Омоніми, синоніми, антоніми, пароніми.

У професійному мовленні часто доводиться використовувати омоніми, синоніми, антоніми, пароніми.

Омоніми (від гр. – однаковий і - ім’я) – це слова, що однаково звучать, але мають різне значення. Омоніми потрібно відрізняти від багатозначних слів (між значенням багатозначного слова існують зв’язки, вони об’єднані спільним поняттям, а значення омонімів не пов’язані між собою). Омоніми виникають внаслідок:

– звукових змін у процесі розвитку мови:

– випадкового збігу звучання слова рідної мови і засвоєння з іншої мови: потри (потерти) – по три (по 3)

• випадкового збігу звучання форм різних слів: шию (шити) – шию (шия)

Омоніми утворюються різними шляхами:

1. запозичені слова набувають того ж звучання, що й українські: укр. мул ‘багно’ – лат. мул ‘тварина’; укр. лава ‘меблі’ – італ. лава ‘вулканічна’;

2. велика кількість омонімів утворилася у процесі словотворення: злити (від зло) – злити (від лити); кормовий (від корм і від корма ‘задня частина судна’)

3. розпад полісемії, тобто втрата семантичного зв’язку між словами: ключ – джерело, що б’є з-під землі; ключ ‘зграя птахів, що летять один за одним’

Види омонімів:

І. повні (абсолютні) – це слова однієї частини мови, які однакові у всіх граматичних формах: косá ‘знаряддя праці’, косá ‘дівоча’, лава ‘вулканічна’, ‘меблі’

ІІ. Часткові. До часткових омонімів належать омоформи, омофони і омографи.

1) граматичні або омоформи – це слова, які належать до різних частин мови, але однаково звучать у деяких формах, наприклад, числівник три і дієслово три; ніс ‘частина тіла’, дієслово зі значенням ‘щось переносити’;

2) фонетичні або омофони – це слова, що звучать однаково, але по-різному пишуться: роман ‘жанр літератури’ і Роман ‘власне ім’я’, надія – Надія, вікторія – Вікторія, Бойко ‘прізвище’ – бойко; потри – по три;

3) графічні або омографи – це слова однакові за написанням, але різні за вимовою (відрізняються наголосом): дорóга-дорогá, замок-замок, мука-мука, óбід ‘колеса’– обíд, зáмок – замóк, прúклад – приклáд

Відоме явище міжмовної омонімії, тобто збігу зовнішньої форми слів двох різних мов. Такі омоніми називають фальшивими друзями перекладача. Приклади укр.-рос. міжмовних омонімів: укр. неділя, укр. луна ‘відлуння’ – рос. ‘місяць’, укр. задача ‘математичне чи фізичне завдання” – рос. задача ‘будь-що, що потребує виконання’; укр. оскома ‘больові відчуття на зубах” – пол.. ‘охота, бажання’; укр. вариво ‘страва’ – пол. ‘овоч’; укр. погреб ‘льох’ – пол. ‘похорон’.

Можна навести приклади українсько-чеських омонімів: укр. голка ‘засіб для шиття’ – ч. ‘дівчина’, цар ‘володар країни’ – ч. ‘ганчірка’.

А також українсько-німецьких: нім. я ‘так’ – укр. особовий займенник

Часто із багатозначність плутають омонімію.

ОМОНІМИ – це слова однакові за звучанням, але зовсім різні за значенням. Це слова, що збіглися випадково, між їх значеннями зв’язку немає: моторний хлопець – моторний човен, плавуча міна – кисла міна, дрот’яний садок – вишневий садок. А значення багатозначного слова пов’язані між собою. Наприклад, срібна монета – срібний іній (зберігається схожість за кольором); колючий кущ – колюче слово (зберігається схожість за ознакою ранити, завдати неприємних відчуттів).

Синоніми (від гр. – однойменний) – це слова, які мають близьке або тотожне значення, але відрізняються звучанням: дорогий, цінний, недешевий, коштовний…

Мовознавці розрізняють синоніми:

– лексичні – це синоніми, що належать до однієї частини мови і ма.ть відмінності у значення: іти, крокувати.

