
- •1. Реабілітація: її визначення, завдання, види
- •2. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності методом велоергометрії
- •3. Сучасний стан та ефективність олімпійської підготовки в різних видах спорту
- •4. Державне управління охороною праці в Україні
- •5. Дайте характеристику понять: „фізична культура", „спорт", „фізичне виховання", „фізична досконалість", „фізична освіта". Предмет тмфв - як учбова дисципліна.
- •6. Лікувальна фізична культура як основний засіб фізичної реабілітації
- •7. Завдання та зміст розширеного ліжкового режиму у стаціонарі
- •8. Загальні поняття про умови праці
- •9. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Масаж як засіб фізичної реабілітації
- •11. Поняття здоров’я та хвороба. Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани
- •12. Організація служби охорони праці підприємства
- •13. Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку взаємовідносин
- •14. Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату при фізичній реабілітації
- •15. Загартовування холодом при фізичній реабілітації
- •16. Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оцінка функціонального стану нервової системи при фізичній реабілітації
- •19. Механотерапія як засіб реабілітації
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оцінка функціонального стану дихальної системи при фізичній реабілітації
- •22. Трудотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25. Характеристика засобів фізичного виховання і їх класифікація. Зміст і форма фізичних вправ
- •26. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Техніка фізичних вправ. Фази і частини.
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олімпійському спорті
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Засоби лікувальної фізкультури
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типові режими рухової активності у стаціонарах, санаторіях та поліклініках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципів навчання фізичним вправам
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Форми проведення лікувальної фізкультури
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Періоди застосування лікувальної фізкультури у травматології, хірургії та терапії
- •43. Загальна характеристика фізичних здібностей. Закономірності розвитку та перенесення фізичних здібностей.
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Загальні вимоги до методики проведення занять з лікувальної фізкультури
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Міжнародні спортивні організації та професійний спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи при фізичній реабілітації
- •51. Курортні фактори в системі фізичної реабілітації
- •52. Джерела штучного освітлення, переваги і недоліки
- •53. Гострі травми у спортсменів
- •54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
- •55. Гідрокінезотерапія при фізичній реабілітації
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозування фізичного навантаження за відносною потужністю та частотою серцевих скорочень (розрахунок максимальних та тренувальних величин)
- •58. Класифікація видів спорту та різні їхні групи в програмі Олімпійськиї іграх.
- •59. Поняття про силові здібності, їх види. Фактори, які визначають рівень розвитку і виявлення силових здібностей. Методика розвитку силових здібностей.
- •61. Фізіотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •62. Дозування фізичного навантаження за числом повторень фізичних вправ з урахуванням індивідуального максимуму
- •63. Субмаксимальний тест рwc-170
- •64. Дія шуму на організм людини. Основні принципи нормування шуму на робочих місцях
- •65. Завдання та зміст вільного (загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •66. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву. Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей людини.
- •67. Хронічне фізичне перенапруження (перенапруження і-ііі ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69. Розподіл за медичними групами по стану здоров’я при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Джерела прибутків професійного спорту
- •71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності шляхом степ-ергометрії
- •74. Мета, задачі та підходи до розвитку професійного спорту
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Завдання та загальна класифікація функціональних проб і тестів
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Програма Олімпійських ігор
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Визначення та оцінка максимального споживання кисню
- •82. Роль міжнародного олімпійського комітету та Всесвітнього антидопінгового агентства в боротьбі із застосуванням допінгу у спорті
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за морфо функціональними показниками.
- •86. Гнучкість і методика її розвитку. Фактори, що зумовлюють гнучкість
- •87. Загальні та специфічні функції професійного спорту
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89. Поняття про витривалість і її зв'язок із стомленням. Методика розвитку витриватості.
- •90. Раптова смерть в спорті
- •91. Варіанти дозування, інтенсивність, тривалість та об’єм фізичного навантаження
- •92. Іонізуюче випромінення, дія його на організм
- •93. Олімпійський спорт та засоби масової інформації
- •94. Дозування фізичного навантаження за енерговитратами
- •95. Побудова і правила опису комплексу вправ лікувальної гімнастики (реабілітаційного заняття)
- •96. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування та методи захисту
- •97. Організаційна структура професійного спорту та правові основи його функціонування.
- •99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
- •100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
- •101. Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани
- •102. Грунтовні принципи олымпійського спорту та структура міжнародної олімпійської системи.
- •103. Поняття про адаптацію, її механізми та види
- •104. Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додержання законодавства з питань пожежної безпеки
- •105. Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Професійний спорт: визначення поняття. Його особливості і значення
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олімпійський спорт і політика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Колективна угода як основа трудових відносин в професійному спорті
- •114. Передпатологічні стани та захворювання при нераціональних фізичних тренуваннях
- •115. Роль асоціацій спортсменів спортивних ліг в правовому регулюванні спортивного бізнесу
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особливості розвитку і сучасного стану професійного спорту в Європі та сша
- •119. Вивчення та оцінка безпосередньої реакції організму на фізичне навантаження при реабілітаційних заняттях
99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
На всех этапах реабилитационной программы предусматривается обращение к личности больного, сочетание биологических и психосоциальных форм лечебного восстановительного воздействия. Для ее составления необходимо учитывать весь комплекс изменений (морфологических, физиологических, психологических) и руководствоваться правилами, которые предусматривают:
- партнерство врача, реабилитолога и пациента;
- реабилитационного потенциала больного, особенно его двигательных возможностей;
- разносторонность воздействий, т.е. учет всех сторон реабилитации для каждого больного;
- комплексность лечебно-восстановительных мероприятий;
- ступенчатость (переходность) проводимых воздействий (поэтапное назначение восстановительных мероприятий с учетом динамики функционального состояния больного).
