
- •1. Реабілітація: її визначення, завдання, види
- •2. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності методом велоергометрії
- •3. Сучасний стан та ефективність олімпійської підготовки в різних видах спорту
- •4. Державне управління охороною праці в Україні
- •5. Дайте характеристику понять: „фізична культура", „спорт", „фізичне виховання", „фізична досконалість", „фізична освіта". Предмет тмфв - як учбова дисципліна.
- •6. Лікувальна фізична культура як основний засіб фізичної реабілітації
- •7. Завдання та зміст розширеного ліжкового режиму у стаціонарі
- •8. Загальні поняття про умови праці
- •9. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Масаж як засіб фізичної реабілітації
- •11. Поняття здоров’я та хвороба. Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани
- •12. Організація служби охорони праці підприємства
- •13. Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку взаємовідносин
- •14. Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату при фізичній реабілітації
- •15. Загартовування холодом при фізичній реабілітації
- •16. Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оцінка функціонального стану нервової системи при фізичній реабілітації
- •19. Механотерапія як засіб реабілітації
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оцінка функціонального стану дихальної системи при фізичній реабілітації
- •22. Трудотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25. Характеристика засобів фізичного виховання і їх класифікація. Зміст і форма фізичних вправ
- •26. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Техніка фізичних вправ. Фази і частини.
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олімпійському спорті
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Засоби лікувальної фізкультури
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типові режими рухової активності у стаціонарах, санаторіях та поліклініках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципів навчання фізичним вправам
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Форми проведення лікувальної фізкультури
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Періоди застосування лікувальної фізкультури у травматології, хірургії та терапії
- •43. Загальна характеристика фізичних здібностей. Закономірності розвитку та перенесення фізичних здібностей.
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Загальні вимоги до методики проведення занять з лікувальної фізкультури
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Міжнародні спортивні організації та професійний спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи при фізичній реабілітації
- •51. Курортні фактори в системі фізичної реабілітації
- •52. Джерела штучного освітлення, переваги і недоліки
- •53. Гострі травми у спортсменів
- •54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
- •55. Гідрокінезотерапія при фізичній реабілітації
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозування фізичного навантаження за відносною потужністю та частотою серцевих скорочень (розрахунок максимальних та тренувальних величин)
- •58. Класифікація видів спорту та різні їхні групи в програмі Олімпійськиї іграх.
- •59. Поняття про силові здібності, їх види. Фактори, які визначають рівень розвитку і виявлення силових здібностей. Методика розвитку силових здібностей.
- •61. Фізіотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •62. Дозування фізичного навантаження за числом повторень фізичних вправ з урахуванням індивідуального максимуму
- •63. Субмаксимальний тест рwc-170
- •64. Дія шуму на організм людини. Основні принципи нормування шуму на робочих місцях
- •65. Завдання та зміст вільного (загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •66. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву. Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей людини.
- •67. Хронічне фізичне перенапруження (перенапруження і-ііі ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69. Розподіл за медичними групами по стану здоров’я при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Джерела прибутків професійного спорту
- •71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності шляхом степ-ергометрії
- •74. Мета, задачі та підходи до розвитку професійного спорту
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Завдання та загальна класифікація функціональних проб і тестів
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Програма Олімпійських ігор
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Визначення та оцінка максимального споживання кисню
- •82. Роль міжнародного олімпійського комітету та Всесвітнього антидопінгового агентства в боротьбі із застосуванням допінгу у спорті
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за морфо функціональними показниками.
- •86. Гнучкість і методика її розвитку. Фактори, що зумовлюють гнучкість
- •87. Загальні та специфічні функції професійного спорту
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89. Поняття про витривалість і її зв'язок із стомленням. Методика розвитку витриватості.
- •90. Раптова смерть в спорті
- •91. Варіанти дозування, інтенсивність, тривалість та об’єм фізичного навантаження
- •92. Іонізуюче випромінення, дія його на організм
- •93. Олімпійський спорт та засоби масової інформації
- •94. Дозування фізичного навантаження за енерговитратами
- •95. Побудова і правила опису комплексу вправ лікувальної гімнастики (реабілітаційного заняття)
- •96. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування та методи захисту
- •97. Організаційна структура професійного спорту та правові основи його функціонування.
- •99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
- •100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
- •101. Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани
- •102. Грунтовні принципи олымпійського спорту та структура міжнародної олімпійської системи.
