
- •1. Реабілітація: її визначення, завдання, види
- •2. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності методом велоергометрії
- •3. Сучасний стан та ефективність олімпійської підготовки в різних видах спорту
- •4. Державне управління охороною праці в Україні
- •5. Дайте характеристику понять: „фізична культура", „спорт", „фізичне виховання", „фізична досконалість", „фізична освіта". Предмет тмфв - як учбова дисципліна.
- •6. Лікувальна фізична культура як основний засіб фізичної реабілітації
- •7. Завдання та зміст розширеного ліжкового режиму у стаціонарі
- •8. Загальні поняття про умови праці
- •9. Фізіологічні механізми лікувальної дії фізичних вправ
- •10. Масаж як засіб фізичної реабілітації
- •11. Поняття здоров’я та хвороба. Форми перебігу та закінчення хвороби. Термінальні стани
- •12. Організація служби охорони праці підприємства
- •13. Аматорство та професіоналізм у спорті: історія розвитку взаємовідносин
- •14. Оцінка функціонального стану опорно-рухового апарату при фізичній реабілітації
- •15. Загартовування холодом при фізичній реабілітації
- •16. Допустимі мікрокліматичні умови
- •17. Типові патологічні процеси. Розлади кровообігу, порушення обміну речовин, некроз, запалення, атрофія, гіпертрофія
- •18. Оцінка функціонального стану нервової системи при фізичній реабілітації
- •19. Механотерапія як засіб реабілітації
- •20. Заходи щодо нормалізації мікроклімату
- •21. Оцінка функціонального стану дихальної системи при фізичній реабілітації
- •22. Трудотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •23. Міжнародний олімпійський комітет та основи його діяльності
- •24. Шкідливі речовини та їх небезпека
- •25. Характеристика засобів фізичного виховання і їх класифікація. Зміст і форма фізичних вправ
- •26. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •27. Основні засоби, що використовують з метою оптимізації процесів відновлення та підвищення працездатності спортсмена.
- •28. Пилове забруднення повітря
- •29. Техніка фізичних вправ. Фази і частини.
- •30. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за аеробною продуктивністю
- •31. Спортсмен в олімпійському спорті
- •32. Вентиляція виробничих приміщень
- •33. Засоби лікувальної фізкультури
- •34. Хронічна перенапруга ведучих органів та систем організму у спортсмена
- •35. Типові режими рухової активності у стаціонарах, санаторіях та поліклініках
- •36. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •37. Характеристика принципів навчання фізичним вправам
- •38. Хронічне перенапруження. , специфічні захворювання та гострі пошкодження ора при заняттях спортом
- •39. Форми проведення лікувальної фізкультури
- •40. Основні вимоги до системи вентиляції
- •41. Періоди застосування лікувальної фізкультури у травматології, хірургії та терапії
- •43. Загальна характеристика фізичних здібностей. Закономірності розвитку та перенесення фізичних здібностей.
- •44. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •45. Загальні вимоги до методики проведення занять з лікувальної фізкультури
- •46. Завдання та зміст напівліжкового (палатного) режиму у стаціонарі
- •47. Міжнародні спортивні організації та професійний спорт
- •48. Вимоги до освітлення приміщень та робочих місць
- •49. Захворювання, що можуть стати причиною раптової смерті при заняттях фк та спорту.
- •50. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи при фізичній реабілітації
- •51. Курортні фактори в системі фізичної реабілітації
- •52. Джерела штучного освітлення, переваги і недоліки
- •53. Гострі травми у спортсменів
- •54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
- •55. Гідрокінезотерапія при фізичній реабілітації
- •56. Методи розрахунку штучного освітлення
- •57. Дозування фізичного навантаження за відносною потужністю та частотою серцевих скорочень (розрахунок максимальних та тренувальних величин)
- •58. Класифікація видів спорту та різні їхні групи в програмі Олімпійськиї іграх.
- •59. Поняття про силові здібності, їх види. Фактори, які визначають рівень розвитку і виявлення силових здібностей. Методика розвитку силових здібностей.
- •61. Фізіотерапія як засіб фізичної реабілітації
- •62. Дозування фізичного навантаження за числом повторень фізичних вправ з урахуванням індивідуального максимуму
- •63. Субмаксимальний тест рwc-170
- •64. Дія шуму на організм людини. Основні принципи нормування шуму на робочих місцях
- •65. Завдання та зміст вільного (загальнолікарняного) рухового режиму у стаціонарі
- •66. Швидкість рухових дій і специфічні форми її вияву. Методика розвитку швидкості і швидкісних здібностей людини.
