
- •1. Реабілітація: її визначення, завдання, види
- •2. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності методом велоергометрії
- •3. Сучасний стан та ефективність олімпійської підготовки в різних видах спорту
- •4. Державне управління охороною праці в Україні
- •5. Дайте характеристику понять: „фізична культура", „спорт", „фізичне виховання", „фізична досконалість", „фізична освіта". Предмет тмфв - як учбова дисципліна.
- •6. Лікувальна фізична культура як основний засіб фізичної реабілітації
- •7. Завдання та зміст розширеного ліжкового режиму у стаціонарі
- •8. Загальні поняття про умови праці
- •9. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Масаж як засіб фізичної реабілітації
- •11. Поняття здоров’я та хвороба. Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани
- •12. Організація служби охорони праці підприємства
- •13. Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку взаємовідносин
- •14. Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату при фізичній реабілітації
- •15. Загартовування холодом при фізичній реабілітації
- •16. Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оцінка функціонального стану нервової системи при фізичній реабілітації
- •19. Механотерапія як засіб реабілітації
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оцінка функціонального стану дихальної системи при фізичній реабілітації
- •22. Трудотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25. Характеристика засобів фізичного виховання і їх класифікація. Зміст і форма фізичних вправ
- •26. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Техніка фізичних вправ. Фази і частини.
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олімпійському спорті
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Засоби лікувальної фізкультури
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типові режими рухової активності у стаціонарах, санаторіях та поліклініках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципів навчання фізичним вправам
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Форми проведення лікувальної фізкультури
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Періоди застосування лікувальної фізкультури у травматології, хірургії та терапії
- •43. Загальна характеристика фізичних здібностей. Закономірності розвитку та перенесення фізичних здібностей.
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Загальні вимоги до методики проведення занять з лікувальної фізкультури
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Міжнародні спортивні організації та професійний спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи при фізичній реабілітації
- •51. Курортні фактори в системі фізичної реабілітації
- •52. Джерела штучного освітлення, переваги і недоліки
- •53. Гострі травми у спортсменів
- •54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
- •55. Гідрокінезотерапія при фізичній реабілітації
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозування фізичного навантаження за відносною потужністю та частотою серцевих скорочень (розрахунок максимальних та тренувальних величин)
- •58. Класифікація видів спорту та різні їхні групи в програмі Олімпійськиї іграх.
- •59. Поняття про силові здібності, їх види. Фактори, які визначають рівень розвитку і виявлення силових здібностей. Методика розвитку силових здібностей.
- •61. Фізіотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •62. Дозування фізичного навантаження за числом повторень фізичних вправ з урахуванням індивідуального максимуму
- •63. Субмаксимальний тест рwc-170
- •64. Дія шуму на організм людини. Основні принципи нормування шуму на робочих місцях
- •65. Завдання та зміст вільного (загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •66. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву. Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей людини.
- •67. Хронічне фізичне перенапруження (перенапруження і-ііі ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69. Розподіл за медичними групами по стану здоров’я при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Джерела прибутків професійного спорту
- •71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності шляхом степ-ергометрії
- •74. Мета, задачі та підходи до розвитку професійного спорту
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Завдання та загальна класифікація функціональних проб і тестів
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Програма Олімпійських ігор
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Визначення та оцінка максимального споживання кисню
- •82. Роль міжнародного олімпійського комітету та Всесвітнього антидопінгового агентства в боротьбі із застосуванням допінгу у спорті
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за морфо функціональними показниками.
- •86. Гнучкість і методика її розвитку. Фактори, що зумовлюють гнучкість
- •87. Загальні та специфічні функції професійного спорту
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89. Поняття про витривалість і її зв'язок із стомленням. Методика розвитку витриватості.
- •90. Раптова смерть в спорті
- •91. Варіанти дозування, інтенсивність, тривалість та об’єм фізичного навантаження
- •92. Іонізуюче випромінення, дія його на організм
- •93. Олімпійський спорт та засоби масової інформації
- •94. Дозування фізичного навантаження за енерговитратами
- •95. Побудова і правила опису комплексу вправ лікувальної гімнастики (реабілітаційного заняття)
- •96. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування та методи захисту
- •97. Організаційна структура професійного спорту та правові основи його функціонування.
- •99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
- •100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
- •101. Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани
- •102. Грунтовні принципи олымпійського спорту та структура міжнародної олімпійської системи.
