Публікації л.Л. Кушніра:

• Мікроекономіка. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни за кредитно-модульною системою організації навчального процесу. – Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс», 2009. – 162 с.

• Мікроекономіка і макроекономіка. Навчально-методичний посібник з дисципліни. – Полтава: ПУЕТ, 2012. – 256 с.

• Населення і трудові ресурси України (регіональні тенденції 90-х років). Методичні рекомендації для студ. економічних і географічних спеціальностей вузів.– Полтава, 1999.– 16с.

• Мікроекономіка. Методичні рекомендації і вправи для підготовки до семінарських занять та самостійного вивчення курсу. – Полтава: ПДПУ, 2005. – 96с.

• Устойчивое развитие в глобальном измерении или размышления о постановке неосуществимой задачи // Вестник экономической интеграции. – 2013. – № 1–2 (58–59). – С. 37–43.

• Система ресурсного обеспечения национальных экономик: стратегия формирования // Общество. Среда. Развитие. – 2013. – № 1 (26). – С. 116–120.

• Проектна доктрина розвитку економіки: у координатах самоздійснюваних пророцтв // Бізнес Інформ. – 2013. – №4(423). – С.8–14.

• Моделирование системы ресурсного обеспечения национальной экономики с использованием положений теории стейкхолдеров // Проблемы современной экономики. – 2013. – № 1 (45). – С. 62–64.

• Відтворення основного капіталу в економіці України як індикатор ефективності її господарського механізму // Інноваційна економіка. – 2013. – №5(43). – С.24–29.

• Про географічне положення Більського городища // Полтавський археологічний збірник– 1999 (до 1100-ліття м.Полтави за результатами археологічних досліджень): Збірник наукових праць / Відп. ред. Супруненко О.Б. – Полтава: Археологія, 1999.– С.106–120.

• З історії освоєння природи пониззя р.Ворскли // Краєзнавство. Географія. Туризм.– 2003.– № 17 (310).– С.21–24.

• Гносеологія ресурсів в економіці, її еволюція і сучасний концепт // Вісник Житомирського державного технологічного університету. – 2011. – №3(57). – С.308–313. – (Серія: «Економічні науки»).http://dspace.uccu.org.ua/bitstream/123456789/509/1/r_kushnir.pdf

• Ресурсне забезпечення сталого розвитку національної економіки України: теорія, практика, перспективи : Монографія. – Полтава : РВВ ПУЕТ, 2013. – 419 с.

БУЛЬБА Степан Степанович

Народився 19липня 1950 року вселі Омбиш Борзнянського району Чернігівської області. Після закінчення Омбишської восьмирічної школи упродовж 1965-1969 рр. навчається в Київському топографічному технікумі (отримав спеціальність «технік-геодезист»).

Із 1969 р. по 1992 р. служив у Збройних Силах (включаючи періоди навчання у військових навчальних закладах). У 1969-1971 роках – на строковій службі. Вступив екстерном до Ленінградського військово-топографічного училища, яке в 1971 р. закінчив з відзнакою (за спеціальністю «Геодезія»). Проходить службу в м. Чернігові як старший геодезист – начальник топографічного відділення; начальник топографічної частини в/ч 06667. У 1973–1978 рр. навчався в Московській військово-інженерній академії імені В.В.Куйбишева (спеціальність «Астрономогеодезія», отримана кваліфікація: військовий інженер-геодезист). Після закінчення академії ― викладач, старший викладач військової топографії кафедри тактики Полтавського вищого зенітно-ракетного командного училища імені генерала армії М.Ф.Ватутіна (ПВЗ-РКУ). У 1986 р. закінчив академічні курси з отриманням диплома викладача військової топографії. У березні 1991 року був обраний секретарем парткому КПРС училища і виконував ці обов’язки до заборони діяльності політичних партій у Радянській Армії; після чого у вересні 1991 року був обраний головою Офіцерських зборів зенітного ракетного училища. Із січня 1992 року служив на посаді старшого викладача кафедри загальної тактики. У серпні 1992 року в званні підполковника звільнений з армії за версією «у зв’язку зі скороченням Збройних Сил України і ліквідацією ПВЗ-РКУ». Вже в запасі, набагато пізніше, отримав звання полковника.

Ще будучи на військовій службі, залучався завідувачем кафедри спеціальних історичних дисциплін та географії ПДПІ імені В.Г. Короленка Єрмаком О.П. до співробітництва в матеріально-технічному забезпеченні курсу «Картографія з основами топографії» і проведенні топографічної польової практики (працював асистентом за сумісництвом з листопада 1991 р.). Після звільнення в запас із 15 вересня 1992 р. – старший лаборант цієї кафедри (і асистент за сумісництвом). Із 1.09.1993 р. переведений у штат кафедри як асистент, а з 15.12.1996 р. призначений старшим викладачем (0,75 ставки).

Основна навчальна дисципліна – картографія з основами топографії. Степан Степанович умів чітко й логічно, зовнішньо – легко й ефектно пояснювати складні питання цього навчального предмета. Відзначався дисциплінованістю, скрупульозністю й акуратністю. На високому рівні виконав ряд картосхем і профілів для кафедральних збірників, макети географічних карт. Тривалий час кімната №45 була кабінетом топографії й картографії, оформленим Степаном Степановичем. Вів також курси географії населення, лабораторні заняття з фізичної географії материків і океанів, географію ґрунтів з основами ґрунтознавства для студентів спеціальності «історія і географія»; етнічну та історичну географію України– на філологічному факультеті.

Користувався повагою серед студентів. Із викладачами-географами мав рівноважні стосунки, але в конфліктних ситуаціях завжди «поділяв точку зору» керівництва, яке на той час не підтримувало ідею створення окремої кафедри географії.

А ктивно займався політичною діяльністю (з 1994 р. як член відновленої Компартії України, потім – Соціалістичної партії). Із 1995 року – Перший секретар Полтавського обкому Соціалістичної партії України (СПУ). Саме через необхідність зосередитися на політичній діяльності (узв’язку зпризначенням напосаду помічника-консультанта народного депутата України від СПУ) з 31.08.1998 року звільнився із ПДПІ імені В.Г. Короленка, як основного місця роботи. Але в 1998-2000 роках ще викладав за сумісництвом картографію та топографію на кафедрі спеціальних історичних дисциплін та географії, а в першому півріччі 2000/2001 навчального року вів лекції на новоствореній кафедрі географії та краєзнавства.

Із2002 по2005 рік — народний депутат України, голова підкомітету зпроблем соціального захисту військовослужбовців, членів їхсімей тавійськових пенсіонерів Комітету Верховної Ради зпитань національної безпеки іоборони.

