4.2. Особливості посвідчення заповітів подружжя.

Оскільки заповіт вважається особистим розпорядженням, кілька осіб скласти єдиного заповіту не можуть. Виняток становить заповіт подружжя щодо майна, яке належить йому на праві спільної сумісної власності (ст. 1243ЦКУ). На заповіт подружжя поширюються всі правила щодо форми заповіту та порядку його посвідчення, передбачені Цивільним кодексом України. Право спадкування майна на підставі заповіту подружжя спадкоємці набувають лише після смерті обох із подружжя.

Предметом спільного заповіту подружжя є майно, що знаходиться в їх спільній сумісній власності, тобто майно, набуте подружжям під час шлюбу, незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Припускається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Коли мова йде про заповіт подружжя, необхідно брати до уваги, що особи мають перебувати в зареєстрованому шлюбі і на підтвердження цього факту надавати оригінал свідоцтва про шлюб.

Фактичні шлюбні відносини не породжують права на спільний заповіт, оскільки термін «подружжя» має певний зміст, визначений Сімейним кодексом України. Заповіт двох або більше (сторонніх) осіб, навіть пов’язаних родинними відносинами або віросповіданням, також буде нікчемним, оскільки правовідносини між ними не регламентовані законом. Тому нотаріус вправі відмовити таким особам у посвідченні спільного заповіту.

Відповідно до ч. 4 ст. 1243 ЦКУ у разі смерті одного з подружжя нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного у заповіті подружжя.

Кожен із подружжя має право в будь-який час відмовитися від спільного заповіту, дотримуючись при цьому усіх правил щодо оформлення відмови від заповітів. Проте оскільки заповіт складений подружжям разом, то право на відмову може бути реалізоване лише коли живими є і дружина, і чоловік. Отже після смерті одного з подружжя другий із них не має права скасувати чи змінити цей заповіт.

Але матеріальний і фізичний стан одного з подружжя, що залишиться живим, може істотно погіршитися після смерті іншого з подружжя. Виходом із цієї ситуації може стати укладення договору довічного утримання, але майно знаходитиметься під забороною відчуження. Отже така об’єктивна умова може бути підставою для скасування або часткової зміни заповіту подружжя судом.

Більше того, стосунки між іншим з подружжя, що залишився живим, та спадкоємцем (ми) можуть істотно погіршитися. Тому можуть виникнути підстави для визнання волевиявлення нікчемним або таким, що припинило дію стосовно частки, яка належить одному із заповідачів, чи щодо окремого або всіх спадкоємців.

Доволі часто в юридичній практиці майно зареєстровано за одним із подружжя, а тому особа може намагатися його відчужити. Згідно п.4.6. Розділу 2 Порядку при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (неодружена /неодружений, удова/удівець), відчужувач подає відповідну заяву, у якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Нотаріус доводить зміст такої заяви до відома другого учасника правочину та зазначає про це в його тексті. Така заява повинна виходити особисто від відчужувача, а в разі вчинення правочину через представника - від представника, якщо відчужувач надав йому право при оформленні правочину подавати від його імені заяву про належність йому (відчужувачу) майна на праві особистої приватної власності.при посвідченні нотаріусом правочинів щодо відчуження майна від імені особи, у якої немає чоловіка або дружини (удова, удівець), відчужувач подає відповідну заяву, в якій також зазначається, що майно, яке є предметом цього правочину, не є спільною сумісною власністю. Тобто достатньо подати таку заяву і можна відчужувати майно, що надає можливість спочатку відчужити його і лише потім може надійти заява про смерть іншого заповідача. Це положення є неприпустимим і при посвідченні таких договорів доцільно проводити перевірку існування заповіту подружжя.

Частиною 4 ст. 1243 ЦК України передбачено, що нотаріус накладає заборону відчуження майна, зазначеного в заповіті подружжя.