподібні спочатку темно-червоні, потім світло-коричневі. Дуже швидкоросла (в молодому віці може давати приріст до 1,5 м за рік)

Природно поширена в Альпах, Карпатах переважно на відкритих сонячних місцях. Росте швидко, мириться із всякими ґрунтами, але не поселяється на сухих, піщаних, заболочених із застійною водою ґрунтах, Морозостійка, особливо сибірська, (витримує морози до –70), проте чутлива до пізніх весняних заморозків. Добре переносить забруднення повітря димом і газами. Живе 500 і більше років. Деревина міцна і щільна – тоне у воді. Не гниє, за що ціниться корабелами і будівельниками.

В межах ареалу виділені екотипи модрини опадаючої – модрина альпійська, карпатська, богемська. Дехто вважає екотипом цього виду і модрину польську.

Рід Кедр – Cedrus Mill.

Крупні вічнозелені дерева висотою до 50 м. Ростуть швидко. Хвоя голкоподібна , колюча, три- або чотиригранна, на укорочених пагонах у пучках, на подовжених – поодинока. Шишки крупні, поодинокі, прямостоячі, яйцеподібно -видовжені або бочкоподібні, достигають через 2 - 3 роки і розсипаються. Розмножуються насінням. В роду 4 види, з яких один походить із західних Гімалаїв, три – з Середземномор’я.

Фінікійці рубали кедри на кораблі, єгиптяни робили з них саркофаги, греки і римляни – використовували для будівництва храмів і виробництва меблів.

Кедр атласький – Cedrus atlantica Manetti.

Дерево до 40 м у висоту з широкопірамідальною рідкою кроною, утвореною гілками, які відходять від стовбура під гострим кутом. Хвоя до 2,5 см довжиною, сріблясто-сіра, голубувато-зелена, рідше зелена. Шишки яйцеподібно -циліндричні, довжиною 5 - 7 см і діаметром до 4 см, блискучі, світло-коричневі.

Природно росте в горах Алжиру і Марокко. Культивується в Криму. Росте на ґрунтах з середнім зволоженням, надмірного зволоження не витримує, на вапнякових ґрунтах терпить від засухи, витримує короткотермінове пониження температури до –20^оС, відносно посухостійкий, стійкий до диму і газів.

Кедр ліванський – Cedrus libani Loud.

Дерево висотою до 40 м з конусоподібною в молодих і розкидистою, плоскою, ярусною у старих дерев. Хвоя темно-зелена, довжиною до 3,5 см, жорстка, чотиригранна, зібрана в пучки по 30 - 40 шт. Шишки довжиною 8 - 10 см і діаметром 4 - 6 см, прямостоячі, бочкоподібні, зверху приплюснуті, світло-коричневі.

Природно поширений в субтропічній зоні Малої Азії, довговічний, росте повільно, світлолюбний, витримує короткочасне пониження температури до

– 25^оС, а в межах природного ареалу й до – 32^оС. Посухостійкий, до ґрунтів не вимогливий, мириться з вапняковими ґрунтами. Стійкий до диму, газів.

Рід Сосна – Pinus L.

Вічнозелені дерева або кущі з не дуже густою кроною, гілки якої розташовані в мутовках. У деяких видів є міжмутовчасті пагони і гілки. Хвоя зелена, темно-зелена по 2 - 5 шт. на укорочених пагонах. Шишки від 2 - 3 см до 20 см у довжину. Достигають на другий-третій рік, розкриваються, але не розсипаються, іноді висять на дереві багато років. Розмножуються насінням, іноді щепленням. Поширені переважно в холодному і помірному кліматі Північної півкулі. В роду біля 100 видів. В Україні росте 6 видів.

Сосна звичайна – Pinus sylvestris L.

Дерево висотою до 40 м і діаметром 70 - 90 см з струнким стовбуром, покритим грубою, темною, з тріщинами корою знизу і гладкою золотисто-жовтою корою у верхній частині. Крона у молодих дерев конічна, у старих – широка, округла або у вигляді зонтика. Хвоя по 2 шт. в пучках, довжиною до 7 см, сіро-зелена, сиза, темно-зелена, скручена, по краях зазубрена, живе 2 - 3 роки. Шишки поодинокі або по 2 - 3 шт., яйцеподібно-конусоподібні, видовжені або коротко загострені, довжиною до 7 см і діаметром 2 - 3,5 см, дозрівають на другий рік.

Природно поширена майже по всій Європі, до 70^о північної широти. На півдні України має острівне розповсюдження. В молодому віці росте швидко. До ґрунтів не вимоглива. Може рости на сухих, вапнякових і заболочених ґрунтах, морозостійка, посухостійка, вітростійка. Міські умови переносить незадовільно, нестійка до диму і газів, незадовільно переносить утоптування ґрунту. Доживає до 300 - 400 років.

Сосна кримська – Pinus pallasiana D.Don.

Дерево висотою до 30 м з пірамідальною у молодих і розлогою або зонтикоподібною кроною у старих рослин. Гілки товсті, спрямовані в боки. Кора стовбура темно-бура внизу з глибокими тріщинами, у верхній частині червонувато-жовта. Хвоя 2 - 3 шт. в пучках, довжиною до 15 (18) см, темно-зелена, густо покриває пагони, жорстка, гостровершинна. Шишки одиничні або по 2 - 4 шт. на коротких черешках, довжиною до 10 см і діаметром до 5 см, світло-жовті, досить декоративні.