Ізлютого 2005 потравень 2006 року— голова Полтавської обласної державної адміністрації (призначений на посаду за квотою СПУ після «Оранжевої революції»). В 2006- 2007 роках— народний депутат України п’ятого скликання, голова підкомітету Комітету зпитань національної безпеки іоборони.

Проживає у м. Полтава. Активно продовжує займатися політичною діяльністю на посаді Першого секретаря Полтавського обкому СПУ, а з жовтні 2010 року також як депутат Полтавської обласної ради (голова постійної депутатської комісії з питань ЖКГ).

Судячи з публікацій, прибічник інтеграції України в Євразійський Союз.

Почесний член Академії воєнних наук Російської Федерації.

За його словами, автор близько 50 публікацій зісторії, географії, демографії, економіки, геодезії ікартографії та методик їх викладання.

http://blog.poltava.pl.ua/author/bulba/2560/

БУЛАВА Леонід Миколайович

Народився 26 березня 1959 року в селищі Диканька Полтавської області. Його шлях до географії розпочався ще в Балясненській середній школі Диканського району, де з 8-го класу брав участь у різних етапах олімпіади з географії, ставав їх призером. Цікавився також новітньою історією.

У 1976 році вступив, а в 1981 році закінчив з відзнакою природничо-географічний факультет Мелітопольського державного педагогічного інституту (присвоєна кваліфікація "вчитель географії та біології"). Під час навчання опублікував перші наукові праці, три роки був головою студентського наукового товариства інституту, «ленінським» стипендіатом, комсомольським активістом, учасником художньої самодіяльності, одним із організаторів студентського туристичного клубу. Брав участь в експедиціях і туристичних походах на Єнісейський кряж, Байкал, Копетдаг, Верхньоколимське нагір’я (де на матеріалах польових досліджень виконана дипломна робота «Геолого-геоморфологічна характеристика Верхньоколимського нагір’я», науковий керівник – професор Войлошніков В.Д.). Там і в інших регіонах СРСР він зібрав колекції гірських порід, гербарії, комплекти слайдів, які донині використовує в навчальному процесі.

Після закінчення інституту в 1981р. отримав направлення на роботу в місті Дніпропетровськ. Але в зв’язку з проблемою із житлом, працював у його передмістях: викладав географію, біологію і хімію в Кіровській восьмирічній школі №2, і додатково на 0,5 ставки вів гурток від дніпропетровської районної станції юних туристів. У 1982 р. переведений на посаду вчителя географії в новостворену школу №5 міста Підгороднє.

Звідти в листопаді 1982 р. призваний на строкову службу в військах зв’язку, яку проходив у м. Калуга по квітень 1984 р. Старшина запасу.

Відразу ж після звільнення в запас, прийнятий на посаду асистента щойно створеної кафедри географії Криворізького державного педагогічного інституту. Розпочинає польові дослідження техногенного ландшафтоутворення в Кривбасі.

Із 1986 по 1989 рік навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту імені М.Горького (тепер – імені М.Драгоманова), суміщаючи підготовку кандидатської дисертації з викладанням (як погодинник) на кафедрі фізичної географії та геології. 28.10.1989 р. захистив дисертацію “Ландшафтний аналіз порушених земель з метою їхньої рекультивації (на прикладі Криворізького гірничопромислового району)”, і йому був присвоєний науковий ступінь кандидата географічних наук за спеціальністю 11.00.01 – фізична географія, геофізика і геохімія ландшафтів (науковий керівник – д.геогр.н., професор Іван Петрович Половина).

Із 1.11.1989 року повернувся до Криворізького педагогічного інституту й до завершення 1991/1992 навчального року працював спочатку старшим викладачем, потім − доцентом кафедри фізичної географії та геології. Основні курси – «Фізична географія СРСР» (до літа 1991 р.); із 1990 р. «Фізична географія України»; польові практики: з фізичної географії; дальня комплексна з географії.

Я

1995

к і мріяв, повернувся із сім’єю на рідну Полтавщину, та з 1.09.1992 року працює у Полтавському педінституті імені В.Г.Короленка (спочатку - доцентом кафедри спеціальних історичних дисциплін і географії, а з 1 вересня 2000 року, коли ця кафедра була реорганізована в кафедру географії та краєзнавства – як її завідувач; професор ПНПУ з 2010 року).

Л.М.Булава є автором понад 200 наукових праць, в основному, в галузях ландшафтознавства й ландшафтної екології, різних напрямів краєзнавства, методики навчання фізичної географії в середній школі й вузі. Усього ним підготовлено до друку понад 20 підручників, навчальних посібників, монографій.

Л.М.Булава розробляв майже всі навчальні плани спеціальності "географія та історія" і "географія" в ПНПУ імені В.Г.Короленка. Є автором посібників для студентів з навчальних дисциплін, які він викладає впродовж останніх років («Біогеографія»; «Фізична географія України»; «Вступ до географії»; «Фізична географія та геоекологія Полтавської області»; «Нумізматика й боністика з основами теорії та історії грошей»). Він керує польовою практикою з біогеографії, та комплексною польовою практикою з фізичної географії.

Для студентів попередніх 20 років навчання він викладав і багато інших дисциплін («Загальне землезнавство», «Геологія», «Шкільний курс географії та методика його викладання», «Методологія фізичної географії», «Методи географічних досліджень», «Основи екології», «Актуальні проблеми сучасної географії»).

Особливу увагу приділяє дослідженням динаміки ландшафтів Полтавщини.

Широко застосовує інноваційні навчальні технології (ним виконані методичні розробки й монтаж понад 20 навчальних фільмів-відеолекцій, навчальні електронні презентації й електронні посібники для студентів-географів тощо).

Під його керівництвом був сформований творчий і дружний колектив викладачів. При підборі кадрів перевага надавалася тим із них, хто має достатній рівень наукової підготовки, успішний досвід роботи в школі й може кваліфіковано організовувати навчально-виховний процес з підготовки майбутніх учителів географії, основ економіки, організаторів краєзнавчо-туристичної роботи.

Л.М.Булава також активно займається питаннями неперервної географічної освіти в регіоні. Із 1992 року він є незмінним головою журі обласної олімпіади з географії; головою секції географії МАН; членом журі всеукраїнських олімпіад і турнірів з географії; читає лекції для учителів географії в ПОІППО.

Був членом методичної комісії МОН з географії (для педагогічних внз); членом комісій з акредитації спеціальності «Географія» в педагогічних вишах; членом редколегії журналу «Постметодика» і головою редколегії кафедральних збірників.

Нагороджений Грамотою Верховної Ради України, Знаками МОН «Василь Сухомлинський» та "Відмінник освіти України", Почесними грамотами МОН України та полтавської облдержадміністрації.

