
- •1. Реабілітація: її визначення, завдання, види
- •2. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності методом велоергометрії
- •3. Сучасний стан та ефективність олімпійської підготовки в різних видах спорту
- •4. Державне управління охороною праці в Україні
- •5. Дайте характеристику понять: „фізична культура", „спорт", „фізичне виховання", „фізична досконалість", „фізична освіта". Предмет тмфв - як учбова дисципліна.
- •6. Лікувальна фізична культура як основний засіб фізичної реабілітації
- •7. Завдання та зміст розширеного ліжкового режиму у стаціонарі
- •8. Загальні поняття про умови праці
- •9. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Масаж як засіб фізичної реабілітації
- •11. Поняття здоров’я та хвороба. Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани
- •12. Організація служби охорони праці підприємства
- •13. Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку взаємовідносин
- •14. Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату при фізичній реабілітації
- •15. Загартовування холодом при фізичній реабілітації
- •16. Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оцінка функціонального стану нервової системи при фізичній реабілітації
- •19. Механотерапія як засіб реабілітації
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оцінка функціонального стану дихальної системи при фізичній реабілітації
- •22. Трудотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25. Характеристика засобів фізичного виховання і їх класифікація. Зміст і форма фізичних вправ
- •26. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Техніка фізичних вправ. Фази і частини.
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олімпійському спорті
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Засоби лікувальної фізкультури
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типові режими рухової активності у стаціонарах, санаторіях та поліклініках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципів навчання фізичним вправам
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Форми проведення лікувальної фізкультури
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Періоди застосування лікувальної фізкультури у травматології, хірургії та терапії
- •43. Загальна характеристика фізичних здібностей. Закономірності розвитку та перенесення фізичних здібностей.
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Загальні вимоги до методики проведення занять з лікувальної фізкультури
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Міжнародні спортивні організації та професійний спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи при фізичній реабілітації
- •51. Курортні фактори в системі фізичної реабілітації
- •52. Джерела штучного освітлення, переваги і недоліки
- •53. Гострі травми у спортсменів
- •54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
- •55. Гідрокінезотерапія при фізичній реабілітації
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозування фізичного навантаження за відносною потужністю та частотою серцевих скорочень (розрахунок максимальних та тренувальних величин)
- •58. Класифікація видів спорту та різні їхні групи в програмі Олімпійськиї іграх.
- •59. Поняття про силові здібності, їх види. Фактори, які визначають рівень розвитку і виявлення силових здібностей. Методика розвитку силових здібностей.
- •61. Фізіотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •62. Дозування фізичного навантаження за числом повторень фізичних вправ з урахуванням індивідуального максимуму
- •63. Субмаксимальний тест рwc-170
- •64. Дія шуму на організм людини. Основні принципи нормування шуму на робочих місцях
- •65. Завдання та зміст вільного (загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •66. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву. Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей людини.
- •67. Хронічне фізичне перенапруження (перенапруження і-ііі ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69. Розподіл за медичними групами по стану здоров’я при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Джерела прибутків професійного спорту
- •71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності шляхом степ-ергометрії
- •74. Мета, задачі та підходи до розвитку професійного спорту
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Завдання та загальна класифікація функціональних проб і тестів
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Програма Олімпійських ігор
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Визначення та оцінка максимального споживання кисню
- •82. Роль міжнародного олімпійського комітету та Всесвітнього антидопінгового агентства в боротьбі із застосуванням допінгу у спорті
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за морфо функціональними показниками.
- •86. Гнучкість і методика її розвитку. Фактори, що зумовлюють гнучкість
- •87. Загальні та специфічні функції професійного спорту
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89. Поняття про витривалість і її зв'язок із стомленням. Методика розвитку витриватості.
- •90. Раптова смерть в спорті
- •91. Варіанти дозування, інтенсивність, тривалість та об’єм фізичного навантаження
- •92. Іонізуюче випромінення, дія його на організм
- •93. Олімпійський спорт та засоби масової інформації
- •94. Дозування фізичного навантаження за енерговитратами
- •95. Побудова і правила опису комплексу вправ лікувальної гімнастики (реабілітаційного заняття)
- •96. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування та методи захисту
- •97. Організаційна структура професійного спорту та правові основи його функціонування.
- •99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
- •100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
- •101. Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани
- •102. Грунтовні принципи олымпійського спорту та структура міжнародної олімпійської системи.
- •103. Поняття про адаптацію, її механізми та види
- •104. Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додержання законодавства з питань пожежної безпеки
- •105. Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Професійний спорт: визначення поняття. Його особливості і значення
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олімпійський спорт і політика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Колективна угода як основа трудових відносин в професійному спорті
- •114. Передпатологічні стани та захворювання при нераціональних фізичних тренуваннях
- •115. Роль асоціацій спортсменів спортивних ліг в правовому регулюванні спортивного бізнесу
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особливості розвитку і сучасного стану професійного спорту в Європі та сша
- •119. Вивчення та оцінка безпосередньої реакції організму на фізичне навантаження при реабілітаційних заняттях
83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
Физические упражнения делятся на:
Гимнастические. Искусственно сочетанные движения, с помощью которых избирательно и дозировано воздействуют на отдельные органы, системы и весь организм в целом.