- •67. Хронічне фізичне перенапруження (перенапруження і-ііі ступеню)
- •68. Методи та засоби захисту від шуму
- •69. Розподіл за медичними групами по стану здоров’я при фізичному вихованні та оздоровчому тренуванні
- •70. Джерела прибутків професійного спорту
- •71. Теплові впливи при фізичній реабілітації, різновиди лазні
- •72. Вимоги безпеки до конструкції машин і обладнання
- •73. Визначення та оцінка фізичної робото спроможності шляхом степ-ергометрії
- •74. Мета, задачі та підходи до розвитку професійного спорту
- •75. Поняття про мануальну терапію.
- •76. Небезпечні зони обладнання, огороджуючи та запобіжні пристрої, їх призначення та види
- •77. Завдання та загальна класифікація функціональних проб і тестів
- •78. Дозування фізичного навантаження за потужністю на велоергометрі
- •79. Програма Олімпійських ігор
- •80. Блокуючі пристрої та сигналізація, їх призначення і види
- •81. Визначення та оцінка максимального споживання кисню
- •82. Роль міжнародного олімпійського комітету та Всесвітнього антидопінгового агентства в боротьбі із застосуванням допінгу у спорті
- •83. Класифікація фізичних вправ як засобів лфк
- •84. Вимоги безпеки до конструкції та експлуатації підйомно-транспортного обладнання
- •85. Кількісна оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я за морфо функціональними показниками.
- •86. Гнучкість і методика її розвитку. Фактори, що зумовлюють гнучкість
- •87. Загальні та специфічні функції професійного спорту
- •88. Роль механізації, автоматизації та програмного управління в підвищенні безпеки праці
- •89. Поняття про витривалість і її зв'язок із стомленням. Методика розвитку витриватості.
- •90. Раптова смерть в спорті
- •91. Варіанти дозування, інтенсивність, тривалість та об’єм фізичного навантаження
- •92. Іонізуюче випромінення, дія його на організм
- •93. Олімпійський спорт та засоби масової інформації
- •94. Дозування фізичного навантаження за енерговитратами
- •95. Побудова і правила опису комплексу вправ лікувальної гімнастики (реабілітаційного заняття)
- •96. Електромагнітні поля, дія на організм, нормування та методи захисту
- •97. Організаційна структура професійного спорту та правові основи його функціонування.
- •99. Побудова індивідуальних програм фізичної реабілітації
- •100. Заходи та засоби захисту від виробничого шуму
- •101. Невідкладні стани: анафілактичний шок, раптове припинення кровообігу, гіпоглікемічні стани
- •102. Грунтовні принципи олымпійського спорту та структура міжнародної олімпійської системи.
- •103. Поняття про адаптацію, її механізми та види
- •104. Державний пожежний нагляд і громадський контроль за додержання законодавства з питань пожежної безпеки
- •105. Завдання та зміст щадного рухового режиму на поліклінічному етапі реабілітації
- •106. Професійний спорт: визначення поняття. Його особливості і значення
- •107. Гостре фізичне перенапруження
- •108. Заходи і засоби захисту від виробничої вібрації
- •109. Олімпійський спорт і політика
- •110. Фізична реабілітація при фізичному вихованні у спеціальних медичних групах
- •111. Завдання та зміст щадно-тренувального рухового режиму у санаторії
- •112. Вібрація, дія на організм працюючих. Нормування виробничої вібрації
- •113. Колективна угода як основа трудових відносин в професійному спорті
- •114. Передпатологічні стани та захворювання при нераціональних фізичних тренуваннях
- •115. Роль асоціацій спортсменів спортивних ліг в правовому регулюванні спортивного бізнесу
- •116. Відшкодування власником підприємства, установи шкоди, заподіяної працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків
- •117. Завдання та зміст тренувального рухового режиму у санаторії
- •118. Особливості розвитку і сучасного стану професійного спорту в Європі та сша
- •119. Вивчення та оцінка безпосередньої реакції організму на фізичне навантаження при реабілітаційних заняттях
53. Гострі травми у спортсменів
Механизм возникновения травм опорно-двигательного аппарата у спортсменов имеет специфические особенности и нередко представляет сложный биомеханический процесс, в котором ведущую роль играют следующие факторы:
• место приложения травмирующей силы (прямой, непрямой, комбинированные механизмы);
• сила травмирующего воздействия (превышающая или не превышающая физиологическую прочность тканей);
• частота повторений травматического воздействия (одномоментные, острые, повторные и хронически повторяющиеся травмы).