Джерело інформації:Леоніду Миколайовичу Булаві – 50 // Історія української географії. – Тернопіль, 2009. – Випуск 19. – С. 125-126.

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%B0_%D0%9B%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%B4_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

МАЩЕНКО Ольга Миколаївна

Мащенко Ольга Миколаївна народилася 20 червня 1960 року в с. Шпилівка Сумського району Сумської області. У 1977 році закінчила середню школу №1 міста Суми із золотою медаллю.

У цьому ж році поступила на географічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка. Перші два роки навчалася у загальногеографічній групі №2, а з третього курсу обрала спеціалізацію «краєзнавство» і наступні три роки навчання була старостою групи краєзнавців. Після 4-го курсу проходила виробничу практику в Секторі географії (зараз Інститут географії) Академії наук України у складі ландшафтної експедиції, що займалася дослідженнями у Київському Поліссі. За увесь період навчання були відмінні оцінки і лише одна четвірка за екзаменаційну форму контролю.

На 5-му курсі підготувала та захистила з оцінкою «відмінно» дипломну роботу на тему «Меліоративна оцінка природних комплексів Сумської області». Офіційним керівником дипломного дослідження був доцент кафедри фізичної географії Київського університету Д.Ю.Тютюнник, що за сумісництвом працював старшим науковим співробітником науково-дослідного інституту водного господарства та меліорації Академії наук України. Консультації по темі дослідження надавав завідувач кафедри фізичної географії, професор, доктор географічних наук П.Г. Шищенко.

У 1982 році закінчила географічний факультет Київського університету імені Т. Г. Шевченка за спеціальністю «географія» з присвоєнням кваліфікації «географ, географ-краєзнавець, методист туристсько-екскурсійної справи, викладач» і одержала диплом з відзнакою.

У цьому ж році ж році була призначена на посаду асистента кафедри географії Сумського державного педагогічного інституту імені А.С.Макаренка. За період роботи в цьому освітньому закладі Ольга Миколаївна викладала навчальні дисципліни «Загальне землезнавство» та «Картографія з основами топографії». Зміст «Загального землезнавства» окрім власне загальної фізичної географії включав інформацію з метеорології та кліматології, гідрології та геоморфології. Дисципліна «Загальне землезнавство» мала значний обсяг як лекційної, так і практичної компоненти і продовжувалася 4 семестри поспіль на 1-му та 2-му курсах. Окрім теоретичних курсів, проводила польові практики: метеорологічну, топографічну та ландшафтну. У ті часи топографічна практика мала тривалість 14 днів, а ландшафтна практика - 16 днів.

У 1985-1986 рр. склала на відмінно кандидатські іспити з філософії, іноземної мови та спеціальності. У жовтні 1986 року була зарахована в цільову аспірантуру по спеціальності фізична географія, геофізика та геохімія ландшафтів у Київському університеті імені Т. Г. Шевченка. Керівником дисертаційного дослідження був директор Відділення географії Інституту геофізики ім. С.І.Суботіна Академії наук УРСР, член-кореспондент АН УРСР, професор, доктор географічних наук О.М.Маринич. Продовжувала займатися тематикою наукових досліджень, розпочатою в дипломній роботі. За результатами ландшафтних досліджень було опубліковано кілька статей у провідних збірниках наукових праць з фізичної географії. Проте до захисту робота не була доведена у зв’язку з втратою дисертабельності теми дослідження, бо саме в цей період відбулася зміна відношення до водних меліорацій на різко негативне як у господарській діяльності, так і в сфері наукових досліджень та обґрунтувань.

З квітня 1991 року по серпень 1992 року працювала на посаду асистента кафедри фізичної географії та геології Криворізького державного педагогічного інституту. У цьому освітньому закладі Ольга Миколаївна викладала фізичну географію СРСР і проводила польову практику з гідрології.

1 вересня 1992 року Мащенко О.М. була прийнята на посаду асистента кафедри спеціальних географічних дисциплін та географії Полтавського державного педагогічного інституту. 1 листопада 1995 року була переведена на посаду старшого викладача цієї ж кафедри. Викладала географію населення, картографію з основами топографії, загальне землезнавство, краєзнавство і туризм, соціоекологію, проводила практику з метеорології та комплексну фізико-географічну практику.

Із 2 липня 1998 року по 7 вересня 2001 року виконувала обов’язки наукового співробітника лабораторії інтеграції змісту шкільної освіти Інституту педагогіки Академії педагогічних наук України. У Полтавському державному педагогічному інституті у цей час працювала за сумісництвом: проводила заняття із загального землезнавства для студентів спеціальності «історія-географія» заочної форми навчання. У лабораторії інтеграції змісту шкільної освіти Ольга Миколаївна розробила навчальну програму інтегрованого курсу «Довкілля. Природознавство» для 5-6 класів, затверджену Міністерством освіти України (у співавторстві), брала участь у написанні підручників та посібників з інтегрованого курсу «Довкілля. Природознавства» для 5-6 класів та розробці методики викладання указаного курсу для учителів середньої школи. Також значна увага приділялася апробації підготовленої навчальної літератури та розробленої методики навчання інтегрованого природознавчого курсу «Довкілля» у школах Полтавської, Дніпропетровської, Луганської та інших областей України.

30 листопада 2000 року Ольга Миколаївна захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки. Тема дисертаційного дослідження – «Формування системи знань про природу під час вивчення інтегрованих курсів з природознавства у 5-6 класах». Захист відбувся у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка. Керівник дисертаційної роботи – дійсний член АПН України,доктор педагогічних наук, професор В.Р.Ільченко.

З 7 вересня 2001 року прийнята на посаду старшого викладача кафедри географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету. З 26 лютого 2002 року переведена на посаду доцента (на два роки) цієї ж кафедри. 19 червня 2003 року Мащенко О.М. присвоєно вчене звання доцента кафедри географії та краєзнавства. У цей час вона розробила авторські курси «Геоекологія» та «Ландшафтна екологія» для студентів – магістрантів спеціальності «географія». По теперішній час вона працює на однойменній посаді в Полтавському національному педагогічному університеті.

Зараз Ольга Миколаївна викладає низку фізико-географічних дисциплін як компонентних: метеорологію та кліматологію, геоморфологію, так і комплексних: загальне землезнавство, ландшафтознавство. Із зазначених курсів оригінальним є загальне землезнавство. Особливе місце у діяльності викладачки займає курс «Методика навчання природознавства», створений на підґрунті її власного наукового та методичного доробку й досвіду його впровадження у практику шкільного навчання для учнів 5-6 класів. Із польових практик Ольга Миколаївна проводить метеорологічну, геоморфологічну та комплексну фізико-географічну. Метеорологічна та геоморфологічна практики проходять на території м. Полтава та його околиць і базуються на дослідженнях типових природних умов Полтавщини. Комплексна фізико-географічна практика проводиться в різних регіонах України і в різних районах Полтавської області.

