
- •1. Реабілітація: її визначення, завдання, види
- •2. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності методом велоергометрії
- •3. Сучасний стан та ефективність олімпійської підготовки в різних видах спорту
- •4. Державне управління охороною праці в Україні
- •5. Дайте характеристику понять: „фізична культура", „спорт", „фізичне виховання", „фізична досконалість", „фізична освіта". Предмет тмфв - як учбова дисципліна.
- •6. Лікувальна фізична культура як основний засіб фізичної реабілітації
- •7. Завдання та зміст розширеного ліжкового режиму у стаціонарі
- •8. Загальні поняття про умови праці
- •9. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Масаж як засіб фізичної реабілітації
- •11. Поняття здоров’я та хвороба. Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани
- •12. Організація служби охорони праці підприємства
- •13. Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку взаємовідносин
- •14. Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату при фізичній реабілітації
- •15. Загартовування холодом при фізичній реабілітації
- •16. Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оцінка функціонального стану нервової системи при фізичній реабілітації
- •19. Механотерапія як засіб реабілітації
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оцінка функціонального стану дихальної системи при фізичній реабілітації
- •22. Трудотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25. Характеристика засобів фізичного виховання і їх класифікація. Зміст і форма фізичних вправ
- •26. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Техніка фізичних вправ. Фази і частини.
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олімпійському спорті
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Засоби лікувальної фізкультури
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типові режими рухової активності у стаціонарах, санаторіях та поліклініках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципів навчання фізичним вправам
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Форми проведення лікувальної фізкультури
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Періоди застосування лікувальної фізкультури у травматології, хірургії та терапії
- •43. Загальна характеристика фізичних здібностей. Закономірності розвитку та перенесення фізичних здібностей.
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Загальні вимоги до методики проведення занять з лікувальної фізкультури
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Міжнародні спортивні організації та професійний спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи при фізичній реабілітації
- •51. Курортні фактори в системі фізичної реабілітації
- •52. Джерела штучного освітлення, переваги і недоліки
- •53. Гострі травми у спортсменів
- •54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
- •55. Гідрокінезотерапія при фізичній реабілітації
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозування фізичного навантаження за відносною потужністю та частотою серцевих скорочень (розрахунок максимальних та тренувальних величин)
- •58. Класифікація видів спорту та різні їхні групи в програмі Олімпійськиї іграх.
- •59. Поняття про силові здібності, їх види. Фактори, які визначають рівень розвитку і виявлення силових здібностей. Методика розвитку силових здібностей.
- •61. Фізіотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •62. Дозування фізичного навантаження за числом повторень фізичних вправ з урахуванням індивідуального максимуму
- •63. Субмаксимальний тест рwc-170
- •64. Дія шуму на організм людини. Основні принципи нормування шуму на робочих місцях
- •65. Завдання та зміст вільного (загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •66. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву. Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей людини.
- •67. Хронічне фізичне перенапруження (перенапруження і-ііі ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69. Розподіл за медичними групами по стану здоров’я при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Джерела прибутків професійного спорту
- •71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності шляхом степ-ергометрії
- •74. Мета, задачі та підходи до розвитку професійного спорту
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Завдання та загальна класифікація функціональних проб і тестів
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Програма Олімпійських ігор
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Визначення та оцінка максимального споживання кисню
- •82. Роль міжнародного олімпійського комітету та Всесвітнього антидопінгового агентства в боротьбі із застосуванням допінгу у спорті
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за морфо функціональними показниками.
- •86. Гнучкість і методика її розвитку. Фактори, що зумовлюють гнучкість
- •87. Загальні та специфічні функції професійного спорту
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89. Поняття про витривалість і її зв'язок із стомленням. Методика розвитку витриватості.
- •90. Раптова смерть в спорті
- •91. Варіанти дозування, інтенсивність, тривалість та об’єм фізичного навантаження
- •92. Іонізуюче випромінення, дія його на організм
- •93. Олімпійський спорт та засоби масової інформації
- •94. Дозування фізичного навантаження за енерговитратами
- •95. Побудова і правила опису комплексу вправ лікувальної гімнастики (реабілітаційного заняття)
- •96. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування та методи захисту
- •97. Організаційна структура професійного спорту та правові основи його функціонування.
- •99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
- •100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
- •101. Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани
- •102. Грунтовні принципи олымпійського спорту та структура міжнародної олімпійської системи.
- •103. Поняття про адаптацію, її механізми та види
- •104. Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додержання законодавства з питань пожежної безпеки
- •105. Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Професійний спорт: визначення поняття. Його особливості і значення
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олімпійський спорт і політика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Колективна угода як основа трудових відносин в професійному спорті
- •114. Передпатологічні стани та захворювання при нераціональних фізичних тренуваннях
- •115. Роль асоціацій спортсменів спортивних ліг в правовому регулюванні спортивного бізнесу
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особливості розвитку і сучасного стану професійного спорту в Європі та сша
- •119. Вивчення та оцінка безпосередньої реакції організму на фізичне навантаження при реабілітаційних заняттях
75. Поняття про мануальну терапію.