Природно поширена в горах Криму до висоти 1000 м та північній частині Чорноморського узбережжя Кавказу. Краще росте на важких глибоких вапнякових суглинках з достатнім зволоженням, мириться з бідними і сухими ґрунтами, поселяється на пісках, кам’янистих схилах. Посухостійка, відносно зимостійка і світлолюбна, вітростійка, димостійка. Міські умови витримує краще, ніж сосна звичайна.

Сосна чорна, австрійська – Pinus nigra Arn.

Дерево висотою до 40 м з прямим стовбуром, покритим у старих рослин чорно-сірою, тріщинуватою корою. Крона у молодих рослин пірамідальна, а пізніше – зонтикоподібна. Хвоя до 15 см довжиною, по 2 шт. в пучках, жорстка, гостровершинна, іноді скручена, темно-зелена. Шишки по 2 - 4 шт. на коротких черешках, яйцеподібно-конічні, довжиною 5 - 8 см і діаметром 2,5 - 3 см, жовтувато-коричневі, блискучі, розкриваються на третій рік.

Природно поширена в горах Середньої Європи, культивується в Україні. До 25 років росте повільно, до ґрунтів не вимоглива, краще росте на вапнякових, добре прогрітих ґрунтах. Витримує морози до -40^оС, посухостійка, вітростійка, переносить задимлення повітря, відносно стійка до міських умов. Доживає до 300 - 400 років.

Сосна гірська – Pinus mugo Turra.

Невелике дерево або кущ висотою до 12 м, іноді стовбури стеляться по поверхні ґрунту, а їх вершини підняті вгору. Крона широка, яйцеподібна . Кора стовбура темно-сіра, шорстка. Хвоя довжиною до 8 см, темно-зелена, жорстка, скручена, живе 2 - 5 років. Чоловічі колоски жовті, багаточисельні, добре виділяються на фоні крони. Шишки округлі, темно-бурі, довжиною до 7 см та діаметром до 2 см, дозрівають на третій рік.

Природно поширена в горах Середньої Європи, в Україні - у Карпатах. Росте повільно, до ґрунтів не вибаглива, може поселятись на кам’янистих, щебенистих, вапнякових, а також не дуже засолених чорноземних ґрунтах. Зимостійка, посухостійка. Переносить деяке забруднення повітря димом і газами.

Має три підвиди: з деревоподібним, стелючим та кущоподібним ростом. Кожен з підвидів має багато декоративних форм. У зеленому будівництві частіше використовуються підвиди з низьким і кущоподібним ростом.

Сосна Банкса – Pinus banksiana Lamb.

Дерево висотою 10 - 15 (25) м, діаметром до 1,5 м, часто з кривим червоно-бурим стовбуром. Крона компактна , рідка, у молодих рослин овальна, у старих дерев – широка, розлога, річний приріст складається з декількох меживузлів. Хвоя світло-зелена, по 2 шт. в пучках, скручена, довжиною до 4 см. Шишки сірі, продовгувато-конічні, рогоподібно зігнуті, у основи косі, довжиною 3 - 5 см, діаметром 2 - 3 см, дозрівають на другий рік і тримаються на дереві 10 - 15 років.

Природно поширена в Північній Америці, часто зустрічається в культурі в Україні. Росте швидко, морозостійка, витримує бідні, добре дреновані і кам’янисті ґрунти, терпить сухий клімат, засолення та перезволоження ґрунту, не пошкоджується шкідниками. Доживає до 150 років.

П’ятихвойні сосни:

Сосна кедрова європейська – Pinus cembra L.

Дерево висотою 10 - 25 м з широкою яйцеподібною кроною. Кора стовбура у молодих рослин гладка, сіра, у старих – темна з тріщинами. Хвоя тонка, довжиною 8 - 12 см, темно-зелена, по 5 шт. в пучках. Шишки яйцеподібні, овальні, довжиною 6 - 8 см.

Природно розповсюджена в Альпах, Карпатах, Сибіру. Росте повільно, морозостійка, тіневитривала, вибаглива до вологості повітря і ґрунту, кращий ріст на глинистих, помірно зволожених ґрунтах. Доживає до 1000 років.

Сосна Веймутова – Ріnus strobus L.

Дерево висотою 40 - 50 м і діаметром до 15 м з широкопірамідальною або яйцеподібною, рихлою кроною. Стовбур стрункий, майже циліндричний. У молодих дерев кора гладка, сіро-зелена, блискуча, у старих - розтріскана вздовж стовбура або пластинчаста. Хвоя в пучках по 5 шт, довжиною до 10 (14) см, тонка, м’яка, голубувато-зелена. Шишки вузькоциліндричні, довжиною до 16 см і діаметром до 4 см, звисаючі, зігнуті, червонувато-бурі.

Природно поширена в східній частині Північної Америки, культивується в Україні. Росте швидко на суглинистих і супіщаних свіжих ґрунтах та чорноземах, гірший ріст на вологих пісках, підзолистих ґрунтах, не витримує засолених ґрунтів. Морозостійка, тіневитривала, вітростійка, відносно стійка до диму і газів. Часто в Україні пошкоджується іржастим грибом і гине у віці 25 - 50 років, хоча є й вікові не пошкоджені дерева.