При проведенні занять з усіх навчальних дисциплін викладачка послідовно реалізує системний підхід та здійснює систематизацію навчального матеріалу на підґрунті загальних географічних закономірностей.

Під час роботи у вищих навчальних закладах та наукових організаціях Академії педагогічних наук України Мащенко О.М. здійснювала наукову та науково-методичну роботу за низкою галузей та напрямків: фізична географія, ландшафтознавство та його прикладні аспекти, географічне краєзнавство, методика навчання географії, методика викладання географічних дисциплін у вишах, методика навчання природознавства, інтегративний підхід у організації навчання освітньої галузі «Природознавство», екологічні проблеми України та Полтавщини тощо.

У галузі фізичної географії та ландшафтознавства Мащенко О.М. опублікувала 27 праць, в галузі методики навчання географії в школі зроблено 38 публікацій, в напрямку методики викладання географічних дисциплін у вишах здійснено 42 розробки, в галузі методика навчання природознавства є 29 праць, в сфері інтегративного підходу в організації навчання освітньої галузі «Природознавство» представлено 11 публікацій, з тематики географічного краєзнавства є 25 друкованих праць, галузь екологічних досліджень та екологічної освіти представлена 11 публікаціями.

Загальна кількість наукових та методичних друкованих праць Мащенко О.М. становить 177 найменувань. З них підручників для учнів середньої школи з грифом МОН – 2; посібників для учнів середньої школи з грифом Моні – 3; навчальних програм для учнів середньої школи з грифом Моні - 1; підручників для учнів без грифу Моні – 3; посібників для учнів без грифу Моні - 3; розділів у методичних посібників для учителів - 17; статей у фахових виданнях – 11; статей у зарубіжних виданнях - 3; статей в інших виданнях та збірниках наукових праць - 36; матеріалів конференцій та тез - 57; навчальних та навчально-методичних посібників для студентів вишів – 12; авторських навчальних програм для дисциплін підготовки майбутніх учителів географії та історії, екологів – 12; методичних рекомендацій до лабораторних та практичних занять для студентів та магістрантів спеціальностей «географія», «історія та географія», «екологія та охорона навколишнього природного середовища» - 17.

Ольга Миколаївна організовувала наукову роботу студентів, свідченням чого є перелік її наукових та науково-методичних праць у співавторстві зі студентами. Статей зі студентами опубліковано 17 найменувань, кількість тез та матеріалів конференцій зі студентами становить 27 найменувань.

З 1995 по 2001 рр. виконувала дослідження у межах комплексної загальнодержавної теми «Технологія інтеграції природничо-наукової освіти в початковій і основній школах» відповідно до плану наукових досліджень Інституту педагогіки АПН України. У 2013 році виконала дослідження по підтемі «Змістово-методичні основи інтеграції змісту географічного компонента цілісної природничо-наукової освіти основної школи» у складі загальнодержавної наукової програми «Теоретико-методичні засади інтеграції природничо-наукової освіти в основній школі» в лабораторії інтеграції змісту шкільної освіти Інституту педагогіки академії педагогічних наук України.

З 1980 по 1986 рр. Мащенко О.М. працювала у Сумському бюро подорожей та екскурсій позаштатним екскурсоводом та позаштатним керівником екскурсійних груп у подорожах по Радянському Союзу. З 1996–го року є членом журі 3-го етапу Всеукраїнської олімпіади школярів з географії у Полтавській області. З 2000-го року Ольга Миколаївна виконує обов’язки члена журі Полтавського міського та обласного етапів Всеукраїнського конкурсу наукових робіт учнів МАН України. У 2001 році була членом журі Всеукраїнського турніру юних географів.

Є РМАКОВ В’ячеслав Володимирович

Народився 14 лютого 1973 р. у м. Полтаві в сім’ї службовців. У 1980-1990 рр. навчався у середній загальноосвітній школі № 29 м. Полтави. Особливе захоплення викликали шкільні предмети: історія, географія, астрономія, суспільствознавство, російська та українська мова і література.

У 1990-1995 рр. навчався у Полтавському педагогічному інституті імені В.Г. Короленка на історичному факультеті за спеціальністю «історія та географія». Виконував дипломну роботу на тему: «Всесвітній потоп: міфи та реальність» на кафедрі всесвітньої історії, керівниками якої були В.В. Ставнюк та О.М. Мельников. Отримав кваліфікацію учителя історії та географії.

Після закінчення інституту в 1995/1996 рр. працював асистентом кафедри спеціальних історичних дисциплін та географії Полтавського педагогічного інституту (читав курс економічної і соціальної географії України).

У 1996-1999 рр. викладав географію у школах м. Полтави. З 1999 року по 2011 рік працював штатним викладачем (старшим викладачем та доцентом) у Приватному вищому навчальному закладі «Полтавський інститут економіки та менеджменту «Світоч» та за сумісництвом у Київському славістичному університеті (2008-2010 рр.). За цей період викладав курси: «Розміщення продуктивних сил та регіоналістика», «Географія», «Економічна історія», «Історія економічних вчень», «Основи економічної теорії», «Всесвітня історія», «історія України», «Людина і світ», «Релігієзнавство», «Основи правознавства», «Географія туризму», «Рекреаційна географія», керував виробничими практиками студентів із сільського зеленого туризму та організації обслуговування в готелях і туристичних комплексах. Обіймав посади помічника проректора з наукової роботи (2006-2008 рр.), заступника завідувача та завідувача кафедри суспільних наук і туризму та соціально-гуманітарних дисциплін (2007-2011 рр.). Під час роботи в інституті займався науковою та гуртковою роботою, приймав участь у розробці проекту Комплексної програми розвитку туристичної галузі міста Полтави на 2007-2015 роки, у виконанні загальноінститутської теми «Перспективи розвитку туристичної індустрії Полтавської області в системі туризму України (угода від 8.06.2004 р.)», а також кафедральної теми: «Політичні, гуманітарні, історичні, соціологічні аспекти розвитку малого та середнього бізнесу Полтавського регіону». Приймав участь у роботі позаштатного науково-дослідного центру при управлінні економіки Полтавської облдержадміністрації.

З 2011 року і по даний час працює за сумісництвом у Полтавському коледжі «Світоч» та у Полтавській філії Міжрегіональної академії управління персоналом (МАУП) на посаді доцента. У період 2002-2004 рр. та 2010-2011 рр. працював за сумісництвом викладачем та старшим викладачем на кафедрі географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка, читав курси «Фізична географія України», «Економічна та соціальна географія світу», «Геоморфологія».