Мануальная терапия (лат. manus — кисть, греч. θεραπεία [therapeia] — лечение, оздоровление) — методы лечения и диагностики, представляющие собой воздействие рук терапевта на организм пациента. Методы направлены преимущественно на лечение заболеваний опорно-двигательной системы и внутренних органов.
В связи с тем, что термин используется как в нетрадиционной (в том числе и народной), так и в официальной медицине, а также в разных разделах официальной медицины (неврология, вертеброневрология, ортопедия, спортивная медицина), то дефиниция термина является затруднительной. Термин «мануальная терапия» имеет некое универсальное значение для различных практических лечебных методов, техник и приёмов с помощью рук и вспомогательных ручных средств, как механических, так и аппаратных.
На сегодняшний день мануальная терапия остается одним из наиболее современных и эффективных методов борьбы с болью в области спины. Мануальную терапию широко применяют в комплексном лечении многих заболеваний позвоночника и мышечно-суставного аппарата человека. В последние годы спектр применения мануальной терапии расширился, ее стали применять для лечения заболеваний внутренних органов (висцеральная терапия), головы (кранио-сакральная терапия).
Мануальная терапия показала хорошие результаты для лечения таких заболеваний позвоночника, как остеохондроз, протрузии и грыжи межпозвоночных дисков, нарушения осанки, сколиоз, мышечно-тонический синдром, миозит и др. Мануальная терапия также эффективна при болях в спине, шее, пояснице, конечностях, суставах, при головокружении и частых головных болях.
При помощи приемов мануальной терапии оказывается воздействие на необходимые сегменты позвоночника, позволяющие восстановить ограничение подвижности в позвоночно-двигательном сегменте, устранить суставные и мышечные блоки, снять напряжение с глубоких мышц спины. При этом происходит освобождение защемленных нервных структур, уменьшаются болевые ощущения и восстанавливается функция позвоночника.
76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
Опасной зоной называют пространство, в котором возможно воздействие на работающего опасных и вредных производственных факторов. Опасные зоны возникают в области действия рабочих органов технологического оборудования (мясорубки, режущие, тестомесильные и другие машины), у ременных, зубчатых и цепных передач, при эксплуатации подъемно-транспортных машин и т. д. Особая опасность создается в случаях, когда возможен захват одежды или волос работающего движущимися частями оборудования.
Наличие опасной зоны может быть обусловлено опасностью поражения электрическим током; воздействием тепловых, электромагнитных излучений, шума, вибрации, ультразвука, вредных паров, газов и пыли.
При проектировании и эксплуатации технологического оборудования предусматривают применение устройств, либо исключающих возможность контакта человека с опасной зоной, либо снижающих опасность травматизма.
Общими требованиями к средствам защиты являются: обеспечение оптимальных и безопасных условий труда рабочих; высокая степень защиты; учет индивидуальных особенностей оборудования и технологических процессов; удобство обслуживания машин и механизмов; соблюдение требований технической эстетики.
Оградительные средства защиты применяют для изоляции систем привода машины и опасных рабочих зон машин. Оградительные устройства делят на стационарные, съемные и переносные. Стационарные ограждения устанавливаются для изоляции опасной зоны оборудования и снимаются лишь на время осмотра, смазки и ремонта рабочих органов.
Съемные ограждения устанавливают на оборудовании в местах, требующих периодического доступа к опасным зонам для осуществления промежуточных технологических операций. Съемные ограждения блокируют с рабочими органами механизма или машины, обеспечивая невозможность эксплуатации оборудования при открытых ограждениях, тем самым предотвращая несчастные случаи, если оператор попытается снять ограждение, не остановив предварительно оборудование.
Устройства, обеспечивающие безопасную эксплуатацию машин и оборудования посредством ограничения скорости, давления, температуры, электрического напряжения, механической нагрузки и других факторов, которые способствуют возникновению опасных ситуаций, называют предохранительными. Они должны срабатывать автоматически с минимальным инерционным запаздыванием при выходе контролируемого параметра за допустимые пределы.
Предохранителями от механических перегрузок служат срезные шпильки и штифты, пружинно-кулачковые, фрикционные и зубчато-фрикционные муфты, центробежные, пневматические и электронные регуляторы.
Шкив, звездочку или шестерню, расположенные на ведущем валу, соединяют с приводным (ведомым) валом срезными шпильками или штифтами, рассчитанными на определенную нагрузку. Если последняя превысит допустимое значение, то шпилька разрушается и ведущий вал начинает вращаться вхолостую. После устранения причины появления таких нагрузок срезанную шпильку заменяют новой.