• контекстуальні – такі, що лише в певному контексті мають близьке значення. Вони властиві художнім текстам.

Синоніми – це слова однієї частини мови, різні за звучанням, але близькі або тотожні за значенням. Сукупність синонімів з одним значенням називають синонімічним рядом. Розпочинає синонімічний ряд стрижневе слово – це слово з найбільш нейтральним значенням: гарний – красивий, вродливий, хороший, славний, ладний, доладний, красний, пригожий, файний, лепський; акцент – наголос, наголошування.

• Синоніми бувають:

1) абсолютні (без відтінків) пейзаж, краєвид; безплатний, безкоштовний; площа, майдан. Більшість з абсолютних синонімів у термінологічній лексиці – це пари слів, одне з яких інтернаціональне або запозичене, а інше – питоме: вербальний – словесний, асиміляція – уподібнення;

• Сучасна мовна практика повертає до вжитку окремі слова, за радянських часів значилися у словниках як застарілі, розмовні, рідковживані, і, таким чином, поповнює в літ. мові пари абсолютних синонімів: бібліотека – книгозбірня, рюкзак – наплечник, поїзд – потяг, карта – мапа, тираж – наклад та ін.

• Активізуються й чужомовні слова у ролі абсолютних синонімів: бавовняний – котоновий, виборці – електорат, продовження –пролонгація, оживлення, відродження – реанімація.

• Оскільки у мові діє тенденція до вибору з-поміж семантично рівнозначних слів, то абсолютні синоніми не можуть тривалий час співіснувати, і якщо один з них не виходить з ужитку, то вони надалі переходять у стилістичні синоніми

2) стилістичні – ці синоніми належать до різних стилів мови і відрізняються емоційно-експресивним забарвленням: батько, мати (офіційне) – тато, мама (розмовне); лоб (нейтральне забарвлення) – чоло (піднесене забарвлення); обличчя (нейтральне), лик (піднесено-урочисте), пика (згрубіле, просторічне).

• Різновидом синонімів є Евфемізм – слово чи словосполуки, які відтворюють зміст у пом’якшеній формі. Причиною виникнення евфемізму є бажання бути тактовним, уникнути грубого слова: спочити навіки, відійти у ліпший світ – померти; брехати – говорити неправду, фантазувати; тлуста – далеко не балетної статури.

• У багатьох областях України день перед свят-вечором заборонено вимовляти слово мак, щоб не завелося комашок, як маку, і замінюють його словами насіння, зернятка.

• За народним повір’ям, той, хто, побачивши журавля, який повертається з вирію, скаже журавель, буде цілий рік журитися.

• На основі синонімії побудований і Перифраз – це описова назва предмета, явища, особи, у якій зміст передається не прямо, а через їх характерні риси: Золотоверхий – Київ, Країна Вранішнього Сонця –– Японія; Північна Пальміра – Санкт-Петербург, цар звірів – лев, біле золото – бавовна, срібна земля – Закарпаття, Лесин край – Волинь.

Антоніми (гр. – проти, - ім’я) – це слова переважно однієї частини мови, які мають протилежне значення праця – безділля.

Антоніми – це слова із прямо протилежним значенням. Поєднуються в пари, які є словами однієї частини мови: багатонасінний – малонасінний, гіпервітаміноз – гіповітаміноз, мацапура – красень

Антонімічні пари у термінології можна розділити на дві групи – лексичні (живий – мертвий) та словотвірні (недозапилення – перезапилення, грамотний – неграмотний). Значну частину антонімічних пар становлять інтернаціоналізми (макромолекула – мікромолекула); словосполучення (зовнішня торгівля – внутрішня торгівля).

Існує також внутрішньослівна антонімія, за якої одне слово поєднує в собі протилежні значення: позичати ‘давати в борг’, ‘брати в борг’, безцінний ‘дуже цінний’, ‘нічого не вартий’.