У період з 2007 по 2010 рр. був пошукувачем на кафедрі економічної та соціальної географії географічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2010 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук на тему «Ретроспективні аспекти суспільно-географічних процесів Полтавщини» за спеціальністю 11.00.02 – економічна та соціальна географія (науковий керівник, доктор економічних наук, професор Джаман М.О.).

З 2011 року працює штатним викладачем на кафедрі географії та краєзнавства Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка на посаді доцента. Викладає курси: «Фізична географія України», «Фізична географія материків і океанів», «Суспільна географія України та рідного краю», «Географія рідного краю та методика організації краєзнавчо-туристичної роботи», «Історія географічних відкриттів і досліджень», «Туристичне українознавство та краєзнавство». Керує практиками студентів: комплексної польової з фізичної географії, методики організації краєзнавчо-туристичної роботи.

Основні напрямки наукових інтересів: ретроспективна географія, зокрема ретроспективна географія Полтавщини, суспільна географія, економічна історія, розміщення продуктивних сил і регіоналістика.

В ІЛЬХОВИЙ Юрій Віталійович

Народився 26 листопада 1973 року в с. Бровахи Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської обл. На Черкащині, у цьому мальовничому козацькому краї, і зараз проживає багато його родичів по материнській лінії. Батько Юрія Віталійовича, Віталій Данилович, працював агрономом, а мама, Олександра Дмитрівна— лікарем-фельдшером.

З 1975 року Юрій проживає у с.Дібрівка Миргородського р-ну на Полтавщині. У 1981 році він пішов у 1 клас місцевої середньої школи. За роки навчання учителі, друзі, знайомі відзначали у ньому енергійність, допитливість, широку ерудованість, а особливо "феноменальну" пам'ять і чудові акторські здібності. Юрій Віталійович був неодноразовим переможцем районних і обласних олімпіад з правознавства, географії, історії. Багато займався у спортивній секції з вільної боротьби та у музичному естрадному гуртку. Був постійним учасником художньої самодіяльності у школі і селі (хоровий спів, драматичний театр, художнє читання), численних концертних виступів районного і обласного рівня. У 1990 році став лауреатом республіканського мистецького конкурсу імені О.Ковіньки "Майстри гумору" Юрій Віталійович був секретарем комітету комсомолу Дібрівської СШ, членом бюро Миргородського районного комітету ВЛКСМ.

Середню школу Юрій Віталійович у 1991 році зі срібною медаллю. У тому ж році вступив на денне відділення історичного факультету Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г.Короленка на спеціальність "Історія і географія". За роки навчання в інституті зміг суттєво поглибити свій освітній рівень у напрямку історичних і географічних дисциплін. Брав активну участь у житті історичного факультету. У 1994 році зайняв 1 місце на Всеукраїнській олімпіаді з історії (м. Київ), займався творчою діяльністю (учасник народної самодіяльної академічної хорової капели), читав гуморески. Дипломну роботу "Комплексна фізико-географічна характеристика Миргородського району Полтавської області " виконував по кафедрі спеціальних історичних дисциплін і географії. Закінчив педінститут у 1996 році, отримавши диплом з відзнакою і кваліфікацію вчителя історії і географії.

У 1996 році залишився працювати викладачем (асистентом) у педінституті на кафедрі історії України і народознавства. У 1997 році перейшов на кафедру спеціальних історичних дисциплін і географії. Упродовж 1996-2004 років працював асистентом і старшим викладачем на кафедрах спеціальних історичних дисциплін і географії, географії і краєзнавства, історії України, всесвітньої історії. Юрій Віталійович розробив лекційні і практичні курси з таких дисциплін як "народознавство", "етнографія України", "етнографія народів світу", "загальна етнологія", "походження та етнічна історія українського народу", "історія України", "основи конституційного права України", "фізична географія України", "історія держави і права зарубіжних країн".

У 1998 році вступив до цільової аспірантури ПДПІ імені В.Г.Короленка за спеціальністю "Історія України", яку закінчив у 2001 році. Навчаючись в аспірантурі, продовжував викладацьку діяльність (за сумісництвом). Чотири роки поспіль працював заступником відповідального секретаря приймальної комісії університету. У 1999 році одружився. Дружина — Вільхова Оксана Григорівна, асистент кафедри соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання.

У 2003 році у Києві, в Інституті філософії імені Г.С. Сковороди (відділення релігієзнавства) Юрій Віталійович захистив кандидатську дисертацію "Політика радянської держави щодо протестантських церков в Україні (середина 40-70-х років XX ст..)" зі спеціальності 09.00.11. "релігієзнавство", отримавши науковий ступінь кандидата історичних наук.

У тому ж році у нього народився старший син Антон.

З 2004 року Юрій Віталійович постійно працює на посаді доцента кафедри всесвітньої історії та методики викладання історії університету. За цей час ним було розроблено лекційні і практичні курси з таких дисциплін як "Новітня історія країн Європи і Америки", "Етнографія слов'янських народів", "Актуальні проблеми всесвітньої історії XX- XXI ст.", "Етнодемографічний чинник у всесвітній історії", "Політичні портрети державних діячів XXст.". У 2003-2008 років працював (за сумісництвом) на кафедрі філософії і соціально-політичних дисциплін ПНПУ імені Ю.Кондратюка, викладаючи курс "Релігієзнавства".

У грудні 2004 року вступив до цільової докторантури ПНПУ імені В.Г.Короленка за спеціальністю "Історія України", яку закінчив у 2007 році. Продовжує роботу над докторською дисертацією. Є відомим фахівцем в галузі історії релігій України, академічного релігієзнавства. Автор понад 120 наукових праць. Про нього є відомості у дванадцятитомній енциклопедії «Полтавіка» (т. 12 «Релігія і церква».— Полтава, 2009). На кафедрі всесвітньої історії та методики викладання історії Юрій Віталійович займається проблемами розвитку політичних систем країн Європи і Америки у ХХ-ХХІ століттях; військовою історією; питаннями регіональних особливостей культури і побуту народів світу (зокрема, слов’янських); теорією етносу. У 2008 році у нього народився син Віталій, а у 2011— донька Наталія.

Працюючи на історичному факультеті, Юрій Віталійович завжди долучався до громадських справ: у 1998 році він брав активну участь у створенні хорового чоловічого гурту "Чебрець", який невдовзі отримав звання "народний". Юрій Віталійович є його активним учасником і громадським директором. З 2003 року є учасником народного хору педуніверситету "Калина". У 2006 році він створив вокальний жіночий гурт "Черемшина" і є його художнім керівником. З 2009 року є заступником декана історичного факультету з виховної роботи.

