МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЮРИДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Курсовий проект (робота)

з ___________________________________________________________

(назва дисципліни)

на тему:_____________________________________________________

____________________________________________________________

Студента (ки) _____ курсу ______ групи

напряму підготовки__________________

спеціальності_______________________

__________________________________

(прізвище та ініціали)

Керівник ___________________________

____________________________________

(посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)

Національна шкала ________________

Кількість балів: __________Оцінка: ECTS _____

Члени комісії ________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

________________ ___________________________

(підпис) (прізвище та ініціали

м. _________ - 20 __рік

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Нормативно-правове регулювання відносин усиновлення
2. Підсудність справ про усиновлення
3. Особи, які беруть участь у справі про усиновлення
4. Вимоги до заяви про усиновлення
5. Підготовка до розгляду справи про усиновлення
6. Розгляд справи та ухвалення рішення суду
7. Вимоги до рішення у справі про усиновлення
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Одним з основних напрямків державної політики України є реалізація комплексу заходів, спрямованих на охорону дитинства. Свідченням цього є Конституція України, яка проголосила рівність дітей у своїх правах. Якщо ж дитина лишилась сиротою або позбавлена батьківського піклування з тих чи інших причин, обов'язок утримання та виховання таких дітей основний закон покладає на державу (ст. 52)¹.

В останні роки спостерігається стійка тенденція до збільшення кількості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Закони, прийняті останнім часом, зокрема, Закон України “Про охорону дитинства” від 6 квітня 2001 р.², Закон України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування” від 13 січня 2005 р.³, визнали усиновлення (удочеріння) (далі – усиновлення) пріоритетною формою влаштування дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дійсно, серед усіх форм влаштування таких дітей, усиновлення – найкраща. Адже сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення. Усиновлення прирівнює дитину у правовому смислі до рідних дітей подружжя, дитина набуває в особі усиновителів батьків та сім’ю.

Ніякі суспільні форми виховання дітей не можуть зрівнятися із вихованням у сім’ї, а неодноразові спроби в радянський період замінити сімейне виховання суспільним, є підтвердженням тому. Таким чином, держава повинна сприяти усиновленню як в Україні, так і за її межами, оскільки, як свідчить судова практика, громадяни України усиновлюють, як правило, здорових дітей, вік яких не перевищує трьох років. Хворих дітей, дітей – інвалідів, усиновлюють, в основному, іноземні громадяни. Тому виникає необхідність у створенні досконалого правового механізму процедури усиновлення дітей.

Справи цієї категорії є особливо суспільно значущими, адже усиновлюються діти України, які є сиротами та позбавлені батьківського піклування, таким чином, вони, в основному, не мають законних представників, їх інтереси може захистити лише держава в особі своїх органів⁴.

Проблеми судочинства в справах про усиновлення дітей у вітчизняній науці цивільного процесуального права України є недостатньо дослідженими. Нові завдання, які сьогодні стоять перед Україною, і, зокрема, необхідність входження держави у європейський правовий простір, потребують врегулювання правових відносин усиновлення на сучасному рівні, який відповідав би світовим стандартам. Це також обумовлює необхідність переосмислення законодавства, що регулює процес міжнародного усиновлення і приведення його у відповідність з Конституцією України та міжнародно-правовими актами, які стоять на захисті прав і свобод дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також вже усиновлених дітей. Усі вище зазначені обставини обумовлюють актуальність теми курсової роботи.

Об’єктом дослідження є судочинство у справах про усиновлення дітей та механізм забезпечення прав і законних інтересів усиновлюваних.

Предметом дослідження є норми чинного цивільного процесуального, сімейного законодавства України, підзаконні акти, які регулюють процес усиновлення дітей іноземцями, а також судова практика та статистика.

Методологічну основу дослідження склали діалектичний та інші методи наукового пізнання явищ. При написанні курсової роботи використано, логіко-граматичний (при тлумаченні певних положень та точок зору), аналітичний (зокрема, коли було необхідно обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші теоретичні положення), порівняльно-правовий (у процесі розкриття окремих питань порівнювалися положення законодавчих актів), статистичний (досліджувалась динаміка кількості розглянутих справ про усиновлення дітей).

Обрану проблематику досліджували такі українські вчені, як В.С. Гопанчук, О.В. Дзера, О.Г. Дріжчана, Н.О. Кіреєва, В.В.Комаров, В.А. Кройтор, С.А. Фурса, М.Й.Штефан та інші. Зазначених питань торкалися також вчені інших країн – М.В. Антокольська, Е.В. Васьковська, М.А. Гурвич, М.А. Вікут, Г.А. Жиліна, І.М. Зайцева, І.В. Решетнікова, М.К. Треушніков, Н.О.Чечина., Д.М. Чечот, М.С. Шакарян, В.В. Яркова та інших.

Теоретичне і практичне значення роботи полягає у тому, що в дослідженні міститься комплексний аналіз особливостей судочинства в справах про усиновлення дітей, а також шляхи законодавчого їх урегулювання. Висновки, зроблені автором, можуть бути використані при подальшому дослідженні даної теми, при підготовці курсів лекцій, при розробці спецкурсів, при проведенні практичних занять, при підготовці навчальних посібників.