Спортивно-прикладные. Восстанавливают двигательные умения – захватывание, сжимание предметов, бросание мечей, ходьба, бег, прыжки, плавание, гребля и др.
Игры. Городки, волейбол, настольный теннис – малоподвижные, подвижные, спортивные.
Гимнастические упражнения:
общеразвивающие - восстанавливают и повышают физические качества организма; - охватывают большое число мышечных групп; - улучшают функции всего организма
По анатомическому признаку: Для мышц шеи; Для плечевого пояса; Для верхних конечностей; Для мышц тазового дна; Для нижних конечностей.
По признаку активности:
Активные - выполняются самим больным
По характеру упражнений:
подготовительные – проводят в начале занятий с целью подготовки к последующим упражнениям; начинают с более простых и легких упражнений;
корригирующие – исправляют неправильное положение позвоночника, грудной клетки, конечностей путем восстановления нормального тонуса мышц;
на координацию – необычные или сложные комбинации различных движений;
на равновесие, которое определяется положением рук по отношению к туловищу, а туловища к общему центру тяжести тела и линии гравитации относительно центра площади опоры;
с сопротивлением – увеличивают нагрузку;
статические (изометрические) – длина мышц не изменяется, а тонус увеличивается, что поддерживает в активном состоянии нервную и мышечную системы;
динамические (изотонические) – мышцы сокращаются, не изменяя своего тонуса (движения при расслабленной мускулатуре);
на расслабление – создают условия для отдыха;
идеомоторные – мысленное воспроизведение движений;
висы: «чистый» вис на выпрямленных руках (силовое упражнение) и смешанный вис (с опорой на ноги);
упоры – чаще упор лежа, когда верхние конечности выпрямлены почти под прямым углом к туловищу с опорой на поверхность, а прямые нижние конечности – под острым углом к опорной поверхности (равновесие устойчивое).
По признаку используемых снарядов:
Со снарядами и предметами и без них.
Пассивные - выполняются другим лицом, когда движения у больного ограничены или отсутствуют; предупреждают тугоподвижность в суставах, рефлекторно стимулируют появление активных движений
дыхательные: статические. Не сочетающиеся с движениями конечностей и туловища;
динамические. Сочетающиеся с различными движениями.
84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
В производстве широко используется подъемно-транспортное оборудование, соответственно, существует большое количество видов и типов машин для его реализации В целом такие машины можно разделить на две группы: транспортирующие и грузоподъемных.
Согласно определению, принятому Госнадзорохрантруда) есть подъемные устройства циклического действия с возвратно-поступательным движением грузозахватного органа в пространстве в целом м их можно разделить на подъемники и краны.
Грузоподъемные машины изготавливаются на специализированных предприятиях, имеющих соответствующее разрешение органов Госнадзорохрантруда на выпуск такого оборудования Этим определяются условия, необходимые для качественного изготовления металлоконструкций и выполнения сварочных работ в соответствии с требованиями правил кранов.
При проектировании и изготовлении грузоподъемных машин предусматривается:
• ограждения приводных и передаточных механизмов;
• наличие устройств, предупреждающих случайное включение движущихся;
• соответствие электрооборудования требованиям ПУЭ, ПТЭ и ПТБ, наличие заземления автоматический разрыв цепи при прекращении подачи электроэнергии, что необходимо для предупреждения спонтанного включения машины при возобновлении подачи тока
• оборудование грузоподъемных механизмов приборами и устройствами безопасности
Основным принципом определения опасной зоны является досягаемость подвижных или выступающих частей машин в нормальном режиме работы и в случае их падения или разрушения, а также в случае падения при подъеме или перенос (перевозки) грузы.
Каждая изготовленная заводом-изготовителем грузоподъемная машина должна быть принята отделом технического контроля и обеспечена паспортом, инструкцией по монтажу и эксплуатации и другой технической документацию, предусмотренной ГОСТ или ТУ До пуска в работу грузоподъемная машина подлежит регистрации в органах Госгортехнадзора, выдающих разрешение на ввод ее в эксплуатацию.
При полном техническом освидетельствовании грузоподъемная машина подлежит осмотру, статическим и динамическим испытаниям, при частичном техническом осмотре - только учитывая
При осмотре устанавливается надежность каждого узла и элемента машины, степень износа канатов, цепей, крюков, зубчатых и червячных передач, тормозов, аппаратов управления и других устройств; працез способность приборов и устройств безопасности; крепления канатов, наличие и исправность заземления и электрических блоков, состояние ограждений, перил, лестниц и др. Состояние механизмов определяется их осмотром без разбирания и испытаниям в работе.
При эксплуатации грузоподъемных машин запрещается: поднимать грузы, масса которых превышает допустимую грузоподъемность; поднимать одновременно груз и людей; поднимать грузы, Находящиеся в зыбучие кому положении; отрывать грузы примерзшие, завалены грунтом, заложенные другими грузами; оттягивать грузы при косом натяжении подъемных канатов; оттягивать грузы при подъеме; выводить из строя тормоза и устройства опасностей.
При длительных остановках крана должно быть отключено его электропитания. При окончании работы крановщик обязан запирать двери кабины