Юрій Віталійович постійно виступає на телебаченні, є головою журі міського і обласного конкурсів МАН за секцією "Релігієзнавство, теологія та історія релігій".

І ЩЕНКО Ігор Іванович

Народився 21 квітня 1972 року в місті Харкові у сім’ї службовців. Навчався в Полтавській середній школі № 30, яку закінчив у 1989 році. З 1990 по 1995 рік навчався на природничо-географічному факультеті Мелітопольського державного педагогічного інституту, який закінчив з відзнакою за спеціальністю «географія та німецька мова». Упродовж 1995 – 1998 р. навчався в аспірантурі на кафедрі геології геолого-географічного факультету Харківського державного університету за спеціальністю «палеонтологія та стратиграфія». З 1999 по 2001 працював на посаді асистента в штаті кафедри географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (в 2001-2003 роках – як сумісник). Викладав дисципліни «Геологія», «Географічне краєзнавство та туризм», «Етногеографія». Вів геолого-геоморфологічну польову практику. У 2000 р. був призначений куратором академічної групи географів І курсу навчання.

У 2001 р. перейшов на роботу до Полтавського нафтогазового регіонального підприємства ДП НАК «Надра України».

У 2002 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата геологічних наук за спеціальністю 04.00.09 – палеонтологія та стратиграфія на тему: «Пізньокрейдові Cancellotyridoidea (Brachiopoda, Terebratulida) України і деяких прилеглих до неї областей».

З вересня 2003 року по лютий 2004 року працював провідним фахівцем та в.о. начальника відділу геологорозвідувальних робіт в «Інформаційно-аналітичному центрі геолого-геофізичних досліджень в нафтогазовій галузі» НАК «Нафтогаз України». З березня 2004 р. працював начальником відділу геолого-тематичних робіт Відділення «ІАЦ» ДП «Науканафтогаз», а з червня 2010 р. працює завідувачем відділу перспектив нафтогазоносності осадових басейнів Відділення геології нафти і газу Центру нафтогазогеологічних досліджень ДП «Науканафтогаз».

Іщенко І.І. є автором понад 30 публікацій, виконавець 19 тематичних звітів та численних рекомендацій щодо напрямків геологорозвідувальних робіт на нафту і газ.

Основними напрямами наукової діяльності: тектоніка та історія геологічного розвитку території України в мезокайнозої; палеонтологія, стратиграфія і палеогеографія мезозойських відкладів території України; геологічна будова і нафтогазоносність акваторій Південного нафтогазоносного регіону України; пошук та розвідка родовищ вуглеводнів в українському секторі акваторій Південного нафтогазоносного регіону.

З сумісництвом І.І. Іщенко працює на посаді доцента кафедри геології нафти і газу геологічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, де викладає дисципліни «Геологія та нафтогазоносність морських басейнів», «Нафтогазоносність континентальних окраїн».

ІВАЩЕНКО Надія Семенівна

Народилася 26 березня 1966 року в м. Рибаче (тепер – Баликчі) Іссик-Кульської області Киргизької РСР (тепер – Республіка Киргизстан). У 1967 році сім’я переїхала до селища Шалгінський Джезказганської (тепер Жезказганської) області Казахської РСР, а в 1975 р. – до селища Смоліно Маловисківського району Кіровоградської області. У 1983 році закінчила Смолінську середню школу. В тому ж році вступила до Київського державного педагогічного інституту імені М. Горького, на природничо-географічний факультет, спеціальність «географія і біологія», а в 1988 році закінчила його з відзнакою. З 1988 року працює у Полтавській школі №31 (НВК з 1994 р., гімназії з 2005 р.), навчає дітей географії та економіці.

Із 1.09.2000 року прийнята на посаду асистента кафедри географії та краєзнавства ПДПУ імені В.Г. Короленка на 0,5 ставки (одночасно працюючи у тому ж НВК №31). В серпні 2001 року з нею був укладений строковий трудовий договір, і Надія Семенівна була переведена на повну ставку. Найулюбленіші курси — «Загальне землезнавство», «Соціоекологія». Вела також польову практику з метеорології. Була куратором академічної групи другого набору на спеціальність «Географія та історія» (з 1-го по середину 3-го курсів). Користувалася повагою серед студентів. Працювала асистентом у штаті кафедри до 31.12.2002 року (до травня 2003 р. - як сумісник на 0,25 ставки). Із січня 2003 р. повернулася в гімназію №31, в якій успішно працює до цього часу. Чимало її учнів є переможцями й призерами обласних і всеукраїнських олімпіад з географії та економіки.

В ІШНІКІНА Любов Петрівна

Любов Петрівна Вішнікіна народилася 31 січня 1955 року у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області. У цьому ж місті у 1972 р. закінчила СШ № 56. У шкільні роки захоплювалася математикою, історією, психологією та спортом. Значний вплив на професійне визначення справив тренер секції з бадмінтону, який за фахом був геологом (мав науковий ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук). Крім того, серед учителів педагогічним тактом та об’єктивністю оцінювання вирізнялася саме вчителька географії. Урешті-решт вплив вищезазначених обставин та захоплення красою та самобутністю міста Києва обумовили вибір вищого навчального закладу, до якого вступила Любов Петрівна.

Так, із 1972 р. по 1977 р. вона навчалася на географічному факультеті Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка, де здобула кваліфікацію географ-гідролог. Керівником дипломної роботи «Гідрохімічна характеристика вод дельти річки Дунай» був Л.М. Горєв.

Після закінчення університету, Любов Петрівна впродовж двох років працювала за направленням на посаді інженера-гідролога в інституті Бєлгіпроводхоз у м. Мінськ (Білорусія). Із 1980 року вона розпочала свою педагогічну діяльність. Відбулося це за волею сімейних обставин: спочатку працювала у дитячому садку, потім – групі подовженого дня початкової школи, і, нарешті, з 1982 року – загальноосвітній школі № 17 м. Полтави, куди родина і переїхала на постійне мешкання.

Надалі упродовж 18 років плідно працювала вчителем географії у м. Полтава. Удосконалюючи власну методику, опанувала педагогічну технологію застосування структурно-логічних графічних навчальних моделей під керівництвом М.С. Винокур. У 1990 році представляла учителів географії на обласному конкурсі «Вчитель року – 90» та була одним із його переможців. Її учні були призерами та переможцями Всеукраїнських учнівських олімпіад із географії. У 1998 р. була нагороджена знаком «Відмінник освіти України».

У 2000 р. за запрошенням завідувача щойно відкритої кафедри географії та краєзнавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка Леоніда Миколайовича Булави почала викладати дисципліни «Фізична географія материків та океанів» і «Методика навчання географії», працюючи при цьому за сумісництвом та не залишаючи посади вчителя географії загальноосвітньої школи № 17.

