13

Тема: Характеристика рослин відділу Голонасінні.

План:

1. Загальна характеристика рослин відділу голонасінні

2. Характеристика вимерлих голонасінних

3. Характеристика класів Саговникові, Гнетові і Гінкговидні.

4. Характеристика рослин класу Хвойні.

5. Характеристика рослин порядку Сосни. Родина Соснові.

6. Характеристика рослин порядку кипарисові. Родина таксодієві

7. Характеристика рослин порядку кипарисові. Родина кипарисові

8. Характеристика рослин порядку тисові. Родина тисові

1. Загальна характеристика рослин відділу голонасінні

Відділ ГОЛОНАСІННІ АБО СОСНОВІ (Pinophyta)

Перші голонасінні з’явились на Землі більш ніж 300 млн. років тому, і разом з папоротями, хвощами і плаунами утворювали кам’яновугільний ліс.

До голонасінних належать винятково деревні рослини та кущі з переважно вічнозеленим листям.

Сучасні голонасінні — це невелика група, що налічує близько 800 видів рослин, поширених переважно вздовж узбережжя Тихого океану, в Австралії і на прилеглих островах, на півночі Євразії, Америки. Виникли голонасінні в пермському періоді палеозою і були панівною групою протягом усього мезозою. Вони стали закономірним етапом у еволюції вищих спорових рослин, якому передувало кілька важливих подій: поява різноспоровості, справжніх листків і коренів, а також камбію.

Основна відмінність голонасінних від інших спорових рослин — наявність насінини як одиниці розселення. Від спорофіта відокремлюється не одноклітинна спора, а багатоклітинне утворення — насінина, що містить зародок спорофіта і запас поживних речовин, здатна тривалий час перебувати у стані спокою і проростати тільки при наявності певних умов. Насінина утворюється з насінного зачатка, видозміненого в процесі еволюції мегаспорангія, що розвивається відкрито на насінних лусках жіночого стробіла або шишечки. Звідси і назва групи — голонасінні.

Різноспоровість, яка протягом еволюції з'являлась у різних групах спорових, у голонасінних закріпилась остаточно, тому всі голонасінні — це різноспорові одно- або дводомні рослини. Мікроспори у них розвиваються в мікроспорангіях, які утворюються на мікроспорофілах чоловічої шишечки (стробіла). Мегаспори розвиваються у насінних зачатках.

Голонасінним також властиве чергування поколінь і зміна ядерних фаз, але порівнюючи з папоротеподібними, гаметофіти дуже спрощені, розвиваються на спорофіті. Мікроспора проростає в дуже редукований чоловічий гаметофіт, що позбавлений антеридіїв, складається з кількох клітин, гамети не мають джгутиків і називаються сперміями. Жіночий гаметофіт багатоклітинний, розвивається всередині нуцелуса насінного зачатка, архегонії спрощені, він ніколи не контактує із зовнішнім середовищем, тому голонасінні називають ендопроталіальними або внутрішньозаростковими рослинами. Запліднення внутрішнє і не залежить від наявності води. Гаметофіти живуть 1-3 роки.

Незалежне від води внутрішнє запліднення, захищеність зародка, наявність насінини — великий крок вперед на шляху еволюції рослинного світу. Спорофіти голонасінних — це дерева і кущі із стрижневою кореневою системою, вторинним приростом, мають відносно досконалу провідну систему, довговічні.

Голонасінні поділяються на шість класів:

1. насінні папороті,

2. саговникові,

3. бенетитові,

4. гінкговидні,

5. хвойні,

6. гнетові.

2. Характеристика вимерлих класів голонасінних

КЛАС НАСІННІ ПАПОРОТІ (Pteridospermae). Викопні рослини, що рясно розвивалися з девонського по тріасовий періоди, найбільшого розквіту досягли у кам'яновугільний і пермський періоди. Вперше викопні рештки їх були описані у 1904 році англійськими палеоботаніками Ф.Олівером і Д.Скоттом. Це були високі дерева або ліани з великими перистими листками, розміщеними спірально. Розмножувались насінням, в якому не було знайдено зародків. Насінні зачатки розвивались на кінцях бічних сегментів верхівкових листків. На верхівці насінного зачатка містився жіночий гамтофіт, оточений нуцелусом. На гаметофіті були архегонії з яйцеклітинами. Мікроспорангії розміщувались на краях мікроспорофілів і містили численні мікроспори. Внутрішня будова стебла досить складна, зовні стебло було вкрите кіркою, далі розташовувалась вторинна кора, камбій, ксилема і у центрі — добре розвинена серцевина.

Відкриття насінних папоротей мало філогенетичне значення, тому що вони вважаються перехідною групою між папоротеподібними і насінними рослинами.

КЛАС БЕНЕТИТОВІ (Bennetitopsida). Викопні рослини, які існували з кінця палеозою і вимерли в крейдяному періоді мезозою. На думку палеоботаніків, ці рослини мали галузисті стебла, за зовнішнім виглядом нагадували насінні папороті і саговники. Листки пірчасті, рідше цілісні, у центрі стебла, як і саговників, розташовувалась серцевина із смоляними каналами., оточена вона була ксилемою. що складались лише з трахеїд. Між ксилемою і периферичною флоемою було камбіальне кільце.

Характерною рисою бенетитових був двостатевий ентомофільний стробіл. Він мав конічну потовщену вісь, при основі якої знаходились стерильні пірчасті листки, вище розташовувались мікроспорофіли з мікроспорангіями, що зрослись у синангії. В центрі стробіла були мегаспорофіли, які несли по одному насінному зачатку. Насінний зачаток мав звичайну будову. Запилення відбувалось комахами. Після запліднення утворювалась насінина, зародок якої мав дві сім'ядолі.

Через наявність двостатевого стробіла деякі вчені розглядали бенетитові як проміжну групу між голонасінними і квітковими рослинами, а англійські палеоботаніки В.Арбер і Д.Паркін висловили гіпотезу, що стробіл бенетитових є прототипом квітки магнолієвих, і це дало базу для створення згаданими авторами так званої стробілярної теорії походження квітки.