3. Вплив світла на деревні рослини

На деревні рослини впливає ряд екологічних факторів.

Світло – найважливіший фактор життя рослин. Без нього не може відбуватися фотосинтез.

За реакцією деревних рослин на освітленість виділяють 2 групи рослин:

1. Світлолюбні (максимальна інтенсивність фотосинтезу спостерігається при 0,25-0,5 повної яскравості денного світла) – модрина, сосна звичайна, тополі, береза повисла, ясен звичайний, біла акація

2. Тіневитривалі (краще ростуть при добрій освітленості, хоча можуть пристосовуватись і до певної затіненості) – тис, ялина, ялиця, самшит, липа, граб, бук

Тіньолюбних серед деревних рослин немає. Зовні приналежність до тієї чи іншої групи визначають за певними критеріями. Наприклад, у світлолюбних видів листки світліші, крони ажурні, нижні гілки швидко відмирають.

У тіневитривалих порід ознаки протилежні.

В різні періоди життя вимоги рослин до світла різні.

Для закладки генеративних органів для будь-яких груп рослин необхідно більше світла. Тому дерева і кущі на галявинах завжди цвітуть стійкіше і масовіше, ніж рослини густих насаджень, а макростробіли хвойних закладаються на верхівках.

3. Вплив температури на деревні рослини

Тепло – один з найважливіших факторів, що визначає життя рослин, їх розподіл по земній поверхні тощо.

За потребою рослин в тепловій енергії, їх поділяють на:

1. макротермофіли (дуже теплолюбні ) - евкаліпти, кипариси, кедри, секвоя

2. термофіли (теплолюбні) - каштан їстівний, айлант, платан східний, горіх грецький, сакура

3. мезотермофіли (середньовимогливі до тепла) - дуб звичайний, граб звичайний, клен гостролистий, ясен звичайний, вільха чорна

4. мікротермофіли (маловимогливі до тепла ) - тополя, вільха сіра, ялина звичайна, колюча, ялиця біла і сибірська, сосна гірська

Основним показником успішного зростання рослин в умовах помірної зони є їх добра зимостійкість.

Зимостійкість – здатність рослин витримувати несприятливі умови зими, які можуть призвести до їх вимерзання, висихання, випрівання, вимокання, пошкоджень від снігу. Основний фактор, який визначає зимостійкість – це здатність витримувати екстремально низькі температури (морозостійкість). Під морозостійкістю розуміють здатність рослин витримувати температури нижче 0°С.

За здатністю витримувати екстремально низькі температури деревні рослини поділяються на 5 груп:

1 – дуже морозостійкі – витримують морози 45–50^о і більше;

2 – морозостійкі – витримують морози 25–45^о;

3 – відносно морозостійкі – витримують морози 10–25^о;

4 – не морозостійкі – витримують нетривалі морози до 10^о;

5 – теплолюбні – пошкоджуються навіть короткотерміновими морозами.

Здатність деревних рослин протистояти дії морозів залежить від їх біологічних, анатомо-морфологічних і фізіологічних особливостей, від стадії розвитку, віку і умов місця зростання.

Розрізняють також стійкість деревних рослин до

• весняних заморозків

• осінніх заморозків

• зимових морозів.

Від осінніх заморозків страждають рослини, які володіють низькою морозостійкістю взагалі. Вони характеризуються тривалим періодом росту пагонів, часто відсутністю до початку осені яскраво виражених верхівкових бруньок на однорічних пагонах, слабким здерев’янінням пагонів і недостатнім закалюванням до морозів. Отримавши перші пошкодження від осінніх морозів, такі рослини ще більше страждають від сильних морозів узимку.

На відміну від осінніх, весняні заморозки, як правило, пошкоджують дерева і кущі з доброю зимостійкістю. Відбувається це тому, що більш морозостійкі види менш вимогливі до тепла і з настанням перших весняних днів починають ріст. Спровоковані до росту рослини потрапляють під весняні заморозки, які пошкоджують листки, молоді пагони, а у раноквітуючих рослин – бутони чи квітки. При пізніх весняних заморозках ушкоджуються також і теплолюбні рослини, які починають ріст пізно. Від весняних заморозків дерева і кущі зазвичай не гинуть, але дуже слабнуть. На відновлення ушкоджених частин рослини витрачають запаси поживних речовин. Відновлені пагони відстають у рості, слабко розвиваються, погано дерев’яніють, що знижує їх стійкість до зимових морозів.

У зв’язку з тим, що осінні і весняні заморозки не викликають загибелі рослин ,морозостійкість дерев і кущів зазвичай визначають за пошкодженнями від зимових морозів.

Для цього існують кілька методик:

Найчастіше використовують методику С.Я. Соколова, яка на відміну від інших методик, враховує не лише стан пагонів і стовбурів, а також бруньок, квіток та плодів.

Рослини оцінюють за 8-бальною шкалою:

1. рослина зимостійка, перезимувала без пошкоджень

2. Підмерзли верхівки однорічних пагонів

3. Повністю вимерзли однорічні пагони

4. Вимерзли дворічні пагони

5. Вимерзли пагони останніх трьох років

6. Рослина пошкоджена до рівня снігового покриву

7. Рослина вимерзла до рівня кореневої шийки, але відновилась порістю

8. Рослина повністю загинула від морозу

Стан квіткових бруньок оцінюють таким чином:

1. Квіткові бруньки вимерзли

2. Бутони пошкоджені морозом

3. Квітки пошкоджені морозом

4. Недозрілі плоди пошкоджені морозом

Відділом дендрології ГБС АН СРСР запропоновано 7- бальну методику зимостійкості:

1. Пошкоджень немає

2. Вимерзає до 50 % довжини однорічних пагонів

3. Вимерзає від 50% до 100 % довжини однорічних пагонів

4. Вимерзають 2-річні пагони і старіші частини рослини

5. Вимерзає крона до рівня снігового покриву

6. Вимерзає вся наземна частина

7. Рослина вимерзла повністю

Зимостійкість також визнається за 5-ти бальною шкалою М.К. Вєхова(1957):

0. повне вимерзання та загибель рослини;

1. верхівковий пагін пошкоджений повністю, але рослина живе і продовжує ріст бокових гілок або відновлюється паростками;

2. пошкоджена половина довжини пагонів;

3. пошкоджено менше чверті довжини пагонів;

3. пошкодження пагонів немає. Пагони розвиваються із верхівкових бруньок.