Пароніми (гр. – поблизу і - ім’я) - це слова , подібні між собою за звучанням і частково будовою: адресант – адресат. Ці слова відрізняються переважно суфіксами, рідше префіксами та закінченнями.

Пароніми – це також співзвучні слова: додому і додолу.

Пароніми бувають:

• різнокореневі: дистанція – інстанція, абонент – абонемент, степінь – ступінь, компанія – кампанія

• спільнокореневі: дружний – дружній, вдача – удача; нагода – пригода; ефективний – ефектний; насіннєвий – насінний, рибний – риб’ячий, людський – людяний.

Причиною неправильного вживання слова можуть стати міжмовні пароніми – близькі за звучанням слова різних мов. Наприклад, у російській мові слово степень означає ‘міру вияву чогось’ і ‘математичний термін’. Натомість в укр. мові степінь вживають тільки як математичний термін, а для позначення міри використовують слово ступінь: вищий ступінь, науковий ступінь.

Лексична норма регулює вживання слова відповідно до його значення.

Серед порушень лексичної норми є:

1) ПЛЕОНАЗМ (або це явище називають багатослів’ям) – явище вживання зайвих слів. У стилістично-нейтральному мовленні плеоназм є помилкою (жива істота, особисто я, цілком і повністю, повернутися назад, у місяці листопаді, температура плюс 5 вище нуля).

2) ТАВТОЛОГІЯ – явище повторення однокореневих слів або українського та чужомовного відповідника. У науковому, офіційно-діловому стилях тавтологія є мовною помилкою (дослідники дослідили, в описі описано, зобразити образ, посісти посаду, широко поширився). Виникає через поєднання двох запозичених слів або запозиченого і питомого слова, що передають те саме значення: адміністративний (від лат. administration ‘управління’) менеджмент (від англ. management ‘керування’) → керівництво, управління; слово іншомовного походження і українське: корінні аборигени → корінне населення; моя автобіографія (з грецького ‘моя біографія’);

Не кожне повторення спільнокореневих слів є мовною помилкою. Є чимало словосполучень, у яких тавтологія неминуча: загадати загадку, зупинитися на зупинці, словник іншомовних слів.

3) уживання слів у невластивому для них значенні: обсяг роботи, а об’єм бочки; відкривають нову школу, крамницю, двері, вікна відчиняють або відмикають, якщо вони замкнені.;

4) уживання слів-паразитів, які засмічують мовлення: ну, значить, ага, тобто

5) зловживання чужомовними словами: відпочинок, а не вік-енд, циркове видовище, а не шоу, бутік, маркет, шоп, міні-шоп ‘крамниця’. Зазначмо, що укр. мова на початку ХХІ ст. перед наповнення запозиченнями з російської мови (це явище суржику) та англійської мови, наприклад, месидж, месідж, меседж ‘повідомлення’, он-лайн ‘на лінії’, ‘у постійному спілкуванні’. Природно, що пропри потребу у запозиченні англійської лексики (бізнес, чек, бойкот, джемпер, футбол, баскетбол), потрібно і застерегтися від цілковитого схиляння перед усім англо-американським. Очевидно, варто запозичувати ті англіцизмами, які що не мають відповідників у рідній мові.

6) уживання діалектних слів (якщо для цього немає потреби);

7) невиправдане вживання паронімів через незнання їх значення (тактичний юнак, треба тактовний; адрес для кореспонденції – адреса);

8) поява міжмовних омонімів унаслідок незнання значення одного із них у якійсь мові: укр. рожа ‘мальва’ – рос. ‘пика’, рачкувати ‘повзати на чотирьох’ – у чеській мові має значення ‘не вимовляти звук р’;

9) творення антонімічних пар зі слів, не прямо протилежних за значенням: білий–сірий;

10) вживання емоційно-забарвленої лексики в офіційно-діловому стилі;

11) уживання росіянізмів: праска, а не утюг, їдальня, а не столова, меблі, а не Мемель;

12) порушення фразеологічної точності: збожеволіти, а не зійти з розуму; мова про, а не мова йдеться; він був на сьомому небі (від щастя), згущувати фарби треба передати куті меду