Із 2001 р. працює на кафедрі географії та краєзнавства ПДПУ/ПНПУ імені В.Г. Короленка постійно:

• 03.09.2001 р. – 31.08.2003 р. – асистент;

• 01.09.2003 р. – 31.08.2009 р. – старший викладач;

• 01.09.2009 р. – до теперішнього часу – доцент.

Починаючи із 2000 р. Л.П. Вішнікіна, окрім вищезазначених викладає також такі дисципліни як «Методика викладання географії у вищих навчальних закладах», «Взаємодія природи і цивілізації» та «Створення наочних засобів навчання географії». При цьому, дисципліни «Методика навчання географії», «Методика викладання географії у вищих навчальних закладах», є оригінальними, а перша з них викладається на основі авторського підручника «Загальна методика навчання географії», який затверджений МОНМС України як підручник для вищих навчальних закладів.

Любов Петрівною було підготовлено методичне забезпечення зазначених навчальних дисциплін за кредитно-модульною системою навчання, що включає робочі навчальні програми, методичні рекомендації до проведення лабораторних та практичних занять, індивідуальної та самостійної роботи студентів, безпосередньо завдання для індивідуальної та самостійної роботи студентів, пакет контрольних тестів і тестів для самоперевірки знань студентів, критерії оцінювання знань, тематику курсових, бакалаврських і дипломних робіт, завдання для підсумкових контрольних робіт, завдання для підсумкового контролю тощо. Також розроблено пакети документів до державного екзамену з циклу психолого-педагогічних дисциплін із методикою навчання географії.

Л.П. Вішнікіна постійно є керівником педагогічних практик із методики навчання географії, що проводяться на базі загальноосвітніх навчальних закладів міста Полтави та області. Вона є автором програм навчальної та виробничої педагогічних практик студентів спеціальності «Географія», а також співавтором навчальної програми дисципліни «Методика навчання географії» циклу професійної та практичної підготовки бакалаврів напряму підготовки 6.040104 Географія, рекомендованої Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України.

Із 2009 року Вішнікіна Л.П. – кандидат педагогічних наук. Дисертацію з теми «Навчальні моделі як засіб організації пізнавальної діяльності школярів у процесі вивчення фізичної географії» захистила 9 січня 2009 року в спеціалізованій ученій раді К 09.053.01 Криворізького державного педагогічного університету зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання (географія). Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор, нині директор Інституту педагогіки НАПН України О.М. Топузов.

Основний напрямок її наукових досліджень пов’язаний з методикою викладання та навчання географії у навчальних закладах різного рівня акредитації, а провідною науковою галуззю досліджень є дидактика географії.

До найважливіших здобутків Л.П. Вішнікіної належать:

• створення та публікація навчальної програми із дисципліни циклу професійної та практичної підготовки бакалаврів «Методика навчання географії» у співавторстві, затвердженої Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти МОН України у 2009 р.;

• написання у співавторстві та публікація рекомендованого МОН України підручника для загальноосвітніх закладів «Географія: підручник для 7 класу» у 2011 р.;

• написання у співавторстві та публікація схваленого МОНМС України навчально-методичного посібника для вчителів географії та студентів педагогічних вищих навчальних закладів «Методика навчання географії материків і океанів» у 2011 р.;

• написання у співавторстві та публікація підручника для вищих навчальних закладів, затвердженого МОНМС України «Загальна методика навчання географії» у 2012 р.;

• створення у співавторстві електронної версії монографії «Дидактика географії» у 2013 р.;

• створення у співавторстві словника «Дефініції дидактики географії: понятійно-термінологічний словник» у 2013 р..

У цілому, Вішнікіна Любов Петрівна є автором близько 70 опублікованих наукових і навчально-методичних праць, у т.ч. 1 монографії, 1 словника та 1 програми, 2 підручників і 5 навчально-методичних посібників затверджених, схвалених чи рекомендованих МОН України.

Вона є постійним членом спеціалізованої вченої ради К 26.452.05 в Інституті педагогіки НАПН України, вченої ради історичного факультету ПНПУ імені В.Г. Короленка та є учасником досліджень, які здійснюються Лабораторією географічної та економічної освіти Інституту педагогіки НАПН України.

Завдяки педагогічній професійності та високому науковому рівню Л.П. Вішнікіної до активної наукової діяльності залучилися її вихованці та студенти: колишня учениця, переможниця Всеукраїнської учнівської олімпіади Тетяна Іваненко; студенти: канд. геогр. наук, доцент кафедри географії та краєзнавства ПНПУ Сергій Шевчук, канд. геогр. наук Сергій Отечко, старш. викл. кафедри географії та краєзнавства ПНПУ Тетяна Япринець (Заєц). Крім того, активну педагогічну діяльність продовжили випускники кафедри географії та краєзнавства ПНПУ імені В.Г. Короленка, фіналісти обласного конкурсу «Вчитель року» (географія) 2014 року: Юлія П’ятько (Рець), Ірина Сидоренко, Павло Серба, Максим Лихман та Роман Павленко.

ШУКАНОВА Анжела Анатоліївна

Народилася 23.09.1971 р. в м. Полтава.

Із географією, як найцікавішим шкільним предметом і як наукою, познайомила вчитель географії СШ № 8 м. Полтави В.О. Худолій. Вона ж залучила до олімпіад з географії та туристичного гуртка.

У 1993 р. закінчила геолого-географічний факультет Харківського державного університету за спеціальністю «Географ, викладач географії» і спеціалізацією «Охорона природи і раціональне використання природних ресурсів». Під час навчання у складі студентського наукового гуртка «Еколог» досліджувала забруднення м. Харкова важкими металами та у співпраці з медиками їх вплив на здоров’я людей, що і визначило тему дипломної роботи.

З 1996 по 2002 р. працювала вчителем географії та економіки у авторській національній школі № 37 м Полтави. Її учні ставали переможцями міських олімпіад з географії; проводила відкриті уроки для вчителів міста, керувала роботою творчої групи вчителів географії міста із впровадження міжпредметних зв’язків шкільних курсів географії та економіки. Під час позачергової атестації отримала кваліфікацію Вчитель вищої категорії.

У 2003 р. прийнята на посаду асистента кафедри географії та краєзнавства ПНПУ. З 2004 р. старший викладач, з 2010 р. доцент. Викладає навчальні дисципліни: «Регіональна економічна і соціальна географія світу», «Методика навчання економіки», «Туристичне країнознавство». Розробила оригінальні курси: «Сакральна географія», «Міжпредметні зв’язки шкільних курсів географії та економіки», «Цивілізаційна і політична географія».

