9. Рентгенограма додаткових пазух носа в нормі.

Рентгенографія черепа в різних проекціях дозволяє судити про анатомічному будову пазух. За допомогою томографії уточнюється їх анатомічне вивчення та діагностика захворювань.

Звичайне рентгенологічне дослідження додаткових пазух носа може бути обмежене однією оглядової підборіддя-носовий проекцією; для точного судження про стан лобових пазух, гратчастого лабіринту і основних пазух необхідно доповнювати його знімками в лобно-носовій і бічний, а також в полуаксіальной і аксіальній проекціях, що дають уявлення про поширення пазух в глибину. Техніка рентгенографії придаткових пазух носа повинна бути дуже високою: низька технічна якість рентгенограм, особливо викликане порушенням симетрії в укладанні голови хворого, може призвести до грубих діагностичних помилок.

Основним рентгенологічним ознакою запальних захворювань придаткових пазух носа є симптом затемнення, обумовлений втратою притаманною їм прозорості та заміною повітря патологічним вмістом.

Характер затемнення пазух його інтенсивність і структурність на рентгенівському знімку обумовлені патологічним станом їх слизової оболонки.

 

10. Ортопантомограма в нормі.

Оглядовий рентгенівський знімок зубних рядів, що дає картину стану тимчасових і постійних зубів, розташованих в щелепах, височно-нижньощелепних суглобів, гайморових пазух. Необхідна для діагностики і планування лікування.

Схема аналізу рентгенограми:

1. Ділянка дослідження:

–         Визначити вид знімка, характер дослідження, проекцію дослідження, вірність вкладання пацієнта, якість знімка.

2. Вивчення кісток (суглоба):

–     положення, величина, форма кістки;

–     контури зовнішньої та внутрішньої поверхні кортикального шару;

–     стан кісткової структури;

–     стан суглобових кінців кісток (величина, форма, контури рентгенівської суглобової щілини;

–     характеристика альвеолярного паростка щелепи;

–     стан зубного ряду.

3. М'які тканини, що оточують кістку, їх об'єм, конфігурація, структура.

Нижня щелепа майже на всьому протязі побудована як плоскогубчаста кістка. Лише в основі її проходить інтенсивна смужка компактної кісткової тканини, ширина якої максимальна в центральних відділах (0,3 — 0,6 см), у напрямку до кутів зменшується до тоненької волосоподібної чіткої смужечки. Альвеолярні краї щелеп закінчуються або конусоподібно, або більш плоско, утворюючи зубчастість міжальвеолярних переділок. Значний вплив на на форму міжальвеолярних гребенів справляє частота розташування зубів — чим більше відстань між зубами, тим більш похилі міжальвеолярні гребені. Важливими для діагностики є дані про рентгеноанатомію нижньощелепового каналу, його просвіт на ортопантомограмах має ширину 0,4 — 0,6 см, його форма різна. Зокрема тип 1 — майже горизонтально спрямований канал, що закінчується на рівні кута нижньої щелепи нижньощелепним отвором овальної форми; тип 2 — верхній зовнішній кінець канала піднімається догори, заходячи на невеликому протязі до гілки, весь дистальний відрізок канала має дещо скошений напрямок, кінцева частина розширеним відділом переходить у foramen mandibulare не завжди правильної геометричної форми і чіткі контури; 3 — ще більш косий напрям ходу канала, що високо заходить в гілку, утворюючи петлеподібний вигин в дистальній частині. Підборідні отвори нижньощелепного канала з обох боків знаходяться на рівні премолярів, мають круглу чи овальну форму, по периферії оточені чітким кортикальним обідком. Зовнішня коса лінія ретромолярного трикутника доходить до переднього краю гілки щелепи, а внутрішня linea mylohyoidea, починаючись біля нижнього краю симфізу, піднімається догори по внутрішньому краю нижньої щелепи до гілки. Обидві лінії мають різну щільність, краще всього візуалізуються у зоні молярів. Краї міжзубних переділок вкриті тонкою кортикальною платівкою, що має значну кількість канальців, де проходять судини та нерви. Велике значення у вивченні різних захворювань щелепно-лицевої ділянки має визначення стану гайморових пазух, які тісно пов'язані з зубами та альвеолярним паростком верхньої щелепи. Їх об'єм варіює від 2,0 до 8,5 см3, ідентичності величини та форми з обох боків немає, товщина слизової оболонки — максимум 1,0 — 1,5 мм, корені молярів контактують з дном щелепи, особливо 8/8, особливо у підлітків.