Прямой механизм травмы (падение, столкновение, удар) характеризуется тем, что точка воздействия приложенной силы находится непосредственно в зоне повреждения. При непрямом механизме травмы точка приложения травмирующей силы находится вдали от зоны повреждения, дистальнее или проксимальнее. В этом случае травма возникает под действием сгибающего, разгибающего, скручивающего моментов или их сочетания. Непрямой механизм травмы характерен для внутренних повреждений суставов (капсульно-связочного аппарата, менисков, внутрисуставных и отрывных переломов).
Комбинированный механизм травмы связан с воздействием не одного, а многих травмирующих факторов, т.е. приложения травмирующей силы при прямом и непрямом механизме травмы одновременно. Знание механизма травмы необходимо для правильного понимания возможного механизма возникновения патологии и ее правильной диагностики.
Важное значение для диагностики имеют также частота травмирования (повторность травмирующего воздействия) и его относительная величина (сила), превышающая или не превышающая физиологический порог прочности тканей.
Следствием травмирующего воздействия, сила которого превышает прочность ткани, естественно, является нарушение анатомической структуры ткани или органа, что наблюдается в случае острой травмы. Результатом хронической травматизации тканей при силе травмирующего воздействия, не превышающей физиологического порога прочности тканей, является хроническое заболевание.
54. Поняття про координаційні здібності. Спритність і методика її розвитку.
Ловкость выражается через совокупность координационных способностей, а также способностей выполнять двигательные действия с необходимой амплитудой движений (подвижностью в суставах). Ловкость воспитывают посредством обучения двигательным действиям и решения двигательных задач, требующих постоянного изменения структуры действий. При обучении обязательным требованием является новизна разучиваемого упражнения и условий его применения. Элемент новизны поддерживается координационной трудностью действия и созданием внешних условий, затрудняющих выполнение упражнения. Решение двигательных задач предполагает выполнение освоенных двигательных действий в незнакомых ситуациях.
Координационные способности связаны с возможностями управления движениями в пространстве и времени и включают: а) пространственную ориентировку; б) точность воспроизведения движения по пространственным, силовым и временным параметрам; в) статическое и динамическое равновесие. Пространственная ориентировка подразумевает: 1)сохранение представлений о параметрах изменения внешних условий (ситуаций) и 2) умение перестраивать двигательное действие в соответствии с этими изменениями. Человек не просто реагирует на внешнюю ситуацию. Он должен учитывать возможную динамику ее изменения, осуществлять прогнозирование предстоящих событий и в связи с этим строить соответствующую программу действий, направленную на достижение положительного результата.
Воспроизведение пространственных, силовых и временных параметров движений проявляется в точности выполнения двигательных действий. Их развитие определяется совершенствованием сенсорных (чувствительных) механизмов регуляции движений. Точность пространственных перемещений в различных суставах (простая координация) прогрессивно увеличивается при использовании упражнений на воспроизведение поз, параметры которых задаются заранее. Точность воспроизведения силовых и временных параметров двигательного действия характеризуется способностью дифференцировать мышечные усилия по заданию или необходимости, связанной с условиями выполнения данного упражнения. Развитие точности временных параметров движений направлено на совершенствование так называемого чувства времени, т. е. Умения дифференцировать временные характеристики двигательного действия.
В целостном двигательном действии все три ведущие координационные способности - точность пространственных, силовых и временных параметров - развиваются одновременно. Вместе с тем правильно выбранное средство (упражнение) позволяет, акцентировано воздействовать на одну из них. Нарастание утомления ведет к резкому повышению числа ошибок в точности воспроизведения, и если выполнение упражнения продолжается, то возможно закрепление ошибок. Сохранение устойчивости тела (равновесие) необходимо при выполнении любого двигательного действия. Различают статическое и динамическое равновесие. Первое проявляется при длительном сохранении определенных поз человека (например, стойка на лопатках в гимнастике), второе - при сохранении направленности перемещений человека при непрерывно меняющихся позах (например, передвижение на лыжах). Совершенствование динамического равновесия осуществляется с помощью упражнений циклического характера (например, ходьба или бег по наклонной плоскости с уменьшенной шириной опоры). Вестибулярная устойчивость характеризуется сохранением позы или направленности движений после раздражения вестибулярного аппарата (например, после вращения).