- •103. Поняття про адаптацію, її механізми та види
- •104. Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додержання законодавства з питань пожежної безпеки
- •105. Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Професійний спорт: визначення поняття. Його особливості і значення
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олімпійський спорт і політика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Колективна угода як основа трудових відносин в професійному спорті
- •114. Передпатологічні стани та захворювання при нераціональних фізичних тренуваннях
- •115. Роль асоціацій спортсменів спортивних ліг в правовому регулюванні спортивного бізнесу
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особливості розвитку і сучасного стану професійного спорту в Європі та сша
- •119. Вивчення та оцінка безпосередньої реакції організму на фізичне навантаження при реабілітаційних заняттях
107. Гостре фізичне перенапруження
К предпатологическим состояниям, возникающим в условиях напряженной мышечной деятельности или при несоответствии нагрузок функциональным возможностям спортсменов (особенно на фоне недавно перенесенных заболеваний, нерационального режима и других ослабляющих организм факторов), традиционно принято относить переутомление и перенапряжение ведущих систем организма. Перенапряжение - это нарушение функции органов и систем организма вследствие длительного воздействия неадекватных для спортсмена нагрузок. В развитии перенапряжения ведущую роль играет соотношение функциональных возможностей организма и провоцирующего фактора, причем определяющим является соотношение физических и психических нагрузок - их совместное неблагоприятное воздействие может проявиться и при относительно небольших величинах каждой из них. Клинические формы физического перенапряжения: • острое физическое перенапряжение, • хроническое физическое перенапряжение, • хронически возникающие острые проявления физического перенапряжения. К числу наиболее опасных осложнений вследствие выполнения значительных физических нагрузок, относится острое физическое перенапряжение. Оно развивается в момент или после выполнения чрезмерной нагрузок, или при выполнении нагрузки в неадекватных условиях. Острое физическое перенапряжение чаще наблюдается у недостаточно тренированных спортсменов. У спортсменов высокой квалификации оно может развиваться на фоне нарушений в состоянии здоровья или неполного восстановления после болезни. Патогенез поражений сердца, как и других органов и систем, при остром физическом перенапряжении сложный и в настоящее время изучен недостаточно. Он во многом связан с изменениями, которые проходят в центральной нервной и эндокринной системах. В центральной нервной системе развивается перенапряжение возбудительного и тормозного процессов, а также их подвижности. В эндокринной системе наиболее резкие изменения отмечаются в передней доле гипофиза и в коре надпочечников, деятельность которых усиливается. Большое значение в патогенезе поражения сердца при остром физическом перенапряжении имеет токсико-гипоксическое влияние катехоламинов, тироксина на клетки миокарда и электролитно-стероидная кардиомиопатия (H.Selye.). Существенную роль в патогенезе поражения сердца играют также гипоксемия, гипогликемия и спазм коронарных сосудов, которые развиваются при остром физическом перенапряжении.
108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
Мероприятия и средства защиты от вибрации по организационному признаку делятся на коллективные и индивидуальные/ Коллективные мероприятия и средства виброзащиты можно распределить по следующим направлениям:
- снижение вибрации в источнике ее возникновения;
- уменьшение параметров вибрации на пути ее распространения от источника;
- организационно-технические мероприятия;
- лечебно-профилактические мероприятия
Уменьшение вибрации в источнике ее возникновения достигается путем применения таких кинематических и технологических схем, которые устраняют или минимально снижают действие динамических сил. Так, вибрация ослабляется при замене кулачковых и кривошипных механизмов на механизмы, вращающиеся с равномерной скоростью, механических приводов - на гидравлические и др. Уменьшение вибрации достигается также статическим и динамическим уравновешиванием механизмов и объектов, вращающихся. Контакта работника с виброобьектом, а затем и вредного воздействия вибрации можно избежать путем использования дистанционного управления, автоматического контроля и сигнализации, а также применение защитного ограждения.
Вибропоглощение заключается в искусственном увеличении потерь в колебательной системе, при этом энергия вибрации превращается в тепловую. Для этого часто используют конструктивных материалы с большим внутренним трением или наносят на поверхности вибрируют, слой упруго-вязких материалов, которые увеличивают внутренние трения в колеблющейся системе.
Динамическое виброгашение заключается в увеличении реактивного сопротивления колеблющейся системы. Средства динамического виброгашения по принципу действия делятся на ударные и динамические виброгасители Последние по конструктивному признаку могут быть пружинными, маятниковыми, эксцентриковыми и гидравлическими. Для снижения вибрации применяют также ударные виброгасители маятникового, пружинного и плавающего типов В них осуществляется переход кинетической энергии относительного движения элементов, контактирующих, в энергию деформации по распространению напряжений из зоны контакта с элементами взаимодействуют Вследствие этого энергия распределяется по объему элементов виброгасители, которые испытывают взаимных ударов и вызывают их колебания Одновременно происходит рассеивания энергии вследствие действия сил внешнего и внутреннего трения Маятниковые ударные виброгасители используются для гашения колебаний частотой 0,4-2,0 Гц, пружинные - 2-10 Гц, плавающие и - более 10 Г Гц. виброгасители камерного типа предназначены для преобразования пульсирующего потока газа или жидкости на равномерное Такие виброгасители устанавливаются на всасывающей и нагнетательной сторонах компрессоров, на гид дроприводах, водопроводах.
Динамическое виброгашение достигается также установлением агрегата на массивном фундаменте. Масса фундамента подбирается таким образом, чтобы амплитуда его колебаний не превышала допустимых значения.
Виброизоляция является единственным эффективным способом уменьшения вибрации, передаваемой на руки от ручного механизированного инструмента Для этого черенок отделяется от корпуса инструмента вибрирует, за доп мощью упругого элемента.
Упругие элементы, вводимые в колеблющуюся систему (виброизоляторы, амортизаторы), могут быть пружинные, резиновые, гидравлические, пневматические и комбинированные:
Комплекс лечебно-профилактических мероприятий защиты от вибрации предусматривает: предварительный и периодические медицинские осмотры; запрете допуска к вибрационным работ лиц моложе 18 лет и имеющих соответствующие противопоказания в состоянии здоровья; лечебную гимнастику и массаж рук, специальные режимы труда и отдыха Так, если допустим суммарный время действия локальной вибрации больше необходим технологического время работы за смену, то он должен произвольно распределяться в пределах рабочей смены с соблюдением двух регламентированных перерывов (первая - 20 мин за 1-2 часов от начала работы, вторая - 30 мин через 2 ч после обеденного перерыва) и обеденного перерыва не менее 40 мин.
Средства индивидуальной защиты от вибрации по месту контакта работника с объектом, вибрирует, делятся на: СИЗ для рук (рукавицы, перчатки, прокладки) СИЗ для ног (специальная обувь, подметкы, ковры, наколенники) СИЗ для тела (нагрудники, пояса, специальные костюмы.