1. Промисловість України.

2. Форми територіальної організації промисловості.

1.

Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. Поряд з загальними чинниками занепаду промисловості, що пов’язані із складністю становлення самостійної економіки України та переходом до ринкових відносин, на кожну галузь вплинули також специфічні чинники. Так, скорочення обсягів виробництва в машинобудуванні пов’язане з руйнуванням зв’язків з кооперування, низькою конкурентоспроможністю продукції машинобудування порівняно з високотехнічною продукцією розвинених країн світу, яка в умовах від носно відкритого ринку України почала витісняти вітчизняні товари; високі ціни (за рахунок підвищеної енерго- і ресурсомісткості).Особливого занепаду зазнали легка промисловість (зокрема текстильна та взуттєва) передусім через нестачу власної сировини (бавовни, вовни, синтетичних волокон, шкур і т.ін.), низьку якість і бідний асортимент товарів, які не можуть конкурувати із західними зразками.

2.

Міжгалузевими генералізованими структурними підрозділами промисловості є: паливно-енергетичний комплекс (паливна промисловість і електроенергетика); машинобудівний; комплекс галузей, які виробляють сировину й матеріали (хіміко-лісовий комплекс, чорна і кольорова металургія, промисловість будівельних матеріалів); галузі, які виробляють предмети споживання (легка та харчова промисловості). Приклади менших за розміром міжгалузевих комплексів - виробничі (ВО) і науково-виробничі об'єднання (НВО). До останніх, крім основного виробництва та об'єктів обслуговуючої інфраструктури, належать наукові організації. Крім таких *екстериторіальних* міжгалузевих об'єднань формують ся також різного рангу територіально-промислові об'єднання. Основа особливість їх - спільність території, на якій вони розміщені. Територіальна організація промисловості зумовлена формуванням виробничо-територіальних об'єднань двох типів: промислових угруповань та промислових комплексів. )

Промислові угруповання - це сукупність кількох підприємств, об'єднаних не виробничо-технологічними зв'язками, а транспортно-географічним положенням, спільністю використання об'єктів інфраструктури і всієї системи обслуговування. Для промислового комплексу, крім зазначених ознак, характерні тісні виробничо-технологічні зв'язки на основі послідовної і комплексної переробки сировини, відходів виробництва та спільного випуску готової продукції.

Виробничо-територіальним угрупованням різних типів відповідають різні таксономічні (територіальні) одиниці. Якщо, наприклад, у населеному пункті розміщене одне підприємство, то такий таксон називають промисловим пунктом, а якщо група підприємств, слабо пов'язаних між собою виробничими зв'язками, - то промисловим центром.

Потрібно відрізняти наукове поняття промислового центру від загальноприйнятого, під яким розуміють певне промислове місто, де є не тільки угруповання підприємств, а й промисловий комплекс. Останньому поняттю, яке є більш складним порівняно з простим угрупованням підприємств, відповідають такі таксономічні одиниці, як промислові вузли, промислові райони, промислові зони.

За визначенням економістів, промислові вузли - це локальні комплексні виробничо-територіальні угруповання підприємств, які розміщені близько один від одного і пов'язані між собою тісними виробничими й виробничо-технологічними зв'язками, єдністю транспортно-географічного положення, спільними системами інфраструктури й населених місць з метою найефективнішого використання природних, матеріальних і трудових ресурсів.

Промисловий район - складніше й ширше за територією формування. Він виникає на основі комплексів, угруповань або внаслідок взаємодії цих формувань. Наприклад, Донецьку, Дніпропетровську та інші області, промисловість яких має спільний характер, називають Донецько-Придніпровським промисловим районом.

Поняття «промислова зона» не має необхідного наукового обгрунтування. Як правило, воно означає сукупність промислових районів або досить великих просторових ареалів з високою концентрацією у них промисловості.

Категорія «промислова агломерація» створює агломераційний ефект, який полягає в тому, що компактно розміщені об'єкти завжди ефективні ші, ніж ізольовані, розпорошені. Вона близька до поняття «промисловий комплекс» і пов'язана з концентрацією промисловості у великих міських агломераціях (наприклад, Донецько-Макіївська промислова агломерація)

Концентрація може бути агрегатною (збільшення потужностей агрегатів), технологічною (збільшення розмірів технологічно однакових виробництв), заводською (розширення підприємств) і організаційно-гос подарською/централізація управління завдяки об'єднанню підприємств). Спеціалізація і кооперування бувають предметними (виробництво готової продукції), детальними (випуск деталей або частини готової про дукції), технологічними (виробництво напівфабрикатів або окремі стадії технологічних процесів). Усі форми територіальної організації промис ловості мають свої просторові вияви. Так, спеціалізовані підприємства виникають на території району при наявності тут сприятливих для їх роз витку умов і факторів. Поглиблення спеціалізації неможливе без концентрації виробництва. Комбінування також можливе в умовах досить великих виробництв. Диференціація виробництва водночас потребує його інтеграції, тобто розвитку зв'язків для обміну продукції і напівфабрикатів між підприємствами. Отже, формуються зв'язки кооперування як у самих районах, так і між районами залежно від конкретних соціально-економічних і природних умов.