 

IV. Діагностичні та лікувальні маніпуляції на фантомах.

 

1. Підготувати набір інструментів для обстеження хірургічного стоматологічного хворого.

Інструментарій – стоматологічне дзеркало, металевий оглядовий шпатель, стоматологічний пінцет, стоматологічні зонди.

 

2. Підготувати набір інструментів для видалення різців верхньої щелепи.

Інструментарій – прямі щипці зі щічками, які не сходяться, гладилка.

 

3. Підготувати набір інструментів для видалення різців нижньої щелепи.

Інструментарій – дзьобоподібні щипці з вузькими щічками, які не сходяться, зігнуті по ребру; гладилка.

 

4. Підготувати набір інструментів для видалення ікол верхньої щелепи.

Інструментарій – прямі щипці зі щічками, які не сходяться, гладилка.

 

5. Підготувати набір інструментів для видалення ікол нижньої щелепи.

Інструментарій – дзьобоподібні щипці, зігнуті по ребру, зі щічками більш ширшими, які не сходяться, ніж для різців; гладилка.

 

6. Підготувати набір інструментів для видалення премолярів верхньої щелепи.

Інструментарій – S –подібні щипці щічки яких не сходяться, гладилка.

 

7. Підготувати набір інструментів для видалення премолярів нижньої щелепи.

Інструментарій – дзьобоподібні щипці без шипів, зігнуті по ребру, зі щічками більш ширшими, ніж для різців, які не сходяться; гладилка.

 

8. Підготувати набір інструментів для видалення молярів верхньої щелепи.

Інструментарій – S –подібні щипці з широкими щічками, які не сходяться, на зовнішній щічці яких є шип (праві і ліві), гладилка.

 

9. Підготувати набір інструментів для видалення молярів нижньої щелепи.

Інструментарій – дзьобоподібні щипці, зігнуті по ребру, з широкими щічками і шипами, які не сходяться; гладилка.

 

10. Підготувати набір інструментів для видалення зубів мудрості верхньої щелепи.

Інструментарій - багнетоподібні коронкові щипці з широкими щічками, які не змикаються, прямий елеватор, гладилка.

 

 

11. Підготувати набір інструментів для видалення зубів мудрості нижньої щелепи.

Інструментарій – щипці, зігнуті по площині, прямий елеватор, гладилка.

 

12. Підготувати набір інструментів для видалення коренів верхньої щелепи.

Інструментарій – прямий елеватор, багнетоподібні кореневі щипці з щічками, які змикаються, гладилка.

 

13. Підготувати набір інструментів для типового видалення коренів нижньої щелепи.

Інструментарій – прямий елеватор, дзьобоподібні кореневі щипці з щічками, які змикаються, гладилка.

 

14. Продемонструвати техніку виконання інфраорбітальної анестезії внутрішньоротовим методом.

Положення лікаря – справа та попереду пацієнта.

При виконанні анестезії голова пацієнта злегка повернена до лікаря.

Цільовий пункт анестезії - підочний отвір.

Визначається проекція підочного отвору на шкіру, яка знаходиться на 0,5 – 0,75 см нижче: а) місця з‘єднання вилицевого відростка верхньої щелепи з вилицевою кісткою на нижьому краю очниці, б) точки перетину нижнього краю очниці з вертикальною лінією, яка проводиться через середину другого верхнього премоляра або через середину зіниці при погляді вперед.

Техніка виконання анестезії:

– великим та вказівним пальцем лівої руки піднімають верхню губу догори і назовні;

– середнім пальцем зафіксовують тканини над підочним отвором;

– вколюють голку на 0,5 см вище перехідної згортки на рівні між центральним та боковим різцем і просувають її по кістці в напрямі до підочного отвору вгору, назовні і назад, випускаючи по ходу просування голки анестетик;

– ввійшовши у підочний отвір, просувають голку в підочний канал на 3-5 мм і впорскують решту анестетика.

При цій анестезії знечулюють верхні передні і середні альвеолярні гілки.