Висновки

Таким чином, проведене дослідження підводить мене до та­ких висновків:

1. Система міжнародних актів у сфері ін­телектуальної власності є елементом між­народної системи охорони інтелектуальної власності, яка складається із спеціалізованих інституцій. Зазначена система за своєю природою є надсистемою, оскільки до її складу входять міжнародні та регіональні системи.

2. Система міжнародних актів у сфері ін­телектуальної власності містить:

а) акти, які регулюють загальні засади функціонування системи правової охорони інтелектуальної власності;

б) акти, які регулюють спеціальні засади правової охорони об'єктів інтелекту­альної власності, встановлюючи стандарти, яким мають відповідати спеціальні закони країн-учасниць;

в) акти, які регламенту­ють надання міжнародної правової охорони об'єктам права інтелектуальної власності.

3. Система міжнародних актів у сфері ін­телектуальної власності характеризується розгалуженістю актів, до систематизації яких можна застосовувати різні підходи: суб'єктний склад (1. Міжнародні угоди країн - членів ВОІВ. 2. Міжнародні угоди країн - членів СОТ. 3. Міжнародні угоди держав-учасниць СНД. 4. Угоди країн - членів регіональних систем інтелектуальної власності. 5. Міжуря­дові угоди. 6. Міжнародні договори міжвідом­чого характеру.); об'єкт регулювання; предмет регулювання.

4. З метою недопущення порушення прав інтелектуальної власності у країнах, які ви­знають принцип національного (регіонально­го) вичерпання прав, суб'єкти господарюван­ня, формуючи експортну стратегію, мають пересвідчитися в наявності у них права здій­снювати експортні операції щодо товару, на­бутого у третіх осіб.

5. Власники прав повинні мати можливість вчиняти дії проти осіб, які порушують їх. Права, з тим, щоб запобігти подальшим порушенням прав і компенсувати збитки, заподіяні внаслідок таких порушень.

Без належного захисту прав інтелектуальної власності неможлива і міжнародна співпраця в галузі науки, культури, торгівлі та промисловості.

Міжнародні зобов'язання України щодо належного захисту прав інтелектуальної власності випливають з її участі в чинних міжнародних угодах й з тих міжнародних угод, до яких Україна прагне приєднатися.

У разі відсутності ефективної системи захисту авторського права відбуватиметься занепад і відставання в високотехнологічних галузях економіки і гальмуватиметься економічний розвиток.

Отже, кожна держава має подбати про захист національної інтелектуальної власності на своїй території та за кордоном.

Захист інтелектуальної власності є симетричним: щоб забезпечити захист своєї інтелектуальної власності за кордоном, держава має гарантувати такий же рівень захисту для іноземців на своїй території.

Таким чином, використання в Інтернеті гіперпосилань безпосередньо на певний матеріал без посилання на ім’я автора або без зазначення сайту, на якому цей матеріал розміщено, також спричиняє порушення авторського права.

Бернська конвенція встановлює мінімальний рівень авторських прав, які повинні надавати країни-члени конвенції. Формально кажучи, що встановлюються в Конвенції права встановлюють тільки рівень прав, що надаються на основі конвенції іноземним авторам.

У поєднанні з принципом національного режиму стає досить важко виконати конвенцію і не забезпечити зазначені права також і своїм громадянам.