Найбільше звертає увагу на використання сучасних інформаційних технологій, електронних підручників та атласів. Прагне навчити студентів синтезувати і аналізувати інформацію в межах класичної тріади географічної науки: «природа-населення-господарство». Залучає студентів до наукової діяльності, зокрема до участі в наукових конференціях: Осадча О.П. (2005), Кучер І.І. (2005, 2006, 2007, 2008), МоклякА.О. (2006), Курило О.В. (2006, 2007), Коваленко І.В. (2008), Конон А.В. (2008), Крюкова О.М. (2009), Нестеренко А.П. (2009), ЧуйкоТ.О. (2011, 2012), Титенко М.І. (2011), Нечай В.О. (2012), ЯйчунЮ.М. (2013) Двічі студентські роботи, підготовлені під науковим керівництвом Шуканової А.А. виходили до фінального етапу Всеукраїнського конкурсу наукових робіт – робота Нестеренко А.П. (2009 р.) на тему «Європа як туристично-рекреаційний регіон (на прикладі розвитку ділового туризму в Центрально-Східній Європі)» та робота Титенко М.І. (2011 р.) на тему «Просторова дифузія економічної моделі нових індустріальних країн» (диплом ІІІ ступеню).

З 2006 р., як здобувач, була прикріплена до лабораторії географічної та економічної освіти АПН України (м.Київ), де під науковим керівництвом д. пед. н. ТопузоваО.М. виконана і успішно захищена в 2009 р. кандидатська дисертація на тему: «Методика формування економічних знань в учнів 9-10 класів у процесі навчання географії» зі спеціальності 13.00.02 – теорія та методика навчання (географія). Творча співпраця із співробітниками лабораторії продовжується і по цей час, зокрема у розробці в співавторстві навчально-методичного забезпечення шкільних курсів географії – посібник для підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання та проведення підсумкової контрольної роботи з географії у 10-11 класах загальноосвітніх навчальних закладів, підручників та зошитів для практичних робіт з географії для учнів 6-го і 7-го класів, схвалених Міністерством освіти і науки України для використання в загальноосвітніх навчальних закладах.

Наукова робота:

• Основні напрямки й галузі наукових досліджень: Методика навчання географії та економіки

• Загальна кількість праць: Понад 60 наукових праць, з них 15 статей у фахових виданнях, 5 навчально-методичних посібників з грифом МОН.

• Відносить себе до наукової школи з проблем методики навчання географії.

Ф ЕДІЙ Олександр Анатолійович

О.А. Федій народився в місті Полтава 15 жовтня 1970 року. У 1978 році пішов до першого класу середньої школи № 9 міста Полтави, яку закінчив у 1988 році. По закінченню школи почав працювати на Полтавському електромеханічному заводі слюсарем-інструментальником (цех №50). Але того ж року у грудні був призваний до лав Радянської Армії. За час служби отримав звання– єфрейтор, військова спеціальність – старший механік засекреченої апаратури зв’язку. У листопаді 1990 року був звільнений у запас. У грудні 1990 року повернувся працювати на Полтавський електромеханічний завод слюсарем-інструментальником (цех №45) та регулювальником радіоапаратури (цех №46), на якому працював до серпня 1993 року. У 1991 році працював слюсарем механозбірних робіт на Полтавському турбомеханічному заводі.

За час роботи на заводі Олександр Анатолійович зрозумів, що справжнє його покликання – географія. І у січні 1992 року вирішує подати документи до Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Успішно склавши вступні іспити, був зарахований на географічний факультет заочного відділення, який закінчив у 1998 році з відзнакою. Отримав кваліфікацію: «Соціоекономіко-географ, економіст регіонального розвитку, викладач». Захистив дипломний проект «Суспільно-географічний комплекс Полтавської області», науковим керівником якого був доктор географічних наук, професор Іщук Степан Іванович.

Ще будучи студентом, з вересня 1993 року по вересень 2003 року працював у загальноосвітній середній школі № 17 міста Полтави на посаді учителя географії та економіки. За час роботи в школі Олександр Анатолійович отримав вищу категорію і звання «учитель-методист». За проведені семінари для учителів, підготовку учнівської обласної команди з економіки на республіканські олімпіади, переможців міських, обласних, республіканських олімпіад з географії та економіки, має подяки у трудовій книжці, неодноразово нагороджений грамотами.

З вересня 2003 року почав працювати у ПДПУ імені В. Г. Короленка на посаді асистента, а з вересня 2004 року – на посаді старшого викладача кафедри географії та краєзнавства.

З листопада 2004 року по лютий 2006 року працював на посаді держслужбовця у Полтавському міському центрі соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, але роботу у ПДПУ не полишав, працюючи на кафедрі географії та краєзнавства на посаді старшого викладача за сумісництвом.

З вересня 2007 року, пройшовши конкурс на заміщення посади старшого викладача кафедри географії та краєзнавства, де працює по сьогоднішній день. У 2013 році в Інституті педагогіки Національної академії педагогічних наук України (м.Київ) О.А.Федій захистив дисертацію на тему «Формування у старшокласників демографічних понять у процесі навчання економічної і соціальної географії» за спеціальністю 13.00.02 – теорія та методика навчання (географія) і здобув науковий ступінь «кандидат педагогічних наук». Науковий керівник – доктор педагогічних наук, професор Топузов Олег Михайлович. З грудня 2013 року працює на посаді доцента кафедри географії та краєзнавства.

Загальний стаж роботи 25 років, педагогічний стаж 20 років.

За період роботи в ПНПУ імені В.Г.Короленка з 2003 по 2014 рік для студентів стаціонарного та заочного відділення викладав наступні навчальні курси: «Картографія з основами топографії», «Основи технологій виробництва», «Географія світового господарства», «Економічна і соціальна географія світу», «Регіональна економічна і соціальна географія світу», «Спортивний туризм та орієнтування», «Геоекономіка».

О .А.Федій є автором 90 публікацій, з яких 17 статей у фахових виданнях, 25 статей у місцевих виданнях та матеріали конференцій, 23 тези та матеріали конференцій спільно із студентами, 4 навчальні посібники, 7 методичних рекомендацій, 15 навчальних програм, 2 статті у зарубіжних виданнях. Був учасником 38 наукових, науково-методичних і практичних Міжнародних (5), Всеукраїнських (11) і регіональних (22) конференцій, семінарів тощо.

Наукові інтереси спрямовані на вдосконалення методики вивчення населення в шкільних курсах економічної і соціальної географії та географії розселення Полтавщини.

У вільний час Олександр Анатолійович захоплюється гірським пішохідним туризмом, подорожує по Україні, колекціонує проїзні квитки, фігурки іграшкових індіанців.