Определение реабилитационного потенциала больного является существенным моментом при подготовке программы и требует решения нескольких основных задач:
Выяснение характера двигательных нарушений и степени ограничения двигательной функции.
Определение возможности полного или частичного морфологического и функционального восстановления у больно го поврежденного звена ОДА либо нарушенной функции поврежденного органа или системы.
Дальнейший прогноз развития адаптационных и компенсаторных возможностей организма больного при данном заболевании.
Оценка физической работоспособности организма в целом и функциональной способности отдельных органов и систем с учетом определения переносимости различных по характеру, объему и интенсивности физических нагрузок в процессе реабилитации.
Результаты оценки реабилитационного потенциала следует рассматривать в динамике, что позволяет объективно устанавливать эффективность реабилитационной программы и отдельных занятий с целью их последующей коррекции.
100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
Мероприятия и средства защиты от шума подразделяются на коллективные и индивидуальные, причем последние применяются лишь тогда, когда мерами и средствами коллективной защиты не удается снизить уровни шума на а рабочих местах до допустимых значений Назначение средств индивидуальной защиты от шума - перекрыть наиболее чувствительные каналы проникновения звука в организм - уши Тем самым резко ослабляются уровне звуков, действующие на барабанную перепонку, а следовательно - и колебания чувствительных элементов внутреннего уха Такие средства позволяют одновременно предупредить расстройство и всей нервной системы от воздействия интенсивного ого раздражителя, которым является шум.
Средства коллективной защиты от шума подобно виброзащиты делятся по следующим направлениям:
- уменьшение шума в самом источнике;
- уменьшение шума на пути его распространения;
- организационно-технические мероприятия;
- лечебно-профилактические мероприятия
Уменьшение шума в самом источнике - наиболее радикальное средство борьбы с шумом, создаваемым оборудованием Опыт показывает, что эффективность мероприятий по снижению шума оборудования уже работает, достаточно невысокая, поэтому необходимо стремиться к максимальному снижению шума в источнике еще на стадии проектирования оборудования Это достигается с помощью следующих мероприятий и средств: совершенствование кинематической их схем и конструкций оборудования, проведение статического и динамического уравновешивания и балансировки, изготовление деталей соударяются, и корпусных деталей из неметаллических материалов (текстолита, резины) чередование металлических и неметаллических деталей, повышение точности изготовления деталей и качества сборки узлов и оборудования, уменьшение зазоров в соединениях уменьшения припусков, применение смазки трущихся деталей.
Организационно-технические средства защиты от шума включают: применение малошумных технологических процессов и оборудования, оснащение шумного оборудования средствами дистанционного управления, соблюдения я правил технической эксплуатации, проведения планово-предупредительных осмотров и ремонте.
К мероприятий лечебно-профилактического характера относятся предварительный и периодические медосмотры, использование рациональных режимов труда и отдыха для работников шумных участков и цехов, допуск к ш шумных работ с 18 лет тощ.
Средства и меры коллективной защиты, уменьшающие шум на пути его распространения, делятся на архитектурно-планировочные и акустические.
Архитектурно-планировочные мероприятия по защите от шума предусматриваются при проектировании, реконструкции и эксплуатации предприятия. Они позволяют уменьшить производственных шумов на работников нешумних производств и жителей жилых массивов, расположенных рядом с предприятием. Для уменьшения вредного влияния производственного шума на работников шумных производств, ослабление передачи его в соседние помещения применяют звуко-и виброизоляцию, звуко-и вибропоглощение и глушители шума.
Звукоизоляция является эффективным средством уменьшения уровня шума в направлении его распространения, реализуется путем установления звукоизоляционных препятствий (перегородок, кабин, кожухов, экранов) Принцип звукоизоляции базируется на том, что большая часть звуковой энергии, которая попадает на препятствие, отражается и лишь незначительная ее часть проходит насквозь.
Для звукоизоляции отдельных шумных участков в помещении или оборудования применяют легкие многослойные звукоизоляционные перегородки с воздушными прослойками. Для звукоизоляции наиболее шумных узлов и агрегатов используются звукоизоляционные кожухи, которые являются средствами, которые устанавливаются в непосредственной близости от источника шума В тех случаях, когда невозможно изолировать шумное оборудование или его узлы, защиту работника от воздействия шума осуществляют путем обустройства. Звукоизолированные кабины с пультом управления и смотровыми окнами.
Метод акустического экранирования применяется в тех случаях, когда другие методы малоэффективны или нецелесообразны с технико-экономической точки зрения Акустический экран устанавливается между источником шума и рабочим м местом и представляет собой определенное препятствие на пути распространения прямого шума, за которой возникает так называемая звуковая тень. Наиболее распространенными для изготовления экранов являются стальные или алюминиевые листы толщ иною 1-3 мм, которые покрываются со стороны источника шума звукопоглощающим материалом.
Уровень шума в производственном помещении зависит не только от прямого, но и отраженного звука Поэтому, если в цехе невозможно снизить энергию прямого звука, то необходимо уменьшить энергию звуковых волн, отбиваются от внутренних поверхностей помещения Для этого проводят акустическое обработки всех или части стен и потолков помещений шумных производств за помощью звукопоглощающего облицовки и подвешивают к потолку искусственные звукопоглотителем. Процесс поглощения звука происходит при переходе колеблющейся энергии частиц воздуха в теплоту вследствие потерь на трение в порах звукопоглощающего материала, поэтому для эффективного звукопоглощения материал должен иметь пористую структуру, причем необходимо, чтобы поры были открыты со стороны звуковой волны и имели больше соединений между собой Искусственные звукопоглотителем целесообразно размещать в зонах, где концентрируются звуковые волны отражаются от внутренних поверхностей помещения.