- •103. Поняття про адаптацію, її механізми та види
- •104. Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додержання законодавства з питань пожежної безпеки
- •105. Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Професійний спорт: визначення поняття. Його особливості і значення
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олімпійський спорт і політика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Колективна угода як основа трудових відносин в професійному спорті
- •114. Передпатологічні стани та захворювання при нераціональних фізичних тренуваннях
- •115. Роль асоціацій спортсменів спортивних ліг в правовому регулюванні спортивного бізнесу
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особливості розвитку і сучасного стану професійного спорту в Європі та сша
- •119. Вивчення та оцінка безпосередньої реакції організму на фізичне навантаження при реабілітаційних заняттях
71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
Термотерапия, совокупность физиотерапевтических методов, использующих тепло естественных и искусственных источников. В домашних условиях применяют водяные и электрические грелки, припарки и согревающие компрессы, нагретый песок и т. д. В лечебных учреждениях Т. осуществляют с помощью электрических ламп накаливания -- Минина, инфракрасных лучей; грязей , парафина , озокерита; для усиленного теплообразования в тканях тела используют индуктотермию, высокочастотные электрические поля и микроволны . При применении естественных теплоносителей, кроме температурного действия (за счёт большой теплоёмкости, малой теплопроводности и отсутствия конвекции), проявляется их химическое (за счёт наличия неорганических и органических кислот в лечебной грязи, биологически активных веществ в грязи и озокерите, минеральных масел в парафине) и механическое (например, компрессионный эффект аппликации парафина) действие.
Механизм влияния Т. сложен; он складывается из местных (очаговых) и общих реакций. Первые проявляются главным образом в улучшении крово- и лимфообращения и нервнотрофических процессов , что обусловливает противовоспалительный, обезболивающий и рассасывающий эффект. Общие реакции связаны с рефлекторно-гуморальными влияниями на нервную, сердечно-сосудистую, эндокринную, иммунокомпетентную и другие системы организма, обеспечивающие его саморегуляцию. Оптимальная реакция возникает в тех случаях, когда нет чрезмерной тепловой нагрузки на организм и когда вызванные Т. изменения на клеточном, субклеточном и молекулярном уровнях ещё не перекрываются последствиями процесса нагрева тканей.
У каждой страны свои "банные традиции". Внешний вид самой бани и правила проведение "банного ритуала" зависят от климатических условий, религиозных убеждений и многих других причин. Мы же, в свою очередь, в каждой из них можем найти для себя что-то новое и полезное.
Турецкая баня (хамам). Выполнена она в форме круга, а пальцы - это коридоры, которые ведут в парные с разными температурами. В самой жаркой парной температура достигает 90?С. Вы переходите из помещений с низкой температурой в помещения с более высокой до тех пор, пока не пропотеете. После всех парных нужно пройти в комнату, где установлены каменные лежанки, тоже сильно разогретые, где следует продолжать потеть.
Паровая баня - самая жесткая из всех видов бань. Она характерна повышенными требованиями к состоянию сердечно-сосудистой системы. Очень влажный воздух парильни вызывает образование в легких конденсата, затрудняющего поглощение легкими кислорода. Уменьшение притока кислорода нагружает сердце и мозг, самые требовательные к кислороду органы. Кроме того, человек по отношению к насыщенному влажному воздуху парной является «холодным телом». На нем обильно конденсируется влага. Она блокирует испарение пота, исключая этим действие самого эффективного инструмента системы терморегуляции. Инфракрасная баня
ИК - излучение передаётся невидимыми световыми волнами по воздуху и греет непосредственно, без нагревания окружающего воздуха. Нагреваются кожа и подкожные ткани. ИК - излучение сжигает подкожный жировой слой и хоть температура и начиная с 35o, но выделение пота по сравнению с обычной баней в 3 раза интенсивнее. ИК - баня помогает выводить из организма шлаки, улучшает мышечный тонус и является эффективным средством по уменьшению целлюлита.
Ароматическая баня. Эфирные масла нужно всегда разбавлять перед тем, как вылить на каменку, так как неразбавленное масло может очень легко воспламениться. Во время первого посещения парилки на полную поварёшку нужно добавлять три капли масла. Во время второго и третьего захода можно увеличить количество масла до четырёх или пяти капель.
Соляная баня. Обтирание солью в бане влияет на кожу как лущащее средство - при выходе из бани тело действительно кажется шёлковым. Вдыхание солёного воздуха оказывает профилактическое действие на дыхательные пути. Так как воздух в бане имеет, приблизительно, комнатную температуру, то разовое посещение соляной бани может продолжаться даже до 60 минут.
Финская баня (сауна). В финской бане воздух сухой и горячий, стены помещения обиты древесиной светлых пород: сосна, береза, ясень. Ступенчатый полок позволяет регулировать наслаждение различными температурами. Источником тепла являются камни каменки, подбрасыванием воды на которые краткосрочно увлажняют воздух. Температура в бане повышается до 70-95 градусов. Печь в финской бане обычно каменная.
Японская баня (сэнто). Здесь предпочтение отдается горячей воде. Главное в японской бане - это бассейн с температурой воды 55?С. Внутри него находятся скамеечки, на которых и следует расположиться. Перед погружением принимают горячий душ либо окатываются горячей водой. Вода в бассейне должна доходить до груди во избежание угрозы теплового эффекта и излишней нагрузки на сердце. На голову надевают шапочку, смоченную холодной водой. Находиться в бассейне следует минут 10-15. Иногда в бане имеются два бассейна, в одном из которых вода прохладнее. Такая смена температур обеспечивает эффект лимфодренажа.
Русская баня. В традиционной русской бане сразу после входа располагается небольшой предбанник, в котором раздеваются. Затем следует помещение парилки, в которой расположена печь, а в печи - камин.